Причини дитячих неврозів

- неправильний режим дня, дитина не висипається;
- дитина мало буває на свіжому повітрі;
- у сім’ї напружені стосунки між батьками, часті з'ясування стосунків і сварки;
- дитину б'ють і часто карають;
- дитину надмірно балують;
- дитина хворіє або перехворіла серйозним захворюванням (рахіт, недокрів'я, туберкульоз, запалення головного мозку).

Внутрішні чинники:
. Особливості особи, пов′язані з психічним інфантилізмом
(підвищена тривожність, лякливість, схильність до страхів).
. Невропатичні стани, тобто комплекс проявів вегетативної і
емоційній нестійкості.
. Зміни віковій реактивності нервової системи в перехідні
(крізовиє) періоди, тобто у віці 2-4 років, 6-8 років і в
пубертатному періоді.
Чинники зовнішніх умов:
. Неправильне виховання.
. Несприятливі мікросоціальні і побутові умови.
. Труднощі шкільної адаптації і т.п.

40. Профілактика неврозів у дітей і підлітків перш за все заснована на
психогігієнічних заходах, направлених на нормалізацію внутрісімейних
відносин і корекцію неправильного виховання. Враховуючи важливу роль в
етіології неврозів особливостей характеру дитини, доцільні
виховні заходи щодо психічного гартування дітей з тормозімимі
і не-довірливими рисами вдачі, а також з невропатичними
станами. До таких заходів відносяться формування активності
ініціативи, навчання подоланню труднощів, дезактуалізация що лякають
обставин (темнота, розлука з батьками, зустріч з незнайомими людьми
з тваринами і т.п.). Важливу роль грає виховання в колективі з
певною індивідуалізацією підходу, підбором товаришів визначеного
складу характеру. Певна профілактична роль належить також
заходам по зміцненню фізичного здоров′я, перш за все заняттям
фізкультурою і спортом. Чимала роль належить психогигиене розумового
праці школярів, попередженню їх інтелектуальних і інформаційних
перевантажень.

41. Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей:

- неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);

- низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей “парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю);

- недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання “втекти” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо);

Психобіологічні передумови асоціальної поведінки дітей:

а) кризові явища, що характеризують психофізіологічний розвиток у підлітковому віці (кризові явища в організмі, психіці та взаємовідносинах підлітка);

б) нервово-психічні захворювання, акцентуації характеру
- психічні аномалії: олігофренія, психози, психопатії, неврози, психофізичний інфантилізм, ознаки органічного ураження головного мозку;
- частіше за інші зустрічаються акцентуації за гіпертимним та нестійким типом;

в) відставання в розумовому розвитку
- за особливо несприятливих умов внаслідок своєї підвищеної навіюваності підлітки можуть легко підпасти під вплив дорослих, досвідчених злочинців;

г) різні фізичні вади, дефекти мови, зовнішня непривабливість, вади конституційно-соматичного характеру;

д) ненормальні біологічні потреби
- юнацька гіперсексуальність, несублімована в соціально-активні форми діяльності, що закріпилася на рівні поганих звичок;
- потреба в алкоголі, палінні, наркотиках.

Фактори, що провокують жорстокість у дітей з девіантною поведінкою:

- внутрішньо-особистісна агресивність учнів, що виявляється внаслідок індивідуальних особливостей;

- попередній досвід життєдіяльності школярів, що містить в собі прояви власної агресивності і спостереження аналогічних проявів у близькому оточенні – в родині, у референтній групі одноліток, у закладах освіти, в яких навчався раніше;

- недостатній рівень розвитку комунікативних навичок, відсутність прикладів і досвіду ненасильницьких відносин і знань про свої права;

- традиції шкільного середовища, що провокують і стимулюють жорстокість.

42.Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм.

Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.

У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.

Дата добавления: 2015-04-30