Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

III. Нормативно - правове забезпечення 2 страница




17. Управління державними фінансами

Державні фінанси – сукупність розподільчих, перерозподільчих відносин, що виникають у процесі формування та використання фінансових ресурсів держави які призначені для виконання державою своїх функцій.

В Україні управління фінансами здійснює Міністерство фінансів. Реалізуючи фінансову політику держави, Міністерство фінансів України забезпечує її втілення в життя шляхом впливу на збільшення доходів бюджету через аналіз показників розвитку чи спаду економіки. Таку роботу Міністерство фінансів виконує разом з Міністерством економіки України.

Державне казначейство організовує та здійснює виконання державного бюджету, здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, включаючи іноземну валюту.

Державне казначейство разом із Національним банком та Міністерством фінансів здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та його обслуговування.

Важливу роль у мобілізації надходжень доходів до бюджету виконує Державна податкова адміністрація.

Рахункова палата Верховної Ради України. Основними завданнями її є організація та проведення контролю за своєчасним виконанням доходної та витратної частин державного бюджету.

Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи на місцях контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів і коштів державних цільових фондів, бюджетних позик та кредитів, а також використання матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що перебувають у державній або комунальній власності.

Комітет з нагляду за страховою діяльністю видає ліцензії страховим компаніям на здійснення страхової діяльності та проводить перевірки щодо дотримання ними законодавства про страхування.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку здійснює реєстрацію випуску цінних паперів, видає ліцензії фінансовим посередникам, регулює операції з цінними паперами, здійснює нагляд за діяльністю суб'єктів фінансового ринку.

Пенсійний фонд є фондом цільового призначення на пенсійне забезпечення громадян.

1. Фонди соціального страхування відносяться до цільових позабюджетних страхових фондів і акумулюють кошти на виплату грошових допомог у разі нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, тимчасової втрати працездатності та на випадок втрати місця роботи.

18.Економічна сутність податків, їх призначення і функції.

Податок -це обов’язкові збори,які стягує держава у господар. суб’єктів і громадян за ставкою, встановленою у законод.порядку.Екон.суть податку проявляється в грош.відносинах, які складаються в державі з юр.і фіз. особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості, їх формування ФФР держави. Матер.основою фінансів є реальна сума коштів, які мобілізуються державою. Конкрентими формами прояву категорії податку є види податкових платежів, що встановл.законодавчими органами влади. З організаційно-правової сторони податок- це обов’язковий платіж, що надходить у бедж.фонд у певних розмірах і у встановлені строки.Податковим відносинам властиві відмінні риси, які дають можливість їх виділити із заг.сукупності фін.відносин:

1.обовязковий х-р

2.їх відносна безповоротність

У сучасній фінансовій науці й податковому законодавстві використовують три основних терміни, якими позначаюся платежі державі - плата, відрахування, податок. Розглянемо відмінності між ними.

Плата -передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою(держ.збір,плата за торг.патент тощо)

Відрахування -передбачає цільове призначення платежів(часткове або повне)

Податок -індивідуальний безповоротний і безоплатний, нецільовий платіж, що вноситься платником податків у бюджет відповідного рівня у порядку,розмірах та термінах, встановлених нормами законодавства.

Основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

1.Фіскальна функція -податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

2.Регулююча функція виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

3.Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

4.Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

5.Контрольна функція забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

19.Формування податкової системи, принципи її організації, обов’язкові

якості і функції.

У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. У фінансовій науці України найчастіше використовуються такі терміни: “податкова система” і “система оподаткування”. Слід зазначити, що останній декларований Законом України “Про систему оподаткування”.

Система оподаткування – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов’язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу.

Принципами побудови податкової системи згідно зі ст. З Закону України «Про систему оподаткування» (1997 р.) є:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2) стимулювання підприємницької та інвестиційної активності - цьому служить введення пільг з оподатковування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва (як один з можливих варіантів стимулювання розвитку економіки).

3) обов'язковість сплати податків усіма суб’єктами економічної діяльності - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

4) рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

5) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

6) соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи;

7) стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8) економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

9) рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

10) компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами;

11) єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

12) доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов’язковими якостями податкової системи є:

- максимально можлива для платників податків простота сплати податків;

- “соціальна справедливість” — порядок сплати податків повинен бути прогресивним, тобто особи, які одержують великі прибутки, мають відповідно сплачувати податків більше, ніж особи з мінімальним або низьким обсягом прибутків;

- неможливість ухилення від сплати податків.

