Природа стресу

ПСИХОЛОГІЯ СТРЕСУ

ДОДАТОК 3.2

Диференціальні шкали емоцій (за К. Ізардом)

Навіюваність і емпатичні здібності пов'язані не тільки з характером активності людини, але і з її самопочуттям, яке можна виразити саме в термінах почуттів і емоцій. Для цього можна застосовувати методику К. Ізарда. Її зміст передбачає активну позицію випробовуваних і сприяє більш цілісному самопізнанню особистості.

Інструкція. Оцініть, будь ласка, за 4-бальною шкалою те, якою мірою кожне поняття описує ваше самопочуття в даний момент, проставивши відповідну для вас цифру справа. Пропоновані значення цифр: „1” – зовсім не підходить; „2” – мабуть, вірно; „3” – вірно; „4” – цілком вірно.

Шкала емоцій			Сума	Емоція
Уважний	Концентрований	Зібраний		1. Інтерес
Відчуваючий насолоду	Щасливий	Радісний		2. Радість
Здивований	Приголомшений	Уражений		3. Здивування
Смутний	Сумний	Зломлений		4. Горе
Оскаженілий	Гнівний	Божевільний		5. Гнів
Відчуваючий неприязнь	Відчуваючий відразу	Відчуваючий огиду		6. Огида
Презирливий	Нехтуючий	Пихатий		7. Презирство
Лякливий	Страхаючийся	Панікуючий		8. Страх
Соромливий	Боязкий	Сором'язливий		9. Сором
Жалкуючий	Винуватий	Той, хто розкаюється		10. Провина

Обробка результатів. Підраховуються суми балів по кожному рядку, і ці значення проставляються в графу „сума”. Таким чином виявляються домінуючі емоції, які дозволяють якісно описати самопочуття обстежуваної людини. Корисно додатково порівняти результати складання сум окремих емоцій, а саме:

К(самопочуття) = (сума позитивних емоцій С1+С2+С3+С9+С10) / (сума негативних емоцій С4+С5+С6+С7+С8)

Якщо відношення першої дужки до другої К більше одиниці, то самопочуття в цілому більш відповідає позитивному, і при К менше одиниці – негативному.

Стрес – це слово останнім часом стало надзвичайно популярним. Стресом ми пояснюємо загальне погіршення здоров'я й конкретні прояви хвороб, що переслідують нас. Загальне уявлення про стрес зробило його „винуватим” у хронічному браку часу та зниженні якості взаємин між людьми. Нарешті, стрес знижує загальну якість життя сучасної людини, породжуючи ностальгію за „старими добрими часами”, коли життя протікало розмірено, без несподіванок. Що ж таке стрес і чому так важливо знати його особливості?

Стрес сам по собі відноситься до класу емоційних станів і являє собою специфічний афект. Слово „стрес” у перекладі з англійської означає «напруга». Найбільш авторитетний дослідник стресу Г. Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-яку висунуту й ому вимогу. Це означає, що стрес може бути викликаний якісно будь-яким впливом – позитивним або негативним. Всі серйозні події життя викликають стрес: народження дитини, звільнення з подальшим улаштуванням на нову роботу, зміна квартири, хвороба або розлучення. Крім того, дрібниця, що супроводжує цю значиму подію, теж робить свій емоційний внесок: закрилася пристойна їдальня, на семінарі одержав погану оцінку або не знайшов спільної загальної мови з колегою. Такі серйозні життєві події та незначні ситуації, які супроводять їх, що вимагають від нас і нашого організму особливого реагування, називаються стресорами. Стресори висувають підвищені вимоги до життєдіяльності організму й автоматично приводять у дію неспецифічні (загальні) захисні механізми, які забезпечують опір впливу стресора або адаптацію до нього.

Вплив стресора може бути позитивним. Несподівана радісна подія може викликати реакцію організму, яка за емоційною напругою перевищує іншу неприємність. У цьому випадку говорять про ейфоричний стрес, що підвищує життєву стійкість організму. Такі стреси надзвичайно корисні, оскільки вони зміцнюють здоров'я, допомагають справлятися з дрібними життєвими негараздами, несуть потужний енергетичний і мотиваційний заряди.

Стрес, що негативно впливає на здоров'я, настрій, працездатність та активність людини, називається дистресом. Дуже часто, говорячи про стрес, мають на увазі саме дистрес – адже дистрес «винний» у погіршенні якості життя сучасної людини.

М. Сельє вважає, що стрес проходить у своєму розвитку через три фази.

1. Стадія тривоги – характеризується фізіологічними змінами, які підготовлюють організм до зустрічі з новою ситуацією, мобілізують його захисні сили. Серце починає битися частіше, кров доливає до м'язів, що може призвести навіть до втрати свідомості. Людина, яка перебуває на цій стадії, відчуває сильне занепокоєння та настороженість.

2. Стадія опору – зовні проявляється як повна адаптація до стресової ситуації. Однак у цей час організм використовує всі свої ресурси для підтримки цієї адаптації. Фізіологічні процеси цієї фази такі: дихання і серцебиття, як і раніше, прискорені, температура тіла підвищується, у кров виділяються гормони стресу – адреналін і норадреналін.

3. Стадія виснаження – оскільки стресова ситуація продовжує впливати, а ресурси організму не безмежні, сильна напруга всіх резервів приводить до виснаження організму. Ця остання стадія і є відповідальною за негативні наслідки стресу на здоров'я людини.

Хвороби, які виникають у результаті виснаження резервів організму в третій стадії стресу, Г. Сельє назвав «хворобами адаптації». Їм властиві порушення гормональної рівноваги та обміну речовин, патології нервової системи. Так, певні види серцево-судинних, алергійних хвороб, артеріальна гіпертонія, хвороби нирок можуть бути названі, за Сельє, хворобами адаптації.

З іншого боку, стрес може не тільки викликати хвороби, але й запобігати їм. Досить чітко це видно на прикладі солдатів, які під час війни подовгу живуть у сирих окопах і при цьому практично не хворіють на простудні захворювання. Гормони, які виділяються внаслідок емоційної напруги, стресу блокують запальні процеси. Однак загальне правило залишається в силі: дуже тривалий вплив стресора носить негативний характер, приводячи до загального погіршення здоров'я.

Дата добавления: 2014-12-25