Поняття фінансової стійкості комерційного банку

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку. Нерідко відбувається змішання понять фінансової стійкості, надійності, платоспроможності, тощо. Крім того, в Україні це поняття не закріплено законодавчо, а отже належним чином не регламентується, хоча на практиці термін “фінансова стійкість банку” застосовується досить часто.

Тож для розкриття поняття “фінансова стійкість” проведемо аналіз дефініцій, наведених в різних літературних джерелах (Таблиця 18.1).

Таким чином, можна виділити декілька підходів до визначення сутності фінансової стійкості банку:

1) підхід, який визначає фінансову стійкість як відповідність законодавчо встановленим економічним нормативам, такий підхід можна назвати нормативним;

2) коефіцієнтний підхід, який характеризує фінансову стійкість з позиції оцінки фінансового стану банку на основі показників ліквідності, платоспроможності, ефективності діяльності тощо;

3) підхід, який визначає фінансову стійкість банку як спроможність банку ефективно та з мінімальним ризиком виконувати свої функції незалежно від пливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

На нашу думку, найбільш влучним є визначення фінансової стійкості комерційного банку за В.М. Кочетковим: фінансова стійкість комерційного банку – це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

Таблиця 18.1

Розкриття терміну “фінансова стійкість банку” в літературних джерелах

№ з/п	Джерело	Визначення
	Батракова Л.Г.	Фінансова стійкість банку – одна з вирішальних умов його існування та активної кредитно-розрахункової діяльності. Тому при аналізу фінансового стану банку необхідно давати реальну оцінку надійності банку, ліквідності його балансу, та відповідності встановлених для нього економічних нормативів, а також ефективності його діяльності
	Васюренко О., Погореленко Н.	Під фінансовою стійкістю банківської установи слід розуміти її спроможність досягати рівноважного стану в наявному економічному середовищі й підтримувати його впродовж ревалентного періоду часу в умовах впливу мінливих внутрішніх і зовнішніх факторів
	Кочетков В.М.	Фінансова стійкість комерційного банку – це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів
	Парасій-Вергуненко І.М.	Фінансова стійкість банку – це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків
	Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Столяр В.В., Маслов С.І.	Фінансова стійкість комерційного банку – його спроможність з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком реалізовувати свої функції на ринку незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх факторів

Таким чином фінансова стійкість банку характеризує фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі. Звідси можливо виділити основні параметри фінансової стійкості комерційного банку. До них належать: соціально-політична ситуація в країні, її загальноекономічний стан, стан фінансового ринку, внутрішня стійкість банківської установи (рис. 18.1) [1].

Рис. 18.1. Основні параметри фінансової стійкості комерційного банку

Соціально-політична ситуація в країні визначається рівнем соціальної стабільності в суспільстві, фінансово-економічною і соціальною політикою, політичною орієнтацією існуючого уряду, впливом опозиції. Загальноекономічний стан виражається такими параметрами, як стан платіжного балансу країни, інвестиційний клімат, стан реального сектору економіки, масштаби тіньової економіки, рівень оновлення виробничих потужностей.

Стан фінансового ринку визначається попитом і пропозицією грошової маси, темпами інфляції та інфляційними очікуваннями, вартістю і графіком обслуговування державного боргу, рівнем дохідності ринку цінних паперів, валютообмінним курсом національної валюти, грошовою емісією, спрямованістю грошово-кредитної політики НБУ, тощо.

Внутрішня стійкість банківської установи включає в себе такі параметри: рівень банківського менеджменту, якість банківської стратегії, достатність капіталу, ліквідність, рівень професійної кваліфікації персоналу.

Наведені вище параметри фінансової стійкості комерційного банку дають змогу провести систематизацію і класифікацію факторів, що її формують.

Особливу увагу при цьому слід приділити виявленню екзогенних (зовнішніх) та ендогенних факторів (які залежать від функціонування самого банку) і визначити ступінь їх впливу на діяльність та стан комерційного банку. Одним з важливих факторів, що впливають на фінансову стійкість банку, є ситуація в економіці країни.

При цьому важливо проаналізувати фактори макроекономічного і мікроекономічного рівнів. Так, необхідно враховувати інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни і рівень дефіциту державного бюджету. Податкова політика також істотно впливає на забезпечення фінансової стійкості банку. Потребують вивчення загальноекономічні фактори, до яких слід віднести такі, як зростання чи падіння виробництва, рівень зайнятості, криза платежів.

Важливе значення мають соціальні і політичні фактори. Причому в умовах подальшої соціальної і політичної стабілізації суспільства більш повне і послідовне врахування цих чинників повинно, з нашого погляду, відігравати зростаючу роль. Необхідно брати до уваги політику органів управління всіх рівнів, рівень життя, а також рівень довіри до банківського сектору.

Також важливо враховувати групу фінансових факторів, до яких входять: кредитна, процентна і валютна політика Національного банку, стан грошового ринку. Особливий вплив на стан грошового ринку чинить інфляція. В умовах поступового зниження інфляції має місце істотне зменшення ринкових процентних ставок, що призводить до скорочення маржі і відповідно до падіння доходів банків. Це вимагає зміни структури банківських балансів у напрямку підвищення частки довгостроко­вих активів.