20.Класифікація і види податків

Вiдмiннiсть між особистими i реальними податками полягає в спiввiдношеннi платника й об’єкта оподаткування:

- при особистих податках первинним виступає платник, а вторинним - об’єкт оподаткування;

- при реальних податках первинним виступає об’єкт оподаткування. а вторинним - платник.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника.

Реальні податки припускають оподатковування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий податки, податок на грошовий капітал.

У сучасних умовах найбільш поширені особисті податки: прибутковий та майновий.

Прибутковий податок дає можливість установити пряму залежність між прибутками платника i його платежами у державний або місцевий бюджети. Залежно від форми прибутку він буває двох видів: з прибутків фізичних і юридичних осіб. Можуть бути дві системи стягування: за місцем виплати заробітної плати i при подачі декларації про прибуток. Податок з прибутків фізичних осіб стягується з особистих прибутків громадян — заробітної плати та інших прибутків, а також персоніфікованого прибутку підприємств. Податок з прибутків юридичних осіб стягується iз загального прибутку підприємств, у формі якого виступає прибуток підприємства

Загальнодержавні податки й збори складаються з чотирьох груп: прямі й непрямі податки; платежі за ресурси та ін. обов'язкові платежі; збори в цільові фонди:

а) прямі податки:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на нерухоме майно (нерухомість);

- плата (податок) за землю;

- податок на промисел;

б) непрямі податки:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- мито;

в) ресурсні платежі та ін. обов'язкові платежі:

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин;

- відрахування на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмільництва

- державний мито;

- плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності;

г) внески в цільові фонди:

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збір на страхування у випадку безробіття;

- збір у фонд від нещасних випадків.

21.Характеристика податків (ПДВ,акцизний збір,податок на прибуток,…)

А)Податком на додану вартість (ПДВ) обкладається споживання товарів і послуг. Це одна з найхарактерніших форм непрямого оподаткування. Величина ПДВ залежить не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість, створена на даному конкретному етапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина валового внутрішнього продукту, створеного (виробленого) певною господарською одиницею.Суб’єктами податку на додану вартість є фізичні і юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері виробництва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

Б) Одним з видів непрямого оподаткування є специфічні акцизи, які є найактивнішими інструментами державного регулювання кількісних параметрів споживання певного переліку товарів, тютюнових та горілчаних виробів, контролювання доходів монополістів при виробництві деяких товарів, захисту власних виробників та перерозподілу доходів споживачів при купівлі предметів розкоші (ювелірні вироби, дорогі автомобілі).

Специфічні акцизи в більшості країн мають назву “акцизного збору”. Вони включаються в ціну товару й оплачуються покупцями, виробниками або імпортерами товарів. Податок нараховується один раз на точно визначеному законом етапі руху товарів від виробництва до споживання. Ставки акцизного збору, як правило, встановлюються у процентах до оптової ціни товару.

Є)Земельний податок. Об’єктом оподаткувався с площа земельної ділянки. Диференціація ставок залежить від родючості ґрунту i місця розташування ділянки.

Ж)Промисловий податок стягують з різних видів промислів, що приносять прибуток. Він не передбачає точного обліку прибутків, а оподатковування здійснюється за зовнішніми ознаками майна, що зв’язано з одержанням прибутку. В Україні сплата податку на промисел здійснюється у вигляді плати за патент на право разової торгівлі фізичними особами

Д) Мито встановлюється при ввозі й вивозі товарів через кордон держави. Мито буває: статистичне, фіскальне, протекціоністське антидемпінгове, преференційне, зрівняльне:

- статистичне мито встановлюється з метою обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі;

- фіскальне мито встановлюється на товари зi стійким попитом;

- протекціоністське мито вводиться в односторонньо порядку з метою захисту внутрішнього ринку вiд конкуренції з боку товарів іноземного виробництва. Його розмір має забезпечувати цінову перевагу вітчизняних товарів на внутрішньому ринку;

- антидемпінгове мито вводиться також для захисту внутрішнього ринку;

- преференційне мито встановлюється на двосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгівлі;

- зрівняльне мито встановлюється за згодою торгуючих сторін, воно повинно зрівноважити ціни на іноземні й вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренцію. між ними.

22.Граничний рівень податкових нарахувань

Для аналізу оптимальної норми оподаткування вченими часто використовується теорія американського економіста А.Лаффера. За допомогою кривої Лаффера доведено, що коли висота податкових ставок сягає певного критичного рівня, подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а, навпаки, зменшення податкових надходжень.

