Основні компетенції

ТЕМА 10. МОТИВАЦІЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні питання:

10.1. Сутність мотивації трудової діяльності

10.2. Сучасні теорії мотивації

10.3. Методи мотивації праці

Ключові слова: МОТИВАЦІЯ, МОТИВ, ПОТРЕБА, МОТИВАЦІЙНА ПОТРЕБА, ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ, МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ

Мета теми: формування у студентів теоретичних і практичних знань з механізму мотивації праці, ознайомлення з основними теоріями мотивації, вирішення сучасних проблем поширення і удосконалення механізму мотивації праці на вітчизняних підприємствах.

- знати: сутність процесу мотивації і механізм його управління як спонукання людини до діяльності для досягнення мети підприємства;

- вміти: чітко сформулювати різні види і форми мотивації;

- бути готовим прийняти участь у розробці положення про мотивацію праці на підприємстві.

Анотація.

В даній темі розглядаються сутність мотивації як процес стимулювання (спонукання) людини до підвищення продуктивності і якості праці.

Проблеми мотивації вивчаються також в дисципліні «Менеджмент», на відміну від якої в «Економіка праці і соціально-трудові відносини» вивчаються теоретичні основи, різні точки зору на мотивацію, показано як треба розуміти і пояснювати поведінку людини.

Студент повинен звернути увагу на вміння виявляти істинні причини спонукання людини віддавати роботі свої сили. Головними важелями мотивації є мотиви, потреби, стимули. Ефект мотивації безпосередньо залежить від вміння обрати потребу, задоволення якої буде стимулювати до кращої праці.

Мотив – спонукання до активності і діяльності особистості, соціальної групи, спільноти людей, пов'язане з прагненням задовольнити певні потреби.

Безліч потреб спонукало вчених дослідити їх та класифікувати, а після цього рекомендувати моделі мотивації.

1. Мотив соціальності (потреба бути в колективі). Даний мотив особливо характерний для східного (японського) стилю управління персоналом «групова мораль». Потреба працювати в «хорошому колективі», на думку багатьох соціологів, входить до лідируючої групи орієнтації працівника в Україні.

2. Мотив самозатвердження характерний для значного числа працівників, переважно молодого і середнього віку. На думку Герцберга, він є власне мотивуючим чинником для співробітників високої кваліфікації.

3. Мотив самостійності властивий працівникам з «господарською» мотивацією, які готові жертвувати стабільністю, а іноді і вищими заробітками замість установки «бути господарем і самостійно вести свій бізнес».

4. Мотив надійності (стабільності) присутній тоді, коли перевага віддається стабільності буття і діяльності. Через різні причини (історичних, етнічних і д.т.) частка росіян, що орієнтуються на надійність і стабільність, істотно вище за частку тих, хто віддає перевагу ризику і підприємництву.

5. Мотив придбання нового (знань, речей тощо) лежить в основі багатьох елементів дії. Особливо він важливий в середовищі висококваліфікованих фахівців.

6. Мотив справедливості. У кожному суспільстві встановлюється своє розуміння справедливості. Проте недотримання справедливості з погляду працівників веде до де6мотивации.

7. Мотив змагальності як основа організації змагання на підприємстві один з сильних мотивів, що діють у всі часи. Певний ступінь виразу змагальності генетично властивий кожній людині. При малих витратах він дає відчутний економічний ефект.

Мотивація – це вибір мотивів (суджень) для пояснення, об­ґрунтування реальної трудової поведінки. Формування цих внутрішніх спонукальних сил є змістом процесу мотивації трудової діяльності. Мотиви виражаються стійкими потребами й інтересами.

Потреби – це турбота індивіда про необхідні засоби й умови власного існування і самозбереження, прагнення до стійкого збе­реження рівноваги в оточуючому середовищі.

