Правовий режим рахунків, що їх відкривають та обслуговують банківські установи

Відносини щодо відкриття та обслуговування банківського рахун­ку є складними за своєю правовою природою і мають комплексний характер, оскільки передбачають використання імперативу з боку держави та диспозитивності у взаємовідносинах між банком та клієнтом. Такі відносини передбачають наявність прав та обов'язків усіх їх учасників, що зумовлює комплексність впливу правового ре­гулювання інституту банківського рахунку у поєднанні вищезазна­чених методів.

Будь-яка держава намагається мінімізувати розрахунки за готів­ку. Це невигідно з економічних позицій, оскільки передбачає по­стійну емісію для заміни пошкоджених банкнот та є досить дорогою за вартістю операцією для центрального банку. Так, застосування безготівкового обігу збільшує можливості проведення всебічного контролю у сфері обігу грошей та мінімізацію правопорушень, утому числі злочинів.

Тому держава встановлює обов'язок суб'єктів господарської діяль­ності та підприємців зберігати власні кошти понад встановлені ліміти в установах банків; проводити розрахунки в готівці на суму не більше як 10 тис. грн. Водночас відносини між банком та клієнтом є договір­ними і виникають на підставі добровільно поданої клієнтом заяви та укладеного договору на розрахунково-касове обслуговування.

Банк може нараховувати плату за користування коштами клієнта навіть за його поточними операціями. З іншого боку, законодавство встановлює право банку в односторонньому порядку закривати по­точний рахунок клієнта у разі, якщо за ним не відбуваються операції протягом 3 місяців.

Отже, вкладна операція — це договір між банком і клієнтом, про­те законодавство встановлює ряд обмежень, вказівок, заборон сто­совно вкладів¹. Договір банківського рахунку — це складана пра­вова категорія, яка передбачає публічний обов'язок клієнта збері­гати кошти на рахунку в банківській установі, та двостороннє зо­бов'язання банку і клієнта на умовах консенсуальності та платності.

На банківському рахунку обліковуються власні кошти клієнта, з нього за допомогою платіжних інструментів переказуються кошти клієнта і, відповідно, забезпечується їх безготівковий обіг. Кожний клієнт (як юридична, так і фізична особа) має право відкривати будь-яку кількість рахунків у будь-якій установі банку та у валюті за влас­ним бажанням. Разом з тим існує обов'язок банківської установи та клієнта повідомити податковий орган, де перебуває на обліку такий клієнт, про відкриття або закриття банківського рахунку в триден­ний термін для взяття його на облік. До того моменту, поки банк не буде повідомлено про це, він не має права здійснювати видаткові операції за рахунком клієнта. При порушенні зазначених строків відповідно до Закону України «Про державну податкову службу» винна особа нестиме відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Чинне законодавство України визначає види рахунків, що можуть відкривати клієнти в установах банків.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України. Законодавство передбачає мож­ливість відкриття двох і більше поточних рахунків. Однак лише один рахунок можна відкривати для формування статутного фонду гос­подарського товариства або для ведення спільної діяльності без ут­ворення юридичної особи за кожним окремим договором про спільну (сумісну) діяльність. Поточний рахунок (хоч би один) має бути відкритий у національній валюті України, оскільки через нього здійснюються розрахунки в межах країни, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, податків та зборів.

Поточні (вкладні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку, одержання готівки, зберігання коштів та здійснення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами.

Поточні бюджетні рахунки відкривають підприємствам (їх відок­ремленим підрозділам), яким виділяють кошти з державного або місцевого бюджетів для їх цільового використання. При цьому не слід плутати реєстраційні рахунки бюджетних установ, що відкриваються в установах Державного казначейства, із зазначеними вище поточ­ними бюджетними рахунками. У разі ненадходження коштів з бю­джету протягом року зазначені рахунки закриваються у порядку, пе­редбаченому чинним законодавством.

Банківські установи на підставі рішень Кабінету Міністрів Украї­ни та Національного банку України можуть також відкривати рахун­ки із спеціальними режимами їх використання. У прийнятому рішенні має бути визначений режим використання такого рахунку.

