Основи безпеки праці в галузі

Допомога при отруєннях

Отруєння загального характеру. Причина - вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило, починається через 2.3 години після вживання заражених продуктів, інколи - через 20.26 годин.

Ознаки - загальне недомагання, нудота, блювання (нео­дноразове), переймоподібний біль у животі, частий рідкий стул, блідість, спрага, підвищення температури тіла від 38 до 40 °С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.

Допомога. Потерпілому негайно декілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2,0 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Потім дають багато чаю, але не їжу. Перший час необхідне постійне спостереження за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу.

Отруєння лугами. Причини - попадання лужних сполук натрію і калію, які є у регенеративній речовині, у дихальні шляхи.

Ознаки - неприємний лужний смак у роті, кашель, різка печія слизових оболонок очей і гортані, біль за грудиною, розширення зіниць, різка слабість, загальні судоми.

Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. У разі припинення дихання необхідно проводити штучне дихання.

Отруєння оксидом вуглецю. Причини - вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму, внас­лідок чого в крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров'ю від ле­гень до тканин.

Ознаки - шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабкий пульс, непритомність (при легкому отруєнні), нерухомість, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб (при тяжкому отруєнні).

Допомога. Аналогічна тій, що надається при отруєнні лугами.

Одним із найважливіших завдань охорони праці в галузі є забезпечення таких умов праці, які б виключали можливість дії на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Згдіно основних законів з охорони праці, Кодексу законів про працю відповідальність за збереження безпечних умов праці несе роботодавець.

Безпека праці – сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, що впливають на здоров’я і працездатність людини під час її трудової діяльності. Однак в процесі праці на людину діють різного роду небезпечні фактори. Умови праці органічно пов'язуються з виробничим середови-щем. До виробничих умов праці належать всі елементи виробничого середовища, що впливають на організм людини, її працездатність безпосередньо в процесі праці.

Умовно можна виділити три групи чинників, що формують умови праці.

До першої групи належать чинники, що визначають характер умов праці, обумовлений нормативним та законодавчим держав-ним регулюванням (тривалість робочого часу і режим праці і відпо-чинку, санітарні норми і вимоги, система державного контролю та нагляду за дотриманням діючого законодавства, норм, вимог і пра-вил щодо умов праці і т.д.); соціально-психологічний клімат, ефективність використання пільг і компенсацій за роботи, що пов'язані з шкідливим впливом.

До другої групи належать технічні і організаційні чинники, що безпосередньо впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, в цехах і на підприємстві в цілому.Це засоби праці (виробничі будівлі, споруди, санітарно-технічні пристрої, технологічне обладнання, інструменти, пристосування, засоби, що забезпечують технічну безпеку праці та ін.); предмети праці (сировина, матеріали, готові вироби); технологічні процеси (фізичні, механічні, хімічні методи обробки); організаційні форми виробництва, праці і управління (рівень спеціалізації виробництва, його масштаби, змінність роботи підприємства, перервність і неперервність виробництва, форми праці, його методи відносно робочої зміни, неділі, року, організація обслуговування робочого місця, структура підприємства і його підрозділів і ін.)

До третьої групи належать природні чинники, що мають особливе значення при формуванні умов праці в будівництві, на транспорті, сільському господарстві та інших галузях промисловості. В цю групу входять такі чинники: географічні (кліматичні зони, висота над рівнем моря, погодні умови); геологічні (характер залягання корисних копалин, спосіб їх добування); біологічні (особливості рос-линного і тваринного світу, контакти з різними тваринами, рослина-ми, мікроорганізмами та продуктами їх життєдіяльності).

Вказані чинники, що формують умови праці, мають особливо важливе значення при проектуванні промислових об'єктів і конструюванні нової техніки і технології. Від того, наскільки повно при розробці проектів вони враховуються, буде залежати сприятливість чи несприятливість чинників, що формують умови праці.

Сформовані під дією різноманітних чинників умови праці являють собою сукупність елементів, що у свою чергу впливають на здоров'я, настрій та ін. При цьому мається на увазі як позитивна дія, так і негативна, що призводить до надмірного напруження фізіологічних і психологічних функцій організму або до виникнення хворобливого стану і невдоволення умовами праці.

Офіційний стандарт "ССБТ. Шкідливі і небезпечні виробничі чинники. Класифікація" розглядає елементи виробничого середовища тільки як джерело можливого погіршення здоров'я людини. Однак несприятлива дія всіх виробничих елементів обумовлюється не їх наявністю, а тим, що їх кількісні характеристики значно відхиляються від оптимального або нормативного рівня.

