Розвиток і виховання дітей третього року життя 2 страница

Проте на третьому році життя можливе проведення деяких ви­дів занять з усією групою, оскільки малюки вже засвоїли правила поведінки (спокійно сидіти, уважно слухати), почали узгоджувати свої дії з товаришами, мова дорослого стає регулятором їхньої по­ведінки. З усією групою одночасно варто проводити музичні заняття, рухливі ігри, а також покази-інсценівки, в яких малята є в основно­му глядачами.

Під час занять ніхто не повинен відвертати уваги вихователя, в кімнаті має бути тихо, слід усунути все, що може заважати. Занят­тя з підгрупою краще проводити в іншій кімнаті, а не там, де гра­ються малята, що залишилися, — у спальні, приймальні. Якщо жит­тя в групі організоване добре, заняття може відбуватися в тій кім­наті, де частина дітей грається.

Значний ефект дають такі заняття, зміст яких пов'язаний з са­мостійною діяльністю дітей, особливо з грою. Наприклад, малюкам показали інсценівку «Купання ляльки Маші». Після цього вони одержують для самостійного користування невеликі ляльки та ван­ночки відповідного розміру і у своїй грі відтворюють елементи інс­ценівки. Подібний зв'язок можна здійснити й після занять музикою, конструюванням, з сенсорного розвитку та ін. Не завжди діти самі здатні відобразити набуте на заняттях у своїй діяльності. Вихова­тель зобов'язаний сприяти цьому різними засобами, всіляко стиму­люючи закріплення вироблених на заняттях умінь.

Навчання дітей третього року життя має наочно-дійове спряму­вання. Предметна наочність (речі, явища природи, іграшки) або графічно-образна наочність (картинки, малюнки) використовуються в тісному поєднанні з безпосередніми діями і мовленням усіх ма­люків, які займаються. Таким чином, вони на заняттях повинні не' тільки дивитись, слухати вихователя, а ж працювати під його контролем, розмовляти. Наприклад, на занятті з мотрійками малята ознайомлюються з величиною — велика, маленька. Вихователь по­казує мотрійку і говорить: «Це велика мотрійка», «Це маленька мотрійка». Діти слухають його і дивляться. Потім він просить усіх вихованців одночасно підняти і показати велику мотрійку («Ось таку») і сказати: «Велика мотрійка». Далі малята виконують зав­дання показати і назвати маленьку мотрійку. У цьому разі вони діють, звіряючи свої дії із зразком, і говорять '.

У «Програмі виховання в дитячому садку» визначені завдання і зміст програмового матеріалу різних видів завдань для ознайомлен­ня з навколишнім і розвитку мови, рухів, образотворчої і конструк­тивної діяльності, з музичного виховання. Крім того, дається перелік художніх творів, рухливих ігор, зміст музичного репертуару, а та­кож нормативи різних видів рухів.

Заняття з дітьми плануються з урахуванням розподілення на тиждень. У календарному плані точно вказують назву заняття, виз­начають його програмовий зміст; бажано також відобразити хід за­няття, запитання до дітей, вказати дидактичні посібники, які ре­комендується використати на ньому. Кожний вид занять з усклад­неннями повторюється протягом місяця.

ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

§ 1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ І УМОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Значення Важливість фізичного виховання підростаю-

фізичного виховання _{чого покол}іння підкреслюється в Програмі КПРС, де сказано: «Партія вважає одним з

найважливіших завдань — забезпечити виховання, починаючи з найбільш раннього дитячого віку, фізично міцного молодого поколін­ня з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил» '.

У дошкільному віці відбувається бурхливий розвиток організму дитини. В неї активно формується нервова, кістково-мязова систе­ми, вдосконалюється дихальний апарат. У цей період закладаються основи міцного здоров'я і повноцінного фізичного розвитку.

