Практичні завдання

Заняття 4. Методи навчання. Перцептивні методи навчання

Теоретичні питання

2. Поняття змісту освіти. Компоненти змісту освіти.

3. Види освіти. Вимоги до змісту загальної освіти. Державний стандарт освіти.

4. Сутність загальнонавчальних умінь і навичок. Формування їх у школярів.

5. Навчальний предмет.

6. Навчальний план, його структура.

7. Навчальна програма. Принципи побудови навчальних програм.

8. Підручники і навчальні посібники.

Теоретичні питання

1. Поняття методу навчання, прийому навчання, способу навчання.

2. Різні підходи до класифікації методів навчання.

3. Критерії вибору методів навчання.

4. Характеристика словесних методів навчання (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж).

5. Характеристика наочних методів навчання (ілюстрація, демонстрація, спостереження).

6. Характеристика практичних методів навчання (вправа, лабораторна робота, практична робота).

7. Майстерність вчителя у побудові доведення.

Література

1. Педагогічна майстерність / За ред. І.А.Зязюна. – 1997. – С. 21-26, 156-161.

2. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. – М., 1989. – С.178- 180.

1. Вибрати будь-яку тезу і довести її з врахуванням віку школярів (молодший школяр підліток чи юнак).

2. Виконати одне із завдань:

3.4.1.

Вчитель викладає такий матеріал.

Слово "орігамі" японського походження і складається із двох слів: "орі" – складений і "камі" – папір.

Орігамі виникло в Японії дуже давно, коли папір був дорогий і його використовували в релігійних церемоніях. Пізніше багаті люди писали листи, які складали у формі метелика, квітки – символів дружби, кохання. Деякі використовували фігурки орігамі як герб і печатку. А паперовий японський лелека став побажанням щастя, своєрідним символом країни. У наш час орігамі займаються в усьому світі.

Орігамі – це виготовлення різних фігурок шляхом складання паперу.

Виділіть пояснення і розповідь у цьому фрагменті уроку. Чим вони схожі, а чим відрізняються?

За аналогією підберіть розповідь і пояснення до поняття із "своєї" навчальної дисципліни.

Складіть алгоритмічний припис підбору та використання пояснення та розповіді при вивченні нового матеріалу.

3.4.2.

Діти слухають оповідання “Ранковий вітерець” (За В.О.Сухомлинським).

Була тиха літня ніч. Усе спало. І вітерець заснув. Та ось запала ранкова зірниця. Прокинувся вітерець, вибіг із-за куща. Побіг берегом ставка. Збудив очеретину. Зашелестіла очеретина, загойдалась. А на очеретині спав метелик. Прокинувся метелик і полетів до села. Уже й на ранкову зорю займається. Ось уже і сонечко скоро зійде. Прилетів метелик до троянди, сів на квітку. Прокинулась квітка, поглянула навколо себе, а вже сонечко світить.

Далі вчитель ставить запитання.

- Коли відбувалися події?

- Що зробив вітерець?

- Хто спав на очеретині?

- Куди полетів метелик?

- Чому в тексті говориться про вітерець, троянду як про істоту?

- Скажіть, як ви розумієте вислів: запала ранкова зірниця.

- Знайдіть у тексті дієслова-антоніми.

- У прямому чи переносному значенні вжиті дієслова у реченнях І вітерець заснув. Прокинувся вітерець, вибіг із-за куща. Збудив очеретину. Прокинулась квітка, поглянула навколо себе…?

- З якими словами у вас асоціюється слово троянда?

- Подумайте, чи може змінитися настрій людини, якщо їй подарувати квітку троянди.

- Чи спостерігали ви коли-небудь пробудження природи? Що вас найбільше вразило?

Чим відрізняється описаний метод навчання від методів, запропонованих у попередньому завданні?

Визначте тип бесіди.

3.4.3.

Діти читають текст.

Багато води спливло відтоді, як на цих берегах оселилися сильні й сміливі люди. Спорудили вони над річкою місто і дали йому ім’я Київ. Чимало друзів було в міста, чимало було й недругів. Не раз вороги-чужинці зазіхали на багатства Києва, руйнували й палили його. Але він, неначе невмирущий богатир, оживав знову й знову. І тепер стоїть красенем над Дніпром усім на добро і радість. (За Г.Симаковичем).