Так, наприклад, Кочетков В.М. залежно від характеру впливу факторів на стан фінансової стійкості комерційного банку пропонує розділити їх передусім на дві групи: ендогенні та екзогенні. До останніх, у свою чергу, слід віднести: економічні, соціально-політичні та фінансові.

Подібну класифікацію пропонує колектив авторів під керівництвом О. Кириченко. Вони поділяють фактори впливу на надійність банку на зовнішні та внутрішні, причому до зовнішніх факторів відносять: стан фінансового ринку; стан світової економіки; політичний клімат та форс-мажорні обставини. До внутрішніх факторів впливу автори відносять: якість управління; зловживання та компетентність (акціонерів, керівництва, персоналу).

На базі наведених прикладів ми провели власну класифікацію факторів впливу на фінансову стійкість банку, що наведена в рис. 18.2.

Перш за все, як і в наведених нами прикладах класифікації ми пропонуємо розділити фактори впливу на зовнішні (які не залежать від діяльності банку) та внутрішні (вплив яких позитивний/негативний формується в процесі діяльності банку).

Рис. 18.2. Класифікація факторів, що формують фінансову стійкість банку

Зовнішні фактори ми пропонуємо розділити на економічні, фінансові та соціально-політичні. У свою чергу до економічних факторів ми віднесли: стан вітчизняної та світової економіки, інвестиційний клімат, платоспроможність підприємств та населення, податкову політику, рівень розвитку виробництва та інфляційні процеси.

До соціально-політичних факторів слід віднести такі: соціальну стабільність, стійкість уряду, політичну стабільність. Особливу увагу в умовах України необхідно звернути на такі фактори впливу як стійкість уряду та політичну стабільність, оскільки країна уже тривалий час характеризується політичною нестабільністю, а зміна у владних гілках політичних сил може нести з собою зміну напрямів як фінансової політики, так і економічної політики в цілому.

До фінансових факторів ми віднесли стан фінансового ринку, діяльність НБУ та систему страхування вкладів. Причому в ході аналізу стану фінансового ринку необхідно враховувати розвиток усіх його складових (ринок капіталів, валютний ринок, фондовий ринок та ринок цінних паперів).

Діяльність НБУ включає в себе кредитну, валютну політику, політику обов’язкового резервування та величину його валютних резервів. Що стосується системи страхування вкладів, то цей фактор прямо не впливає на фінансову стійкість банку, а лише обмежує в певних межах його відповідальність, крім того включення банку до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є обов’язковим та примусовим.

До ендогенних факторів належать: адекватність капіталу банку, якість активів банку, рівень менеджменту, рівень рентабельності, ліквідність балансу банку, платоспроможність банку, компетентність персоналу та керівництва банку а також ефективність роботи з клієнтами та рівень їх довіри до банку.

Таку характеристику, як довіра населення до банківської системи зазвичай відносять до зовнішніх факторів. Проте ми розглядаємо довіру до конкретної банківської установи саме її клієнтів, яка на нашу думку, має забезпечуватись ефективною роботою зі сторони персоналу, банку (роз’яснювальна робота, індивідуальний підхід, тощо). Наведені фактори є загальними для всіх комерційних банків й істотно впливають на досягнення ними стану фінансової стійкості.

2. Економічні нормативи в системі контролю за банківськими операціями

Як уже зазначалось у попередньому пункті фінансову стійкість банку можна розглянути та оцінити відповідно до встановлених НБУ економічних нормативів. Згідно з законом України “Про банки і банківську діяльність” з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів комерційних банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків 12 обов’язкових економічних нормативів, які можна згрупувати таким чином (див. Рис. 18.3).

Рис. 18.3. Обов’язкові економічні нормативи банківської діяльності

Дію зазначених економічних нормативів регламентує відповідна Інструкція НБУ[2]. Вона побудована з урахуванням вимог Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами:

– передумови ефективного банківського нагляду;

– ліцензування та структурування;

– пруденційні вимоги і регулятивні заходи;

– методи постійного банківського нагляду;

– інформативні вимоги;

– повноваження органів банківського нагляду;

– міжнародна банківська справа.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності на перше число місяця).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Повний склад основного та додаткового капіталу розкрито в § 3 третьої лекції, тому більш детально зупинимося власне на нормативах.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н₁) контролюється НБУ при реєстрації та подальшій діяльності комерційного банку.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) має становити 120 млн. грн. Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим, ніж його статутний капітал.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) банку (Н₂) – це відношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Співвідношення капіталу банку і активів характеризує достатність капіталу банку для проведення активних операцій із врахуванням ризику, що характерний для різноманітних видів банківської діяльності. Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Норматив платоспроможності банку обчислюється за формулою:

,

де К – регулятивний капітал банку;

Ар – сумарні активи банку, зважені на відповідний коефіцієнт ризику.

При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з врахуванням коефіцієнтів їх ризику. Активи комерційного банку поділяються на п’ять груп за ступенем ризику вкладів та можливістю втрати частини вартості (табл. 18.2).

Таблиця 18.2

Дата добавления: 2014-12-25