Цілеспрямоване фізичне виховання позитивно впливає на всебіч­ний розвиток малюків: збагачуються знання про навколишні пред­мети і явища, складаються позитивні риси характеру, діти набу­вають вміння діяти в колективі ровесників.

Л. І. Брежнєв у доповіді на XXVI з'їзді КПРС зауважив: «Фізич­на культура повинна входити в повсякденне життя широких верств населення і особливо дітей» ².

Основні завдання фізичного виховання дітей

Завдання дошкільного віку полягають/в охороні і зміц-

фізичного виховання...,. —. у.

ненні їхнього здоров неповноцінному фізич­ному розвитку,^загартуванні організму,і* формуванні рухових та культурно-гігієнічних навичок і вмінь. І

Малюк, з'явившись на світ, потребує постійного догляду, ма­теринського молока, тривалий час не може самостійно пересува­тись. Шиття дитини повністю залежить від дорослих, які турбують­ся про охорону та зміцнення її здоров'я," повноцінний фізичний ров-виток.

Розумно організований режим, виконання необхідних правил гі­гієни, достатня рухова активність — все це сприятливо впливає на самопочуття дошкільника, створює перевагу в нього емоційно-по-зитивного стану, радісного настрою. У здорової дитини міцний сон і добрий апетит. Виконання режиму в поєднанні з правильною методикою виховання дітей запобігає перевтомі їх.

Важливим завданням фізичного виховання є загартування ди­тячого організму. Зміцнення здоров'я вихованців внаслідок загар-

¹ Див.: Аванесова В. Н. Обучение самых маленьких в детском саду. М., 1968.

¹ Програма Комуністичної партії Радянського Союзу, с 86.

² Матеріали XXVI з'їзду КПРС, с 73.

тування підвищує їх стійкість щодо застудних та інфекційних за­хворювань. Систематичне загартування виробляє в організмі здат­ність пристосовуватись до різних умов і змін зовнішнього середо­вища: до змін температури, до вітряної і дощової погоди і т. д. '

Суттєве завдання фізичного виховання — формування у дітей рухових навичок, умінь і фізичних якостей.

Рух істотно впливає на організм, що розвивається. Різноманіт­на активна рухова діяльність сприятливо позначається на розвитку кістково-м'язової системи, вдосконаленні функцій організму, допо­магає пристосовуватись до різних умов зовнішнього середовища.

У дітей дошкільного віку досить рано починають формувати­ся основні рухи (ходіння, біг, стрибки, лазіння, кидання). Проте найбільш повноцінно їх розвиток відбувається за правильно орга­нізованого виховного процесу.

Крім основних життєво необхідних рухів, з дошкільниками про­водять вправи, спрямовані на зміцнення певних груп м'язів (рук, ніг, тулуба). їх розвитку сприяють також спортивні види фізичних вправ: ходьба на лижах, катання на ковзанах, плавання, їзда на велосипеді та ін.

У дошкільних закладах склалась певна система застосування фізичних вправ для різнобічного активного впливу на організм дитини. Він полягає в цілеспрямованому, організованому використан­ні занять з фізичної культури, рухливих ігор, ранкової гімнастики, а також в широкому застосуванні фізичних вправ та ігор у самос­тійній руховій діяльності дітей.

Виховання культурно-гігієнічних навичок спрямоване на зміц­нення здоров'^ дитини. Разом з тим воно виконує важливе мораль­не завдання — виховання культури поведінки.

Турбота про здоров'я дітей, їхній фізичний розвиток починаєть­ся з виховання в них любові до чистоти, охайності, порядку. «Одне з найважливіших завдань дитячого садка,—писала Н. К. Круп-ська, — прищепити дітям навички, які зміцнюють їх здоров'я. З самого малжу треба вчити дітей мити руки перед їдою, їсти з окремої тарілки, ходити чистими, стригти волосся, витрушувати одежу, витирати ноги, не пити сирої води, вчасно їсти, вчасно спати, більше бувати на свіжому повітрі і т. д.» ².

