Див. с.р. № 5

Див. с.р. № 5

...

24. здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

Критеріальні показники сучасного аналізу уроку
з точки зору здоров’язберігаючої педагогіки:
санітарно-гігієнічні:
• санітарно-гігієнічний режим: провітрене приміщення, чисто вимита підлога, відсутність пилу на підвіконнях, наявність кімнатних рослин, чиста дошка;
• раціональне освітлення класу згідно з санітарно-гігієнічними вимогами;
• відповідний тепловий режим, наявність термометра;
• відповідність парт зросту і віку учнів;
• ергономічність кольорового забарвлення навчального приміщення;
• оснащеність уроку необхідним обладнанням, задовільний його стан;
• відсутність монотонних звукових подразників (комфортний для людини рівень шуму – 10 Дб, звичайна спокійна розмова – 40 Дб, максимально можливий рівень звуку, який не шкодить здоров’ю, – 70 Дб);
• тривалість застосування ТЗН згідно з санітарно-гігієнічними вимогами: 25-30 хвилин у 8-11 класах;

організаційно-навчальні:
• чергування видів навчальної діяльності учнів (оптимально – не менше 4-6, середня тривалість одного виду навчально-пізнавальної діяльності не більше 10 хвилин);
• щільність уроку – 60-80 %, середньошвидкий темп уроку;
• оптимальний розподіл навчального матеріалу та доцільність навантаження учнів протягом уроку;
• профілактика втоми
через оптимальне сполучення фронтальних, групових та індивідуальних- форм роботи з учнями, зміну довільної та емоційної активності й розслаблення, чергування періодів активності й розслаблення, зміну видів навчальної діяльності;
застосування протягом уроку динамічних пауз, фізкультхвилинок (для- очей, шиї, хребта, пальців рук на 20 і 35 хвилинах уроку), масажних вправ, релаксаційних пауз, хвилин розслаблення з використанням музичного супроводу;
• диференційовані домашні завдання – їх обсяг, робочий ритм, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх профільної спрямованості;
психологічні:

• урахування вікових психолого-фізіологічних особливостей учнів:
- у 6-8 років у дітей переважає наглядно-дійове мислення;
- з 8 років у дітей починає формуватися абстрактно-логічне мислення;
- в 11-15 років переважаючим видом діяльності є спілкування з однолітками, важливим є виховання виявлення емоцій тощо;
- урахування особливих потреб дитини (вад розвитку);
• формування мотивації на досягнення успіху в навчанні (пояснення виконання завдань, підтримка зацікавленості, успіхів учнів учителем, організація інтерактивного навчання та надання взаємодопомоги);
• раціональне використання завдань, спрямованих на розвиток пам’яті, уваги, уяви, мислення, мови;
• оцінювання навчальної діяльності дітей шляхом порівняння навчальних досягнень учня не з іншими, а з самим собою;
• створення емоційно-позитивного клімату навчання (суб’єкт-суб’єктна взаємодія, наявність емоційних розрядок, добрих жартів, посмішок, використання гумористичних картинок, афоризмів, музикального супроводження тощо);
• кваліфіковане застосування елементів музикотерапії, рухотерапії, аромотерапії, кольоротерапії, арттерапії, тощо;
• вигляд учнів у кінці уроку:
відсутність стомлення, висока працездатність, активність, здоровий колір обличчя тощо;-
урівноваженість психічного стану;-
усвідомлене ставлення до себе, адекватна оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей;-
віра у свої сили, настанова на успіх у житті;-

навчально-методичні:

• зв’язок теми, мети, змісту уроку з життям і здоров’ям людини, наявність акцентів на здоров’язбереження;
• особистісна зорієнтованість уроку;
• спрямування уроку на розвиток життєвих навичок, компетентностей, цінностей;
• формування в учнів життєвої мотивації на здоров’я, ведення здорового способу життя;
• методи педагогічного впливу на учнів (оптимально – не менше 3 видів за урок: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійної, активної, інтерактивної діяльності тощо);
• наявність можливості вільного вибору в учнів (виду навчальної діяльності, способу діяльності, рівня складності завдань, способу взаємодії, доведення особистісної думки, самооцінки і взаємної оцінки результатів діяльності, самопізнання);
• наявність і застосування завдань різної складності з урахуванням особистісних можливостей учнів;
• гармонійне поєднання навчання, виховання і розвитку учнів у навчальній діяльності;
• домашнє завдання з можливістю вибору різних рівнів його складності, коментування правильності його виконання.

Отже, сучасний урок має бути здоров’язберігаючим, здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід до сучасного уроку зобов’язує вчителя бути взірцем здорової людини.
Тільки в тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і зміцненні здоров’я дітей і молоді, педагоги спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище.

25,26. На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

Стрес (від англ. stress — напруга, тиск) — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Термін «стрес» вперше ввів відомий канадський фізіолог Ганс Сельє у 1929 році.

Дата добавления: 2015-04-30