Сумарна ставка прямих i непрямих податків у середньому не повинна перевищувати 37,7%. У цьому випадку бюджет одержує всі необхідні й заплановані надходження. Податки, що стягуються за високими ставками оподаткування, утримують підприємницьку ініціатив, приводять до скорочення інвестицій і виробництв. За Лаффером, зменшення податкових ставок може сприяти ліквідації бюджетного дефіциту і зменшенню державного боргу.

У даний час в Україні необхідне проведення податкової реформи, головна мета якої полягає у:

1) реструктиризацiї податкового навантаження, приведення його у вiдповiднiсть із структурою економіки,

2) зниженні податкового тиску скорочення кількості податків i спрощення правил їх збору;

3) перенесенні центру ваги з “умовно - змінних” податків, що зростають пропорційно зi зростанням ділової активності підприємства (податок на прибуток, податок на додану вартість) на „умовно - постійні податки” (на майно, користування природними ресурсами), що заохочують більш активні й ефективно працюючі підприємства;

4) широкому використанні податкових стимулів:

- податкових канікул;

- податкових пільг на інвестиції;

- податкових вільних економічних зон.

23. Соціально-економічна сутність Державного бюджету(ДБ)

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Бюджет розглядається як самостійна еко­номічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, харак­теризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національ­ного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галу­зями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі­рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потре­бами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять пе­ред суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Функції бюджету:

1.Акумулятивна

2.Розподільча – реалізація через сист.витрат, що повинні здійснюватися в інтересах ек.і соц.розвитку держ.

3.Контролююча – аналіз всіх відхилень факт.прибутків і витрат від запланованих.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розпо­дільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, яки­ми фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефектив­но вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

24.Бюджетний устрій і бюджетна система

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозвязок між окр.ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно- територіальним поділом України. Грунтується на принципах:

-Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюдж.сис-ми. Єдність бюдж.сис-ми забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюдж.документації, погодженими принципами бюдж.процесу

-Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків.

-Принцип достовірності – це формування бюджету на основі реальних показників.

- Принцип гласності забезпечує висітленя в ЗМІ показників бюджетів і звітів про їх виконання.

-Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозвязку з загальноекон.показниками в У. та за її межами шляхом використання засобів макс.інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій екон.розвитку.

- Самостійність бюджетів забезпечення власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

У державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів регіонів для фінансування їхнього господарства, соціальної сфери, благоуст­рою, утримання місцевих органів законодавчої та виконавчої влади тощо. Сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіаль­них формувань, яка базується на економічних відносинах і правових нормах, представляє собою бюджетну систему.

Відповідно до закону “Про бюджетну систему” бюджетна система України включає:

-Державний бюджет;

-Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

-Місцеві бюджети.

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджету здійснюється за наявності відповідного органу управління.

Бюджетне регулювання представляє собою частковий перероз­поділ фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основни­ми методами бюджетного регулювання є:

1) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;

2) бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;

3) бюджетні субсидії і субвенції.

Принципи бедж.системи України(БСУ):

1.Єдності БСУ-єдність забезпеч.єдиною правовою базою,грош.сист.

2.Збалансованості БСУ-повноваження на здійсн.витрат відпов.дох.

3.Самостійності БСУ-самостійність у визначенні напрямків витрат

4.Повноти-до складу БСУ включ. Всі надходження до бюдж.,що здійсн. відпов. До нормативно-правових актів, органів держвлади

5.Обгрунтованості- бюдж.формується на екон.показниках розвитку держави

6.Ефективності-досягнення результатів з мін.витратами

25. Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Міжбюдж. Відносини поділ. На вертикальні та горизонтальні.Механізм регулювання міжбюдж.відносин базується на використанні фін.нормативів бюджетної забезпеченості як певного рівня соц..послуг у розрахунку на душу населення, надання яких гарантовано державою, виходячи з наявних фін.ресурсів та певного обсягу міжбюдж.трансфертів.

Важливим кроком у реформуванні міжбюджетних відносин стало казначейське обслуговування касового виконання місцевих бюджетів. Запровадження казначейської системи виконання місцевих бюджетів забезпечить чітку процедуру проходження бюджетних коштів, а саме: бюджетне призначення - бюджетний розпис - бюджетне асигнування - взяття бюджетного зобов'язання - виконання робіт і послуг - оплата бюджетного зобов'язання.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-04-24; Просмотров: 630; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.