Сутність та горизонти фінансового планування

Планування являє собою процес складання програми майбутнього розвитку з визначенням конкретних економічних і фінансових цілей на майбутній період, з урахуванням можливих ризиків і заходів щодо страхування від ризиків.

Фінансове планування відіграє важливу роль у теорії й практиці господарської діяльності корпорацій. Воно розглядається як невід’ємна частина загального управління виробничо-господарсь­кою діяльністю корпорацій.

Одним із принципів управління фінансами корпорацій є планування. На думку Р. Брейлі і С. Майєр­са, фінансове планування є складним процесом, що охоплює чотири стадії.

1. Аналіз зв’язку між інвестиційними і фінансовими можливостями.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою запобігання диспропорціям між рішеннями, що приймаються сьогодні, і тими, які потрібно буде прийняти в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанта рішень.

4. Оцінювання результатів, досягнутих корпорацією, порівняно з поставленими цілями.

На кожній зі стадій фінансовий менеджер ставить перед собою відповідні цілі, визначає планований період, тобто термін, на який складається план.

У сучасних умовах корпорація складає довгострокові, середньострокові і поточні фінансові плани. Довгострокове планування за своєю сутністю є прогнозуванням розвитку, воно здійснюється на період 10-15 років. Середній термін планування – п’ять років, але в літературі називають його також довгостроковим. Поточне (оперативне) планування розраховане на один рік наперед. У кожному періоді планування ставляться певні цілі, завдання, визначаються методи дослідження, будуються моделі.

У дослідженнях американських учених зазначається, що «часові межі» планування залежать від низки чинників. Наприклад, якщо корпорація намагається уникнути можливого банкрутства, період, що планується, може становити один день, тиждень, щонайбільше один місяць.

Найважчою проблемою є складання оптимального фінансового плану. Ні в теорії, ні в практиці немає моделі, яка б могла врахувати всі невизначеності майбутнього розвитку. Як зазначають прихильники ідеї хаосу і невизначеності, плани, складені на тривалу перспективу, приречені на провал. По суті, того самого висновку доходять Р. Брейлі та С. Майєрс. На їхню думку, є дві аксіоми. Перша – набір невирішених проблем нескінченний, друга – кількість невирішених проблем, які окрема людина в кожен даний момент здатна тримати в голові, обмежена десятьма. На підставі цих двох аксіом виведено закон про те, що в будь-якій галузі людської діяльності завжди будуть десять проблем, які можна обговорювати, але які не мають формального вирішення.

Практично нерозв’язаною проблемою є також організація кон­тролю за втіленням фінансового плану в життя. Довгострокові фінансові плани застарівають уже в момент їх розроблення.

Дата добавления: 2014-12-25