Першим розробив ієрархію потреб американський психолог А. Маслоу, який виділив п'ять груп мотивів поведінки в залежності від домінуючих у той чи інший момент потреб:

– фізіологічні і сексуальні потреби у відтворенні людей, їжі, диханні, фізичних рухах, одязі, житлі, відпочинку і т.д.;

– екзистенціальні потреби – потреби в безпеці свого існуван­ня, впевненість у завтрашньому дні, стабільність умов життєдія­льності, потреба у певній сталості і регулярності оточуючого людину соціуму, а в сфері праці – у гарантованій зайнятості, страхуванні від нещасних випадків;

– соціальні потреби в прихильності, приналежності до колек­тиву, спілкуванні, турботі про інших і увазі до себе, участі в спі­льній трудовій діяльності;

– потреби в самоповазі, престижі – це визнання достоїнств, потрібності і службовому рості, статусі, престижі, визнанні і ви­сокій оцінці;

– особистісні, духовні потреби потребують самовираження через творчість.

Інтерес – це конкретне відображення усвідомлених потреб.

На відміну від потреб, інтерес спрямований на ті соціальні відносини, від яких залежить задоволення потреб. Якщо потреби показують, що потрібно людині для нормального життя, то інте­рес відповідає на запитання: як діяти, щоб задовольнити дану потребу?

Таким чином, специфічною рисою зацікавленості є активне ставлення до використання умов існування суб'єкта, в той час як потреба виражає стан необхідності опанувати цими умовами.

Змістом інтересів є предмети й об'єкти, оволодіння якими до­зволить задовольнити ті або інші потреби суб'єктів.

Носієм потреб і інтересів виступають різні спільноти, суспіль­ство в цілому, класи, соціальні групи, регіони, трудові організа­ції, а також окремі працівники.

Цінності – це уявлення суб'єкта, суспільства, класу, соціальної групи про головні і важливі цілі життя та роботи, а також основні засоби досягнення цих цілей.

Цінності бувають матеріальними, духовними, соціальними, політичними тощо.

Вони формуються на основі потреб та інтересів. Але, формуючись на основі потреб та інтересів, цінності не копіюють їх. Вони можуть відповідати змісту потреб, інтересів, а можуть і не відповідати. Можливі збіги, єдність потреб, інтересів і цінностей або їх протиріччя пов'язані з тим, що свідомість має відносну самостійність. Специфічна активність свідомості, її самостійність приводять до того, що цінності – це не сукупність потреб і інте­ресів, а ідеальні уявлення, що не завжди їм відповідають.

Студент повинен засвоїти такі основні типи моделей: змістовні – теорії потреб А.Маслоу і його піраміда потреб; теорія існування, руху потреб Альдерфера, двох факторна модель Ф.Герцберга, теорія придбання потреб Макклелланда. Вивчення змістовних теорій показує, що неможна мотивацію обмежувати тільки заробітною платою і іншими грошовими виплатами.

Другий тип моделей мотивації – процесуальні. Вони засновані на признанні того, що поведінка людини визначається не тільки потребами. Поведінка особистості є також функцією його сприйняття, очікування нагороди та можливих наслідків обраного їм типу поведінки.

Необхідно засвоїти три основні процесуальні теорії: теорія очікувань В.Врума, теорія справедливості Адамса та комплексна теорія Л.Портера і Е.Лоулера.

Мотивування - це процес дії на людину для спонуки його до конкретних дій за допомогою спонуки в нім певних мотивів. Залежно від того, які цілі переслідує мотивація можна виділити два види мотивування: зовнішнє і внутрішнє.

Зовнішнє мотивування є свого роду процесом адміністративної дії або управління: керівник доручає роботу виконавцеві, а той її виконує. При такому виді мотивування працедавцеві треба знати, які мотиви можуть спонукати конкретного працівника виконати роботу якісно і в строк. Це може бути як нормальна оплата роботи або премія, так і проста похвала або інший вид морального заохочення.

Внутрішнє мотивування є складнішим процесом і припускає формування певної мотиваційної структури людини. В цьому випадку слід знайти психологічний спосіб посилення бажаних якостей особи працівника і ослаблення негативних чинників, наприклад зниження монотонності праці і ін. Другий тип мотивації вимагає від самого менеджера набагато більших зусиль, знань і здібностей.