Фізичні навантаження, наприклад, життєво необхідні для людини, якщо вони відповідають її фізіологічним потребам.

Негативну дію вони проявляють лише у тих випадках, коли стають надмірними. Нестача фізичних навантажень або їх відсутність приносить організму людини не меншу шкоду, ніж їх надмірність, особливо якщо ця нестача супроводжується нервово-емоційним напруженням.

Якщо всі елементи виробничого середовища і організму людини зрівноважуються, тоді умови праці оцінюються як сприятливі.

Сприятливими слід вважати такі умови праці, коли кількісна і якісна сукупність їх елементів формує у людини задоволення щодо результатів праці.

Елементи виробничого середовища можуть бути неврівноважними внаслідок негативного впливу будь-яких шкідливих чинників і тоді умови праці оцінюються як несприятливі.

До несприятливих належать такі умови праці, коли їх дія здатні викликати у людини глибоку втому, що накопичуючись, може призвести до хворобливого стану або призвести до патології. Крім цього, у людини створюється негативна думка про роботу (мало-престижність, непопулярність і т. ін).

Критеріями вважаються показники, що характеризують функціональний стан і здоров'я працівника (показники сили, швидкості нервових процесів, уваги, пам'яті, фізичної сили і витривалості, діяльності серцево-судинної системи, захворюваності і т.ін.).

З кінця минулого століття мірою тяжкості праці була кількість енергії (в калоріях), яка витрачалася при виконанні механічної роботи. Такий підхід був правомірним, коли для виконання роботи необхідні були тільки м'язові зусилля. В наш час для оцінки тяжкості праці єдиний енергетичний показник недостатній, бо він не враховує розумові і нервово-емоційні навантаження, що не дозволяє об'єктивно оцінювати вплив умов праці на організм людини.

Крім цього, при аналізі причин і чинників, що формують умови праці, необхідно мати на увазі, що комплекс несприятливих чинників виробничого середовища може чинити більш сильний вплив на організм, ніж ізольована дія кожного з них окремо. Наприклад, в процесі гідроізоляційних та опоряджувальних робіт у повітря виробничих приміщень виділяється декілька хімічних сполук, причому токсичність їх значно вища, ніж сума токсичності окремих компонентів, що використовуються при цих роботах.

Поділ умов праці відповідно до гігієнічної класифікації за ступенем шкідливості та небезпечності з точки зору несприятливого впливу їх на працездатність і здоров'я людини нічим принциповим не відрізняється один від одного.

Шкідливі або небезпечні роботи можуть призвести до професійних захворювань або травматизму, а напружена розумова праця — до розвитку неврозів, завчасного атеросклерозу і ін. Різниця полягає не в ступені несприятливого впливу, а в його характері. В одному випадку це буде хронічне професійне захворювання, в іншому — травма або виробничо-обумовлене серцево-судинне або інше захворювання як результат перевтоми. Всі вони можуть стати причиною: погіршення стану здоров'я, зниження працездатності, інвалідності і завчасного припинення виробничої діяльності, тому в цьому відношенні між ними немає істотної різниці.

Крім цього, в умовах навіть однієї галузі важко знайти роботи, які можна було б вважати тільки тяжкими, тільки шкідливими, або тільки напруженими. У більшості випадків при несприятливих умовах праці можна спостерігати всі або декілька ознак, що діють одночасно. В наш час навіть ті професії, що традиційно вважалися чисто робітничими, нині мають суттєві нервово-психічні навантаження через переробку великого об'єму інформації (оператори, сталевари). Тому поділ умов праці за тяжкістю, шкідливістю та напруженістю не дає об'єктивної підстави для кількісної оцінки їх впливу на організм людини.

Однак з упевненістю можна сказати, що дія всього комплексу несприятливих виробничих чинників у будь-якому поєднанні неми-нуче відбивається на рівні працездатності і в цілому на стані орган-ізму людини. При цьому різноманітні, іноді не схожі за фізичними, хімічними чи біологічними властивостями чинники і їх поєднання можуть викликати однозначні обмеження працездатності і погіршен-ня стану здоров'я людини, хоча зміни відбулися в різних системах організму.

Таким чином, однакові за тяжкістю зміни в організмі людини можуть бути обумовлені різноманітними причинами. Це можуть бути шкідливі чинники зовнішнього середовища, надмірні фізичні або розумові навантаження, дефіцит рухів при підвищеному нервово-емоційному напруженні або, навпаки, недостатня кількість інформації і т. ін.