Отже, через функціонування поточних рахунків забезпечується господарська діяльність клієнта, фінансуються його потреби (опла­та контрактів, виплата заробітної плати, сплата податків та обов'яз­кових зборів тощо).

На відміну від поточних, депозитні рахунки є вкладами клієнтів до банківських установ. Через депозитний рахунок не здійснюється поточна діяльність клієнта. Згідно з законодавством юридична осо­ба може відкрити депозитний рахунок і покласти на нього кошти або зняти з нього кошти виключно через свій поточний рахунок. Таке обмеження не поширюється на фізичних осіб, у тому числі й суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до терміну розміщення коштів на рахунку розрізня­ють депозити строкові, до запитання та умовні. Депозитні рахунки відкривають на підставі відповідно укладеного договору, в якому визначають строк відкриття такого рахунку. Кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку клієнта в іншому банку або з поточного рахунку (відкритого в національній або іноземній валюті). Розрахунки через депозитні рахунки не здійснюються.

У договорі обов'язково зазначається сума, на яку відкривається депозитний рахунок, термін договору та порядок повернення коштів, а також сума і порядок виплати процентів за депозитом; проценти можуть сплачуватися щомісяця або зараховуватися на депозитний рахунок і виплачуватися за підсумками певного періоду (наприклад, року) або при закритті рахунку.

Оскільки саме за рахунок залучених депозитів здійснюються ак­тивні банківські операції і банки мають можливість отримати додат­кові доходи, вони, звичайно, заінтересовані у розширенні кола клієнтів, які будуть користуватися їх послугами. Тому в останні роки значно збільшилися пропозиції банків щодо умов відкриття та видів депозитних рахунків. Деякі банки відкривають до 28 — ЗО видів де­позитів для громадян з метою врахування їх побажань та інтересів. Водночас банківські установи заінтересовані в залученні додатко­вих ресурсів, у першу чергу, з боку юридичних осіб, і тому встанов­люють підвищену плату за депозитами юридичних осіб порівняно із депозитами громадян.

Поточні та депозитні рахунки можуть відкриватися як у націо­нальній, так і в іноземній валюті. У банківській практиці також за­стосовуються мультивалютні рахунки, на яких обліковують кошти у національній та в іноземній валюті (хоч такий вид рахунків не пе­редбачений банківським законодавством, він широко поширився на практиці, оскільки є вигідним і для банків (скорочується кількість рахунків, що ним обліковуються та обслуговуються), і для клієнта (оскільки його відкриття менше коштує).

Кореспондентські рахунки відкриваються банку (філії) Націо­нальним банком України (його територіальним підрозділом) для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку, на підставі укладеного кореспондентського до­говору. Серед кореспондентських рахунків розрізняють також лоро та ностро рахунки. Рахунки лоро — це рахунки, що відкриваються банком своїм банкам-кореспондентам, на які вносяться усі суми, що отримуються чи видаються за їх дорученням. Рахунки ностро — це рахунки даної банківської установи у банків-кореспондентів, на яких відображаються взаємні платежі.

Спеціальний режим рахунків передбачений для представництв нерезидентів. Для представництв та установ, міжнародних органі­зацій тощо, що не займаються підприємницькою діяльністю в Ук­раїні, відкриваються рахунки типу «Н». Наявні на ньому кошти можуть бути використані офіційним представництвом або представ­ництвом юридичної особи — нерезидента, організацією чи устано­вою (групою управління програмою або проектом) згідно з кошто­рисом і на передбачені нормативно-правовими актами операції.

Рахунки типу «П» уповноважений банк відкриває постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних органі­зацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юри­дичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприєм­ницька діяльність нерезидента на території України. Такий рахунок відкривається в національній валюті України і використовується пе­реважно відповідно до правил, встановлених для поточних рахунків резидентів.

Відкриття рахунків у банківських установах регламентується Інструкцією НБУ «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті».