Культурно-гігієнічні навички дошкільник засвоює під керів­ництвом дорослих. Разом з іншими дітьми він вчиться мити руки, охайно їсти, стежити за порядком в одязі, бережливо ставитись до речей. У нього формуються самостійність і організованість, акурат­ність і бережливість, виховується ввічливе ставлення до дорослих та ровесників.

Усі завдання фізичного виховання вирішуються в єдності в процесі виховально-освітньої роботи дитячого садка і забезпечують повноцінний фізичний розвиток дітей. •

Умови фізичного виховання

У соціалістичному суспільстві фізичне вихо­вання грунтується на дедалі більшій турботі держави про матір і дитину, постійному поліпшенні житлових умов, підвищенні матеріального добробуту трудящих..

Для правильного фізичного розвитку дітей необхідно: створити гігієнічну обстановку (гігієна приміщення, ділянки, обладнання, одягу, взуття), обов'язково виконувати науково обгрунтований режим дитячого життя, включаючи раціональне харчування, роз­виток рухів і заходів щодо загартування організму'. При цьому потрібні постійний контроль медичного персоналу, проведення необ­хідної профілактичної та лікувальної роботи, цілеспрямоване вихо­вання. Важлива умова повноцінного фізичного розвитку дітей — тісний контакт дошкільного закладу з сім'єю.

§ 2. ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК

У роботі дошкільного закладу приділяється велика увага вихо­ванню у дітей культурно-гігієнічних навичок. У кожній віковій групі це завдання здійснюється відповідно до «Програми виховання в дитячому садку».

Найменші оволодівають простими навичками (мити руки, за­стібати ґудзики)/ трохи старші — складнішими (користуватися виделкою, бути охайним). Засвоєння тієї чи іншої навички дітьми потребує часу, тому завдання її формування може стосуватися не одного, а кількох років життя дитини.

Методика відповідної роботи вихователя визначається програмо­вими вимогами і віковими особливостями дітей дошкільного віку.

До основних умов успішного формування Умови культурно-гігієнічних навичок належить ра-

і прийоми формування тонально організована обстановка, чіткий

режим дня і керівництво дорослих. Під раціонально організованою обстанов­кою розуміємо наявність чистого, достатньо просторого приміщення з необхідним обладнанням, що забезпечує проведення усіх режим­них елементів (вмивання, їда, сон, заняття та ігри).

Для малюків особливе значення мають сталість умов, знання призначення і місця кожної потрібної їм протягом дня речі. На­приклад, в умивальній кімнаті слід -встановити чимало раковин невеликого розміру, на кожній з яких покласти мило; раковини і рушники розміщують з урахуванням зросту діте.й; на вішалці над кожним рушником — картинка. Це підвищує інтерес дітей до умивання. •

Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних проце­дур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню навичок

культурно-гігієнічних навичок

¹ Умови фізичного виховання докладно вивчаються в курсах «Анатомія, фізіологія та гігієна дітей дошкільного віку», «Методика фізичного вихо­вання в дитячому садку». _:

і звичок культурної поведінки. Зміцнення їх відбувається в іграх, праці, заняттях і побуті.

Формування культурно-гігієнічних навичок здійснюється під керівництвом дорослих — батьків, вихователя. Тому необхідна пов­на узгодженість вимог дошкільного закладу і сім'ї.

У дітей дошкільного віку переважає конкретне, наочно-образне мислення. З огляду на це, для успішного вироблення в них гігіє­нічних навичок необхідно вдаватися до показу і пояснення. Вихователь показує, як треба тримати ложку, виходити із-за столу, мити руки. Показ здебільшого супроводжується поясненням. Дошкільникам стає зрозумілою цілеспрямованість вимог ви­хователя (руки мити чисто, не лити воду на підлогу та ін.), Уміле керівництво дорослих скорочує час оволодіння навичками особистої гігієни.