Отже всі вказані різноманітні причини призводять до одних і тих же наслідків — безпосередніх або віддалених в часі змін функціонального стану організму людини як реакції на вплив всієї сукупності елементів умов праці. Найбільш повно характеризує ступінь цього впливу поняття-"тяжкість праці". Це поняття поєднує сукупну дію на працюючу людину різноманітних елементів умов праці.

Під тяжкістю праці розуміють ступінь сукупної дії всіх елементів, що становлять умови праці — санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних, естетичних і соціально-психологічних на працездатність людини, її здоров'я, життєдіяльність і відновлення енергетичних ресурсів (сили). У такому розумінні поняття "тяжкість праці" однаково використовується по відношенню як до фізичної, так і розумової праці, а також тих видів робіт, що виконуються у шкідливих та небезпечних умовах. Іншими словами, тяжкість праці — це функціональне напруження організму людини, що виникає під дією як фізичного, так і психічного (нервово-емоційного) навантаження, а також інших виробничих умов.

До функціональних змін, що відбуваються в організмі людини протягом робочої зміни або тижня, залежно від умов праці, можна віднести:

а) при сприятливих здорових і безпечних умовах праці—поліпшення функціональних можливостей організму як наслідок тренованості, що призводить до підвищення працездатності і продуктивності праці;

б) при несприятливих умовах праці —підвищення виробничої втоми або перевтоми, що призводить до зниження працездатності і продуктивності праці, а також до виникнення захворювань і виробничого травматизму.

З плином часу сприятливі (здорові і безпечні) умови праці призводять до збереження і поліпшення здоров'я людини, продовження тривалості трудового довголіття, підвищеної опірності і функціональної здатності організму. При несприятливих умовах праці з часом розвиваються початкові патологічні зміни (так звані передзах-ворювання), а при тривалій праці в цих умовах — професійні або виробничо-обумовлені хронічні захворювання, зниження віку працездатності і скорочення її періоду, завчасне старіння і т.ін.

Якісна і кількісна характеристика результатів трудової діяльності, фізіологічні параметри і показники здоров'я знаходяться в залежності від того, в якому з функціональних станів перебуває організм людини. Як відомо, організм людини в процесі праці зазнає три функціональні стани: нормальний, граничний (між нормою і патологією) і патологічний. Очевидно, що основну роль у вирішенні проблеми вдосконалення умов праці в галузі буде відігравати по-дальше скорочення частки ручної праці, особливо тяжкої та мало-продуктивної, впровадження нових видів машин, обладнання, приладів та апаратів, опрацювання нових методів і прийомів праці, що вимагають нової техніки, технології та організації виробництва.

Аналіз умов праці передбачає санітарно-гігієнічне обстеження окремих дільниць і санітарну характеристику конкретних професій галузевих об'єктів.

Санітарно-гігієнічне обстеження дільниць має включати такі характеристики:

- тип будівель, кількість поверхів, будівельний матеріал, місце розташування, стан стін, стелі, підлоги, вид матеріалу, яким покриті огородження.

- площа, висота, кубатура приміщення. Корисна площа і кубатура на одного робочого.

- детальне вивчення технологічного процесу, характеристика обладнання, сировини, циклічність виробництва і т.ін.

- метеорологічні умови на основних робочих місцях (температура повітря, відносна вологість, швидкість руху повітря, джерела випромінювання і ін.). Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

За більш повним визначенням умови праці — це складне сус-пільне явище, яке формується в процесі праці під впливом соціаль-но-екопомічних, технічних, організаційних і природних чинників, які впливають на здоров'я, працездатність, ставлення до праці, ефективність праці, рівень життя і розвиток людини як головної сили суспільства.

Умови праці характеризуються технічними, санітарно-технічними, естетичними та організаційними показниками.

Технічні показники умов праці характеризують технічний рівень засобів праці — ступінь механізації, автоматизації, оснащення ними галузі і вдосконалення існуючих технологічних процесів.

Санітарно-гігієнічні показники умов праці характеризують виробниче середовище — рівень освітлення, загазованість, мікрокліматичні параметри, рівень шуму, вібрації та ін.

Естетичні показники умов праці характеризують естетичне оформлення знарядь праці, робочих місць, інтер'єрів виробничих приміщень, кольорове оформлення виробничого середовища, застосування матеріалів, що використовуються за призначенням.

Організаційні показники умов праці характеризують вибір оптимальних режимів праці і відпочинку, стан виробничих і побутових приміщень, забезпечення працюючих засобами захисту і т.ін.

