Початок козацької колонізації Запорожжя

Природні багатства нічийних подніпровських степів приваблювали до себе людей, які могли тут займатися землеробством, скотарством, рибальством, мисливством. Початок колонізації цього краю положили занепад і дроблення Золотої Орди та поширення влади Литовсько-Руської держави. З середини XV століття Велике князівство Литовське втрачає свої позиції в Причорномор’ї, що приводить з 1482 року до початку турецько-татарських набігів на Поділля, Волинь, Галичину. Українське населення змушене відселятися у менш доступні для татар землі. Покозачене українське населення закріпилося на межі степу та лісостепу.

Уходництво

Озброєні ватаги уходників мали чітку організацію та досвідченого керівника - отамана. Основна маса козаків приходила на промисли навесні, а на зиму поверталися до своїх домівок. Зимувати залишалися лише ті, хто мав охороняти артільне майно. По закінченню промислового сезону частина здобутого відправлялась на продаж в центральну Україну. Через уходи відбувалося поступове заселення козаками земель північної частини Запорожжя.

Розгортання осілої народної колонізації Півдня

Для державної колонізації Запорожжя не вистачало ресурсів ні у Великого князівства Литовського, ні у королівства Польського (Речі Посполитої). Це привело до повного панування народної колонізації, яка не знала монаршої влади і давала можливість налагодження самоуправління на цих територіях. Ріст чисельності озброєного козацтва створювали передумови для заснування постійних укріплень - засік, городків, січей. Запорозькі поселення виникали на місцях «уходів». Бурдюги - землянки у глинищі з одного боку пагорба.

Перші постійні поселення на Запорожжі

Перші поселення розташовувалися здебільшого вздовж берегів Дніпра, Орелі, Самари, Південного Бугу та інших річок. Урочище Звонецьке було заселене у 1545 році, близько 1596 року заснована слобода Кам’янка, Самарський Пустельно-Миколаївський монастир влаштований у 1602 році, містечко Новий Кодак засноване у 1645 році.

Посилення народної колонізації Запорожжя в другій половині XVII століття

Визвольна війна середини ХVII ст. та період Руїни ще більш підштовхнули населення до міграції. Цьому сприяло повернення польських магнатів на Правобережну Україну, хазяйнування царських воєвод на Лівобережжі та боротьба козацько-старшинських груп за владу на всій Гетьманщині.

Початок масового заселення Запорожжя

Масове заселення Запорожжя почалося після закінчення російсько-турецької війни 1735-39 рр.- поверталися запорожці на старі місця, відновлюються старі та засновуються нові поселення, а з 1753 р. розгортається урядова колонізація. У другій половині ХVIIІ ст. населення Запорожжя, разом з січовим козацтвом, мешканцями зимівників і слобод, жінками і дітьми, становило біля 200 тис. чоловік.

Дата добавления: 2015-05-23