Навчання легких навичок, скажімо, культурно їсти, вимагає значних зусиль, оскільки для цього діти повинні опанувати ряд дій, здійснюваних в певній послідовності (правильно сидіти за столом, користуватися столовими приборами, салфеткою та ін.). Вправляння дошкільника в удосконаленні тих самих дій, супроводжуване постійним контролем дорослих, приводить до поступового формування потрібних навичок.

Особливо важливий контроль на початковій стадії вироблення навичок. В подальшому вихователь перевіряє старанність і сумлін­ність виконання дій. Відсутність належного контролю призводить до появи у вихованців викривлених навичок: вони можуть непра­вильно тримати ложку, виделку, забувати користуватися носовою хустинкою, недбало складати одяг.

Дошкільнята особливо схильні до наслідування, тому у фор­муванні навичок велику роль відіграє особистий приклад дорос­лих. Зовнішній вигляд вихователя і батьків, їхня поведінка мають бути зразком для дітей; їх вказівки не повинні йти врозріз з влас­ною поведінкою, оскільки ніщо не проходить повз уважних дитячих очей. «Якщо ви вимагаєте, щоб діти за обідом не читали книгу, — радив А. С. Макаренко, — то й самі цього не повинні робити. Напо­лягаючи, щоб діти мили руки перед обідом, не забувайте й від себе вимагати того ж самого. Старайтесь самі прибирати свою постіль, це зовсім не важка і не ганебна робота. В усіх цих дрібницях дале­ко більше значення, ніж звичайно думають» К Про це завжди зобо­в'язані пам'ятати і вихователі дитячого садка, і батьки.

Виробляючи навички, слід спиратися і на добрий приклад са­мих дітей. Вихователь звертає увагу малюків на тих ровесників, хто вміє добре мити руки, акуратно поводиться з речами, самостійно одягатися, оскільки діти не завжди спроможні самі помітити це.

Запропонувавши дошкільнятам прибрати іграшки після гри, ви­хователь помічає, що їм допомагає хлопчик, який не брав участі у грі. «Подивіться, діти, — говорить педагог, — Ігор не грався з вами, а також прибирає, допомагає товаришам. Усі разом ви швидко приберете іграшки». Інші малята також беруться допомагати. Однак, використовуючи позитивні приклади, вихователь повинен виявляти такі, не допускаючи протиставлення одних дітей іншим.

У вихованні культурно-гігієнічних навичок величезну роль віді­грає педагогічна оцінка, тобто позитивне чи негативне суд­ження педагога про окремі вчинки і поведінку вихованця. Більш широко вихователь користується у своїй роботі позитивною оцін­кою: схваленням, заохоченням, похвалою. Похвала підтримує в дітях бажання далі чинити так само, зробити ще краще.

Позитивна оцінка дається й тоді, коли є потреба відзначити успіхи в оволодінні новими навичками. Якщо трирічна дитина впер­ше сама одягла сорочку, застібнула ґудзики, вихователь її хва­лить. Щоб малюк краще усвідомив свої нові вміння, вихователь мо­же порівняти його теперішні дії з минулими, нову оцінку з попе­редньою, скажімо, зауважує в присутності всіх вихованців: «Наташа навчилася швидко одягатися. Раніше робила їй зауваження, а сьогодні хвалю».

Якщо діти помиляються при виконанні тих чи інших правил, вихователь нагадує їм, що і як треба зробити, не поспішає з зау­важенням чи осудом.

Позитивна оцінка необхідна й тоді, коли малюки самі пам'ята­ють, як треба чинити. Похвала прискорює вироблення необхідної навички. Так, вихователь говорить: «Я не нагадала Галі, як треба сісти, а вона сіла правильно. Молодець!» Оцінка дається перед усією групою, якщо решті дітей потрібно оволодіти цією навичкою. Якщо ж вони в основному вже її опанували, а відстають лише дея­кі, вихователь хвалить дитину під час індивідуальної роботи з нею.