В. Назвіть однорідні члени речення, вкажіть сполучники, які поєднують їх. (Учні виконують).

В. Чи є у тексті ще сполучники? (Діти називають).

В. З’ясуємо спочатку, що поєднує сполучник але, яка його роль у тексті.

У. Сполучник але вжито на початку п’ятого речення, де говориться, що Київ оживав знову.

В. Чому Київ оживав знову й знову?

У. Бо він порівнюється з невмирущим богатирем.

В. То з чим пов’язується п’яте речення?

У. Воно пов’язане за змістом із попереднім реченням.

В. Яку роль виконує сполучник але? Чому якраз він використовується?

У. Бо пов’язує п’яте і четверте речення за змістом, служить засобом зв’язку. Сполучник але допомагає протиставити зміст цих речень.

В. З’ясуємо роль сполучника і, з якого розпочинається шосте речення. Яка мета його використання?

У. У попередньому реченні говориться, що Київ знову оживає, живе і тепер. Отже, це речення приєднується до попереднього, а сполучник і допомагає поєднати їх.

В. Зробіть висновок про роль сполучників у тексті.

У. Сполучники бувають єднальними і протиставними, можуть поєднувати як однорідні члени речення, так і речення, а також смислові частини тексту.

Чим схожі, і чим відрізняються методи навчання, запропоновані у цьому і попередньому завданнях?

Визначте вид бесіди.

3.4.4.

Діти слухають чи читають текст.

Жайворонок – один із небагатьох птахів, який співає на льоту до 10-20 хвилин. Він поїдає дуже багато комах, а також насіння бур’янів. Їдять жайворонки і зерна пшениці, жита, ячменю, але ніколи не видзьобують їх із колосся, а збирають на землі, що впало. Чим більше насіння з’їдять жайворонки, тим менше їх дістанеться мишам.

Складіть репродуктивну бесіду за даним текстом.

Спираючись на цей і попередні приклади, складіть схему, яка відображає суть словесних методів навчання.

3.4.5.

На уроці образотворчого мистецтва вчитель таким чином проводить роботу. Знесла курочка яйце (малює овал) і вирішила висидіти курчатко. Одного дня у яйці утворилася дірочка, а з неї висунулася голівка (домальовує). На голівці – червоний дзьоб і чорні очка (домальовує). А потім з’явився тулуб (зафарбовує овал, промальовує крило) і маленький хвостик. Тільки-но вилупилося курчатко, відразу звелося на ніжки. Ось вони (малює).

Зайшла Валя до кімнати і бачить: на килимку лежить пухнастий клубочок (малює круг чи овал). Раптом клубочок заворушився і зверху над ним з’явився ще один, тільки менший, з гостренькими вушками (малює). Підійшла ближче і побачила хвостик, який лежав на килимку, а також вусики (домальовує). Хто ж це? Коли кошеня повернуло голівку, Валя образу впізнала сірого пухнастого Мурчика, його хитрі очі, милу мордочку і м’які лапки (промальовує ці деталі).

Подивіться, у мене тут багато аркушів паперу. На кожному з них – певна фігурка. Ви, немов чарівники, здатні перетворити її на картинку. Для цього додайте до фігурки все, що захочете, але так, щоб вийшов гарний малюнок.

(Мельничук П.Д. Ігрові ситуації на уроках образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1990. – № 3. – С.33-35.)

Що спільного і відмінного у цих видах роботи?

Який метод навчання використано, з якою метою?

Запропонуйте ще декілька завдань, що аналогічні даним.

3.4.6.

На уроках образотворчого мистецтва вчитель пропонує виконати такі способи роботи:

На окремому аркуші паперу кінцем пензля проводимо вертикальні, горизонтальні, похилі та хвилясті лінії. Кисть руки не кладіть на стіл, тримайте її вільно. Можна спертися на мізинчик.

Дві-три хвилини діти розглядають чашку, вазу чи коробку, потім швидко виконують малюнки по пам’яті на невеликих аркушах паперу. Після цього вчитель знову показує предмет і пропонує виправити помилки.