Для відкриття поточного рахунку юридична особа повинна нада­ти до установи банку.

а) заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним
бухгалтером підприємства (якщо у штаті немає посади головного
бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію
ведення бухгалтерського обліку та звітності, заяву підписує лише
керівник);

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, для бюджетних
організацій — копію довідки про внесення до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), засвідчену
нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення),
засвідчену нотаріально чи органом, що його зареєстрував (статут для відкриття рахунків в установах банків не надається повними това­риствами, командитними товариствами, селянськими (фермерськи­ми) господарствами, підприємцями без створення юридичної особи; установами та організаціями, що фінансуються з бюджету; іншими суб'єктами підприємницької діяльності, у яких наявність статуту не передбачена законом. Підприємства, що діють на основі лише уста­новчого договору, замість статуту надають нотаріально засвідчену копію установчого договору);

г) копію довідки, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) копію довідки, що підтверджує взяття підприємства на облік в
установах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві, засвідчену зазначеним органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

е) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;
є) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного

законодавства та установчих документів надано право розпоряджен­ня рахунком та підписання розрахункових документів, та відбитком печатки підприємства, що засвідчена нотаріально або керівною організацією у встановленому порядку.

Зазначені документи подаються до банківської установи безпо­середньо особами, які мають право першого та другого підпису (ке­рівником та головним бухгалтером) і повноваження яких перевіря­ються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка має право підпису, призначена особа (особи) повинна особисто податки до банку картку із зразками підпису та пред'явити паспорт.

Аналогічний пакет документів подається до банків для відкриття поточного рахунку і фізичною особою — суб'єктом підприємниць­кої діяльності (за винятком копії статуту) разом із паспортом або іншим документом, що ідентифікує зазначеного громадянина. Карт­ка із зразком підпису підприємця може бути засвідчена уповнова­женим працівником банку.

При відкритті поточного чи депозитного рахунку обов'язковим є підтвердження джерел походження готівки у грошовій одиниці Ук­раїни. Банки відкривають поточні рахунки суб'єктам підприємниць­кої діяльності протягом десяти календарних днів після отримання повного пакета документів на відкриття рахунку. Днем відкриття рахунку вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку, однак, як зазначалося вище, до моменту взяття його на податковий облік видаткові операції за рахунком не здійснюються.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» встановле­но обов'язок банків здійснювати обов'язкову ідентифікацію клієнтів, у тому числі під час відкриття рахунків.

Взаємовідносини між банківськими установами та їх клієнтами будуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуго­вування, що передбачає комплекс взаємних платіжних зобов'язань, а саме: використання банком тимчасово вільних коштів клієнта, здійснення розрахункових операцій, касове обслуговування, транс­портне обслуговування при перевезенні готівки тощо. Банки корис­туються вільними коштами своїх клієнтів і можуть сплачувати їм за це плату у розмірі, визначеному в договорі.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням:

- власників цих рахунків, але виключно в межах наявних на цих
рахунках коштів або згідно з умовами договору;

- за розпорядженнями стягувачів залежно від конкретного ви­
падку в межах їх повноважень, встановлених законодавством.

Розрахункові документи банки приймають без обмеження їх мак­симальної чи мінімальної суми, крім випадків, передбачених норма­тивно-правовими актами, але платежі з рахунків клієнтів банк здійснює лише у межах залишків коштів на цих рахунках на поча­ток операційного дня.

Поточні рахунки закриваються на підставі заяви власника рахун­ку; рішення органу, що здійснює ліквідацію чи реорганізацію підприємства; відповідного рішення суду або господарського суду; на інших підставах, передбачених законодавством. Датою закриття рахунку вважається день, наступний за днем останньої операції за рахунком.

Депозитні рахунки закриваються по закінченні терміну депозит­ного договору або за заявою клієнта про його розірвання. У такому разі проценти за користування депозитними ресурсами нарахову­ються за фактичний час користування коштами або в іншому поряд­ку, передбаченому договором.

Дата добавления: 2015-04-24