Особлива роль у вихованні культурно-гігієнічних навичок на­лежить ігровим прийомам. Застосовуючи їх, вихователь за­кріплює у дошкільнят навички, які виробляються в повсякденному житті. Помітне місце відводиться при цьому дидактичним іграм («клади ляльку спати», «одягнемо ляльку на прогулянку», «наго­дуємо ляльку обідом» та ін.).

Значний вплив на формування навичок справляють відповідні ілюстрації, художні твори, фольклор, що уточнюють уявлення дітей про те, наприклад, як треба вмиватися, сидіти за столом, допомагати один одному. Вихователь звертає їхню увагу на ілюстрації з дитячих книжок, добирає картинки: «Діти грають», «Дорогі го<уі», «Новенька» та ін.

У формуванні навичок багато важить індивідуальний підхід до дітей. Необхідно пам'ятати, що це завдання складне, вимагає систематичності, наполегливості, вимогливості і великого терпіння. Усі вказівки вихованцям слід давати в доброзичливому, спокійному тоні, що викликає в них позитивне ставлення до дій, які мають стати звичками.

Режим є важливою умовою успішного фі­зичного виховання. Під режимом розуміє­мо науково обґрунтований розпорядок жит­тя, що передбачає раціональне розподілен­ня в часі і послідовність різних видів діяльності та відпочинку.

Внаслідок ритмічного повторення всіх складових елементів режиму (харчування, сну, ігор, занять, прогулянок) у дітей утворю­ються міцні динамічні стереотипи життєдіяльності, що полегшують перехід від одного її виду до іншого. Так, у звичні години прий­няття їжі дошкільник відчуває голод, в нього з'являється апетит, завдяки чому їжа краще перетравлюється і швидше засвоюється; до часу сну в дітей легко виникає нервове гальмування, і вони швидко засинають. Виконання режиму сприятливо впливає на їх­ню нервову систему і на перебіг усіх фізіологічних процесів в ор­ганізмі.

Вимоги до режиму дня визначаються психофізіологічними особливостями віку, завданнями виховання, навколишніми умо­вами.

Основна вимога до режиму — врахування вікових особливостей дошкільнят. У молодших групах більше часу відводиться на сон, одягання, роздягання, умивання та ін. У старших групах у зв'язку зі зрослою самостійністю дітей на побутові процеси потрібно знач­но менше часу і відповідно більше його приділяється іграм та ін­шим видам діяльності.

У ході виховання режиму необхідно враховувати стан здоров'я вихованців, рівень їхнього психічного розвитку. Дітям ослабленим або тим, які перенесли захворювання, збільшується час на сон, перебування на повітрі; вносяться необхідні зміни і в зміст освіт­ньо-виховної роботи.

Наступна вимога — постійність режиму: своєчасно їсти, займа­тися, гратися, спати. Вона сприяє виробленню в дошкільнят стій­кого динамічного стереотипу, привчає до порядку, дисциплінова­ності. Порушення режиму негативно позначається на здоров'ї вихо­ванців та їхній поведінці: вони надмірно збуджуються, починають вередувати, між ними може виникнути сварка.

При складанні режиму враховуються пори року. Так, у літній період збільшується час,на перебування дітей на свіжому повітрі; їх піднімають вранці раніш, а ввечері укладають спати пізніше.

Необхідно зважати також на тривалість перебування малят у дитячому садку. В садках- з 12—24-годинним перебуванням у другій половині більше часу відводиться на ігри, на прогулянку.

Слід брати до уваги і час роботи батьків. Наприклад, відомчі дитячі садки починають роботу з урахуванням початку трудового дня на підприємствах, відповідно трохи пересунувши години хар­чування і заняття дітей. Однак тривалість часу, визначеного для ігор, занять, прогулянок, і послідовність проведення всіх режим­них процесів при цьому не змінюються.