Учень капає на аркуш паперу кольорову гуаш чи туш. Пляма розпливається. Потім на основі цих плям дитина домальовує все, що підказує їй фантазія, або малює на тему, яку задав учитель.

Вправи на друкованій основі: домальовування, зафарбовування, розпис готових зображень, вирізаних із паперу силуетів.

Візьміть пензлик і створіть на палітрі голубий колір (показує). На цьому місці вашої площини малюємо голубу лінію. Дивіться уважно, як я веду пензлик. І робіть так само. Тепер сполосніть пензлик і намалюйте жовтогаряче коло. Пензлик треба повертати ось так і т.д.

Що спільного і відмінного у цих методах навчання?

Визначте вид кожної із запропонованих вправ.

3.4.7.

Вчитель на уроці мови пропонує різні види диктантів.

Диктант повторної дії. Школярі записують текст на окремих аркушах. Після запису вчитель повторно читає його, але при цьому розкриває правопис кожного сумнівного слова. Діти виправляють допущені помилки самостійно. Після чого вчитель пропонує ще раз подумати над виконаною роботою, порадитися з товаришами щодо написання тих чи інших слів. Потім роботи збираються. Але вчитель оголошує, що всі вони лежатимуть тут, у класі, до наступного уроку, оскільки ще багато учнів допустили помилки.

Розрахунок дуже простий: діти ще раз переглянуть текст диктанту, з’ясують написання того чи іншого слова. На наступному уроці вчитель пропонує написати цей диктант, але попереджує, що учні, які напишуть його без помилок, втретє вже не писатимуть. Диктант читається в дещо швидкому темпі, без повторення речень (про це вчитель також домовляється з вихованцями). Перевірка робіт така сама як і першого разу. І знову аркушики лишаються в класі, що дає можливість дітям ще раз переглянути власні роботи.

Після цього разу ті, що написали диктант без помилок, звільняються від наступного. Їм на цей час пропонується самостійна робота, що містить ті ж орфографічні завдання. Решта учнів пише диктант утретє. Як правило, помилок у роботах немає. А якщо в окремих дітей вони все-таки трапляються, то вчитель з ними працює вже індивідуально.

Диктант безперервної дії. Від інших видів навчальних диктантів він відрізняється тим, що будується на основі зв’язного тексту, який продовжується з уроку в урок. Такий диктант може тривати протягом трьох – п’яти занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами.

Учитель попереджує, що диктуватиме текст без повторення речень, дещо швидше, ніж під час звичайних диктантів, що учням самим треба буде здогадатися, на які правила дається цей текст.

Диктант закінчено. Школярі повідомляють, яких правил найбільше стосуються правописних моментів. Вчитель пропонує обґрунтувати поширеність вказаних орфограм та пунктограм. Після цього перевіряє правильність написання.

Диктант швидкої дії. Речення для нього мають бути короткі, найкраще афористичного змісту, прислів’я, які учні зможуть запам’ятати і використовувати пізніше у мовленні.

Для запису пропонується одне-два речення, не більше. Їх легко запам’ятати, пояснити правопис. Учитель зауважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно послухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило діє тут. Отже, відбувається все у прискореному темпі. Пояснює вчитель теж коротко. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна.

Диктант зворотної дії. Це диктант для вчителя. Учні одержують (часто як домашнє завдання) таку роботу: підготувати текст диктанту для вчителя. Треба дібрати два-три речення (а починати варто з одного), щоб потім на уроці продиктувати вчителеві, а він має записати його на дошці як зразок для вихованців. Подібні завдання вчитель має пов’язувати із щойно опрацьованими правилами правопису. Для того, щоб продиктувати диктант у класі, дитина вдома має добре засвоїти текст.

(Дорошенко О.А. Нестандартні навчальні диктанти // Початкова школа. – 1990. – № 3. – С.24-25.)

Порівняйте мету використання кожного з цих диктантів.

Порівняйте методику їх проведення: що в них спільного, а що відмінного.

Визначте, який це метод навчання, в чому його специфічні особливості на відміну від інших методів навчання за цією ж класифікацією.

Дата добавления: 2015-03-31