На галузевих об'єктах кожне підприємство має свою специфіку щодо умов праці, яка пов'язана з місцевими особливостями, з рівнем технічної оснащеності структурних підрозділів та особливостями технологічного процесу. Тому аналіз умов праці має на меті виявлення небезпечних та шкідливих чинників, які є характерними для конкретного виробничого процесу, робочого місця, вивчення їх впливу на стан здоров'я та працездатність людини.

Наказом Міністерства охорони здоров'я № 382 від 31 грудня 1997 р. затверджена "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу".

Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу має за мету здійснення:

· о гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на конкретних робочих місцях;

· о атестації робочих місць за гігієнічними показниками;

· о санітарно-гігієнічної експертизи та паспортизації виробничих підприємств галузі;

· о встановлення пріоритетності у проведенні оздоровчих заходів та розробку рекомендацій для профвідбору, профпридатності на рівні дільниці, підприємств, організації та галузі в цілому.

Розробка рекомендацій та заходів має здійснюватися за принципом диференціації умов праці залежно від фактичних конкретно визначених рівнів (чинників) виробничого середовища і трудового процесу у порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами та можливим їх впливом на стан здоров'я працюючих.

Конкретно визначені чинники на підставі аналізу умов праці, що можуть призвести до патологічних змін у стані здоров'я працюючих, дають право віднести умови праці на робочих місцях до певного класу за шкідливістю та потенційною небезпечністю.

Основні поняття, що застосовуються у гігієнічній класифікації, при аналізі умов праці мають таке офіційне визначення:

1. Шкідливий виробничий чинник—чинник трудового процесу та середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здо-ров'я;

2. Небезпечний виробничий чинник — чинник трудового процесу та середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового пошкодження здоров'я.

Показник, який враховує вплив усіх елементів умов праці та виробничого середовища на організм людини, прийнято називати тяжкістю праці та напруженістю праці. Офіційно гігієнічна класифікація дає таке визначення важкості та напруженості праці.

Важкість (тяжкість) праці — характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Вказані показники умов праці однаково застосовуються як до розумової, так і до фізичної праці. Правомірність застосування таких показників зумовлена тим, що організм людини не однаково реагує на вплив різних елементів умов праці.

Однакові зміни в організмі працюючих можуть бути викликані різними причинами. В одних випадках це можуть бути будь-які шкідливі чинники навколишнього середовища, в інших — надмірне фізичне або розумове навантаження, в третіх — дефіцит рухів (гіподинамія) при підвищеному емоційному напруженні або надмірна їх інтенсивність, а також в деяких конкретних умовах можливий різний збіг вказаних причин.

Отже тяжкість і напруженість праці характеризує збіг обставин та вплив всіх виробничих елементів, що складають умови праці на організм людини. Згідно з сучасною фізіологічною теорією функціональних систем розрізняють три функціональні стани організму людини: нормальний, граничний (між нормальним і патологічним) і патологічний. В процесі трудової діяльності під впливом різноманітних виробничих чинників у людини може сформуватися тільки один з цих трьох функціональних станів організму. Тому їх можна використовувати при аналізі умов праці для встановлення категорії тяжкості за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу Відповідно до принципів гігієнічної класифікації умови праці за ступенем шкідливості та небезпечності розподіляються на: оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

Оптимальні умови праці — це такі, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а і створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників встановлені для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. При таких умовах всі елементи виробничого середовища перебувають у достатній відповідності з фізіологією людини.

Для інших чинників за оптимальні нормативи приймаються такі показники, за яких несприятливі умови виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні умови праці для людини. Безпечні умови праці — це такі умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

Якщо вплив виробничого середовища в межах норми або один з елементів виробничого середовища трохи перевищує встановлені норми — умови праці класифікуються як допустимі.

Допустимі умови праці характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх нащадків у найближчому та віддаленому періоді.

Шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого або на його нащадків.

Шкідливі умови праці за рівнем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:

Перший ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коли-вань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимча-совою втратою працездатності;

Другий ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводити у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології;

Третя ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

Четвертий ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Поряд з цими умовами праці гігієнічна класифікація виділяє в окрему групу небезпечні (екстремальні) умови праці.

Небезпечні (екстремальні) — це умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких на протязі робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Небезпечними вважаються роботи, які виконуються в умовах, небезпечних для життя, не зважаючи на те, що є відповідні засоби захисту, які гарантують безпеку праці (верхолази, водолази та ін.).

До особливо небезпечних робіт належить діяльність, пов'яз-на з ліквідацією аварій, катастроф, пожеж та інші роботи в особливо небезпечних умовах.

Дата добавления: 2015-03-31