Правильно складений режим дня має велике гігієнічне і педа­гогічне значення. Щоденно повторюючись, він привчає організм ді­тей до певного ритму, забезпечує зміну діяльності (ігрової, нав­чальної, трудової), тим самим оберігаючи їх нервову систему від перевтоми. Його виконання сприяє формуванню культурно-гігіє­нічних навичок, вихованню організованості та дисциплінованості. Точне дотримання режиму виховує в дітей почуття часу, вони по­чинають його цінувати.

Таким чином, режимні вимоги, встановлені відповідно до зав­дань виховання і вікових особливостей дошкільників, сприяють вихованню здорових, бадьорих, діяльних і дисциплінованих дітей і дають змогу успішно розв'язувати завдання всебічного розвитку та підготовки їх до школи.

Режим дитячого садка передбачає різні види Дитячої діяльності: побутову, ігрову, нав-чальну і трудову. Місце, потрібне для тієї чи іншої діяльності, і час, відведений для неї в режимі, ви­значаються віком дошкільнят. Так, у молодших групах чимало часу приділяється побутовим процесам. Потім він скорочується, а збільшується час на інші види діяльності (гра, праця, заняття).

Грі як основному виду діяльності дошкільників у дитячому сад­ку відводиться багато часу:, до сніданку і після нього, у перервах між заняттями, після денного сну, на денній і вечірній прогулян­ках. Вихователь зобов'язаний створити дітям сприятливі умови для всіх видів ігор.

В усіх групах передбачено час для занять, тривалість їх посту­пово збільшується. Спеціальний час приділяється трудовій діяль-. ності (догляд за рослинами і тваринами в ранкові години, заняття з праці, робота на ділянці та ін.). Від групи до групи вона дещо зростає, проте завжди посідає в режимі дня значно менше місця, ніж гра і навчання.

Режим Життя дошкільнят цілодобових груп має свою специфіку. Так, заняття в цих групах можуть починатися на 20—ЗО хв рані­ше, подовжується ранкова прогулянка тощо.

Діти дошкільного віку виконують необхідний

Роль дорослих д_ЛЯ 1^. правильного розвитку режим дня тіль-

режиму дн™ дошкільника ^{ки ПІ}Д керівництвом дорослих. Організатором

правильного режиму в кожній віковій групі

є вихователь. Він постійно і старанно привчає малюків до вико­нання режиму, ведучи їх від перших кроків у засвоєнні режимних вимог до певної самостійності.

Звикання дітей до нового режиму життя здебільшого триває протягом одного-двох тижнів. Строк адаптації ослаблених або різко збуджувальних малят подовжується до п'яти-шести тижнів.

Обов'язковою умовою правильного фізичного розвитку і вихован­ня дітей є дотримання режиму в сім'ї. В цьому необхідно перекона­ти батьків і допомогти їм в його організації. Вихователь ознайомлює батьків з режимом групи, яку відвідують діти, допомагає їм органі­зувати режим перебування малюків дома — у вечірні години й у вихідні дні. При складанні режиму в сім'ї треба брати до уваги її умови, враховувати можливості дітей та їх інтереси. Тільки єдність вимог до малят дитячого садка і сім'ї дає змогу виховати їх здоро­вими і життєрадісними.

ВИХОВНА РОБОТА У ДИТЯЧОМУ САДКУ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ДНЯ

Значення, час

і місце ранкового

прийому дітей

Продуманий і добре організований ранко­вий прийом дітей має велике значення в режимі дня. Привітна зустріч.їх виховате­лем позитивно впливає на настрій, праце­здатність, дисциплінованість. Якщо малюки знають, що їх чекають, будуть їм раді, вони з великим бажанням ідуть у дитячий садок.

Спостережливий вихователь бачить, з яким настроєм прийшла в дитячий садок дитина, виявляє педагогічний такт: або відразу за­лучає її до діяльності, або дає їй змогу побути одній, заспокоїтись.

