Селянсько-козацьке повстання в 1630 р

Селянсько-козацьке повстання в 1625 р.

Восстание Жмайло 1625 года — казацко-крестьянское восстание на Украине под руководством Марка Жмайло против политического, экономического и религиозного гнёта Речи Посполитой. Обеспокоившись массовым уходом крестьян в казаки после польско-турецкой войны 1620—1621 годов, правительство Речи Посполитой в сентябре 1625 года послало на южную Киевщину войско во главе с гетманом Станиславом Конецпольским. 1 октября правительственное войско подошло к Каневу. Казацкий гарнизон покинул город и после боя с польским отрядом под Мошнами отступил в Черкассы.

Вместе с местными казаками каневские казаки отошли к устью реки Цибульник, где собрались и другие казацкие отряды. Скоро сюда прибыли с артиллерией запорожцы во главе с Марком Жмайло. Объединившись с казаками, Жмайло возглавил повстанческое войско.

15 октября состоялся главный бой. Повстанцы нанесли неприятелю значительный урон, но под натиском превосходящих сил должны были отступить к Курукову озеру. Попытки разгромить тут казаков не увенчались успехом и Конецпольский был вынужден начать переговоры, во время которых заговорщики среди казацкой старшины 5 ноября 1625 года свергли Жмайло с позиции гетмана и заключили с польским правительством невыгодный для казачества Куруковский договор.

Повстання Тараса Федоровича (Трясила) (березень — травень 1630) — козацько-селянське повстання під керівництвом гетьмана нереєстрових запорізьких козаків Тараса Федоровича проти гніту уряду Речі Посполитої. Основною причиною повстання було подальше посилення феодально-кріпосницького гніту і національно-релігійних утисків з боку польських можновладців. Як засвідчують джерела, Й. Борецький та інші представники духівництва звернулися з листами до запорожців, закликаючи їх виступити на захист православ'я, бо «ляхи утискають нашу віру», «забирають церкви» тощо. Керівники повстання вперше сформулювали програму, в якій поєднувалися вимоги соціально-економічного та національно-релігійного характеру (у зверненнях до населення лунали заклики, щоб і ті, «хто був козаком, і ті, хто ним хоче бути, щоб усі прибували, вольностей козацьких заживали, віру благочестиву від замислів лядських рятували»). Також вперше керівники повстання спробували організувати повстання народних мас не лише півдня Київщини, а й інших українських земель.

Тож невипадково до 10 тис. повсталих козаків протягом квітня-початку травня приєдналися тисячі селян і міщан (у повстанському таборі під Переяславом у другій половині травня налічувалося понад 30 тис. осіб). У другій декаді травня 16-20-тисячне польське військо розпочало бої з повстанцями, що з перервами тривали три тижні. Добитися перемоги полякам не вдалося. Про жорстокий характер боротьби промовляють великі втрати жовнірів. За даними польського хроніста Павла Пясецького, під переяславом їх полягло більше, «ніж за всю останню пруську війну».

Дата добавления: 2015-05-23