Основою мотивації праці є стимулювання - виплата винагороди в грошовій формі або у відповідному еквіваленті.

Стимули - матеріальні умови праці, відповідність виконуваної роботи потребам людини, визнання людини як особистості, можливість самовираження.

Методи мотивації праці поділяються на внутрішні та зовнішні, індивіду­альні та колективні.

Мотивація здійснюється трьома методами:

Економічні і грошові (прямі) - виплата заробітної плати, премій, доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат.

Негрошові методи - просування по службі, гнучкі графіки роботи, участь працівників в управлінні підприємством, право постановки підпису, особистого клейма, персональні привітання з нагоди сімейних свят, корпоративні свята, інформація в багатотиражках і на спеціальних стендах, внесення імені книгу пошани підприємства, нагородження грамотами, почесними знаками, туристичні поїздки, стажування, голос при рішенні соціальних проблем, консультування, делегування повноважень тощо.

Зміст самостійної роботи:

1. Розглянути підходи до визначення мотивації, порівняння з поняттям стимулювання.

2. Вивчити види стимулів.

3. Дослідити методи мотивації

Підготуватися до заключного семінару з даної теми.

Індивідуальні науково-дослідні завдання:

1. Головні важелі й методи мотивації праці, оцінка їхньої ефективності

2. Вибір методу мотивації в залежності від виду діяльності підприємства.

3. Визначення методу мотивації в залежності від психологічного типу людини

4. Сходи людських пріоритетів як побудова ефективної мотиваційної системи.

Питання для самоконтролю та повторення:

1.Чим відрізняється мотивація та стимулювання?

2. Які основні теорії мотивації ви знаєте?

3. Як враховувати нахили та здібності при виборі професії?

4. Що включають матеріальні методи мотивації?

5. Що включає в себе нематеріальні методи мотивації?

6. Визначте види стимулів

7. Розкрийте етапи мотивації персоналу

План заключного семінару:

1. Мотивація праці, її сутність, необхідність в сучасному суспільстві.

2. Мотив, потреба, стимул, їх відношення до мотивації.

3. Класифікація потреб як основна теорія мотивації.

4. Теорії мотивації, їх значення для сучасності.

5. Менеджмент про форми та методи мотивації.

Тестові завдання:

1. Процес стимулювання окремого виконавця або групи людей до діяльності, спрямований на досягнення цілей організації, до продуктивного виконання ухвалених рішень або намічених робіт - це:

а) мотив;

б) симулювання;

в) мотивація;

г) немає правильної відповіді.

2. Проблеми мотивації мають наступні аспекти:

а) біологічний;

б) психофізіологічний;

в) економічний;

г) всі варіанти вірні.

3. «Зовнішня» винагорода включає:

а) відчуття значимості своєї праці;

б) просування по службі;

в) почуття до певного колективу;

г) задоволення від спілкування з колегами.

4. Відповідно до теорії мотивації А.Маслоу потреби нижчого порядку включають:

а) фізіологічні потреби;

б) соціальні потреби в причетності;

в) потреби в безпеці;

г) вірні варіанти а) і в).

5. Бажані результати, на досягнення яких спрямована діяльність суб'єкта поводження - це:

а) мотив;

б) стимул;

в) мотивація;

г) мета.

6. До основних стадій мотиваційного процесу варто відносити:

а) усвідомлення працівником своїх потреб як системи переваги;

б) вибір найкращого способу одержання певного виду винагороди й ухвалення рішення про його реалізації;

в) здійснення дії; одержання винагороди; задоволення потреби;

г) всі варіанти вірні.

7. Вплив не безпосередньо на особистість, а на зовнішні обставини за допомогою благ - стимулів, що спонукують працівника до певного поводження - це:

а) нормативна мотивація;

б) стимулювання;

в) примусова мотивація;

г) немає правильної відповіді.

8. Потреба в реалізації своїх потенційних можливостей і ріст як особистості це:

а) соціальні потреби;

б) потреби самовираження;

в) потреби в повазі;

г) фізіологічні потреби.

Дата добавления: 2014-12-25