Особливої уваги потребує маля, яке вперше прийшло в дитячий садок. Вихователь зацікавлює його іграшкою, відвертає від невесе­лих думок, намагається зробити перехід від домашньої обстановки до дитячого садка менш болісним.

Небажання йти в дитячий садок іноді виявляється і в тих дітей, які давно відвідують дошкільний заклад. Причини криються в стані здоров'я дитини, перевтомі, невиконанні дорослими обіцяного тощо. Іноді батьки, поспішаючи на роботу, починають роздягати дитину, викликаючи її протест, або ж навпаки, довго умовляють. Виховате­лю слід поговорити з такими батьками, переконати їх в тому, що все це негативно впливає на малюка, відбивається на його настрої, тому після залишення його рідними він довго не може заспокої­тись.

Щоб швидше заспокоїти дитину, треба переключити її увагу на щось цікаве. Зробити це можна різними прийомами: дати невелике доручення, разом спостерігати щось цікаве та ін.

Наприклад, Денис прийшов у дитячий садок похмурий, ні з ким не привітався. Вихователь, звертаючись до всіх малят, говорить: «Діти, ось і Денис прийшов! Ми з вами його чекали: він допоможе нам побудувати красивий корабель». Хлопчик, схвильований загаль­ною увагою, включається в гру.

Особливої уваги і ласки потребують вихованці, які перебувають в дитячому садку цілодобово. Заходячи ранком до них, вихователь розпитує, як вони спали, відвертає їхні думки від дому, розповіда­ючи про майбутню цікаву вправу. Він показує малюкам іграшки, затіває веселу гру, нагадує про розпочате вчора «будівництво» та ін. Життєрадісний настрій вихователя передається дітям.

Прийом дітей починається, як правило, о 7 год. і триває до 8— 8 год ЗО хв (залежно від віку), проте може відбутися і раніш, з. огляду на початок роботи батьків.

Для того щоб підготуватися до прийому малюків, вихователеві варто прийти в дитячий садок заздалегідь. Приймати дітей можна як на повітрі, так і в приміщенні. Якщо є майданчик, у добру пого­ду прийом малят у будь-яку пору року краще проводити на'повітрі. Зрозуміло, можуть бути винятки. Скажімо, якщо вихователь починає роботу з новою групою малюків і ще не зовсім добре знає їх чи приймає групу малят, яким напочатку важко розлучатися з бать­ками, доцільно організувати прийом їх у приміщенні, де легше від­вернути дитячу увагу.

Під час прийому дошкільнят слід звернути увагу на їх зовнішній вигляд. Помітивши неполадки, вихователь пропонує дитині привести себе в порядок, допомагає їй. Він привчає малюків користуватися дзеркалом, перевіряти свій зовнішній вигляд, виправляти недоліки в костюмі, зачісці, виробляючи звичку бути завжди чистим і охай­ним.

З молодшої групи вихователь привчає дітей вітатися з усіма, хто їх зустрічає, стежить, щоб вони були ввічливі і приязні у по­водженні.

Ранковий прийом у дитячому садку починається з профілактич­ного огляду дітей медичною сестрою або лікарем. Коли їх немає, за станом здоров'я малюків стежить вихователь. Якщо він уважний, добре знає індивідуальні особливості дітей, то може визначити за зовнішнім виглядом, чи здорова дитина. Як правило, здорові маля­та, прийшовши в дитячий садок, починають гратися, охоче спілку­ються, багато рухаються.

Якщо у вихователя виникла підозра, що дитина нездорова, він розмовляє з батьками, дізнається, як вона спала, чи не скаржилась на що-небудь, і вимірює їй температуру. Якщо вихователь виявляє захворювання маляти після того, як батьки підуть, він ізолює його від інших, кладе в постіль і повідомляє про це членів сім'ї. Якщо вони з якихось причин не можуть приїхати за дитиною, вихователь викликає лікаря.

Дошкільника, який довго не відвідував дитячий садок, не мож­на приймати без огляду лікаря чи медичної сестри. Якщо прийом відбувається на майданчику, то при вході в приміщення слід про­понувати дітям старанно витерти ноги або обмести їх щіточкою. У передпокої малюки роздягаються, акуратно складають у свою шафу одяг і перевзуваються.

Вихователь заздалегідь продумує, як органі-Зміст зувати діяльність дітей, зайняти їх корисни-

_{ми СП}р_{авами в} період від прийому до снідан-! методика^керування _{ку> у}^_це„ _час ^^ _{в основному граються}.

Вихователь готує ігри та іграшки, розміщує

їх таким чином, щоб малюкам було зручно взяти їх і гратися, не заважаючи один одному. Педагог заохочує ігри, які виникають за ініціативою самих вихованців, допомагає здійснювати задумане, створюючи для цього потрібні умови. Він може запропонувати дош­кільнятам різноманітні дидактичні ігри, вже відомі їм, а також рухливі, що проводяться як на майданчику, так і в приміщенні. Вибір ігор залежить від того, яке заняття з малюками проводити­меться першим. Якщо воно пов'язане із значним фізичним навантажеяням, слід вибрати ігри менш рухливі, простежити за тим, щоб діти не перезбуджувались і не перевтомлювались. Коли ж намічено провести музичне заняття, то вихователь організовує ігри з дрібним будівельним матеріалом, настільно-друковані. Перед заняттям, яке вимагає розумової активності, доцільно видати малюкам фізкуль­турний інвентар для розвитку рухів: скакалки, обручі, м'ячі, кеглі, серсо.

У ранкові години варто організувати трудову діяльність дітей. Вихователь залучає молодших до догляду за рослинами і тваринами (полити квіти, погодувати рибок), пропонує їм переодягти ляльку тощо. Малюки виконують трудові доручення під його наглядом і з йо­го допомогою. Старші діти чергують у куточку природи. В цей час доречно також провести з вихованцями (з усією групою та інди­відуально) різні спостереження на ділянці і в приміщенні: за пра-' цею дорослих, за природними явищами тощо.

Залучаючи малюків до різних видів діяльності, вихователь фор­мує в них надзвичайно корисну звичку бути зайнятими.

Закінчивши прийом дітей, педагог перевіряє ранкову роботу чер­гових у куточку природи і запрошує дошкільнят на ранкову заряд­ку, яка проводиться в усіх групах на майданчику або в добре про­вітреному приміщенні (залежно від пори року). Після гімнастики готуються до сніданку. Чергові ставлять столи, решта дітей посту­пово, по п'ять-шість чоловік іде умиватися.

У першу половину дня вихователь проводить

Індивідуальна^робота індивідуальну роботу з малюками, приміром, організовує спеціальні ігри і вправи з тими,

хто потребує виправлення недоліків мовлення або відстає у вико­нанні певних рухів. Він займається з малоактивними 'і замкнутими дошкільнятами, даючи їм різні доручення, що вимагають від них спілкування з дорослими та ровесниками (наприклад, піти на кухню і попросити овочі для морської свинки). Недостатньо допитливим дітям доручають цікаві спостереження (скажімо, за тим, як хом'я­чок їсть і закладає за щоки зернятка; за синичками, що прилітають на майданчик; помилуватися красою зимового ранку тощо).

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ

Для нормального розвитку дитини необхідне правильно органі­зоване харчування. Організм, що росте і швидко розвивається, по­требує достатньої за кількістю та повноцінної за якістю їжі. Як недостатнє, так і надмірне харчування однаково шкідливе для здо­ров'я малюка і може призвести до розладу травлення, порушення обміну речовин, зниження опірності організму, до уповільнення не тільки фізичного, а й психічного розвитку.

Дата добавления: 2015-03-29