Семінар як взаємодія та спілкуван. Сучасн.. навч. Процусу

Критерії оцінки якості семінарських занять

1. Цілеспрямованість – висунення проблеми, намагання поєднати теоретичнийматеріал з його практичним використанням у майбутній професійнійдіяльності. 2. Планування – виокремлення головних питань, пов’язаних з профілюючимидисциплінами, наявність новинок у списку літератури, тощо. 3. Організація семінару – уміння починати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей студентів, наповненість навчальногочасу обговоренням проблем, поведінка самого викладача. 4. Стиль проведення семінару – пожвавлений, з постановкою гострих питань, здискусією або млявий, який не викликає інтересу. 5. Ставлення викладача до студентів – поважне, урівноважене, у иірувибагливе чи байдуже. 6. Ставлення студентів до викладача – поважне чи байдуже, критичне. 7. Управління групою – викладач швидко встановлює контакт з учасникамисемінару, впевнено та вільно тримається, взаємодія з групою носитьпедагогічно доцільний характер та охоплює всіх студентів чи, навпаки, робитьбагато зауважень, розмовляє на підвищених тонах, спирається в роботі надекількох студентів, а інші залишаються пасивними. 8. Коментарі та висновки викладача – кваліфіковані, доказові,переконливі, чи, навпаки, некваліфіковані, неістотні, немістять у собі теоретичних зауважень.

Семінарське (лат. seminarium — розсадник) заняття — вид на­вчальних практичних занять студентів вищих навчальних за­кладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, допо­віді, повідомлення. Семінарські заняття тісно пов'язані з лекціями та ін­шими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі і зорієнтовані на формування у студентів умінь і на­вичок самостійно здобувати знання. Вони сприяють розвит­ку пізнавальної активності й самодіяльності студентів біль­шою мірою, аніж будь-які інші форми організації на­вчання; розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, уміння висловлювати й аргументувати власні думки, кри­тично аналізувати аргументи опонентів, а також допомага­ють глибокому засвоєнню фундаментальних знань, форму­ванню переконань, виробленню активної життєвої позиції.Окрім того, семінарські заняття дають змогу ближче познайомитися зі студентами, донести до них необхідну інформацію, а відтак перевірити, як вони засвоїли її, як користуються нею в навчальній, науковій і громадській роботі. Викладач має змогу враховувати життєвий досвід, теоретичну і практичну підготовку студента, його індиві­дуальні особливості і здібності, що зумовлює підвищення рівня підготовки кожного студента і цілої групи. Залежно від ролі семінарських занять в навчально-ви­ховній роботі вищої школи і завдань, що ставляться перед ними, їх поділяють (С. Зінов'єв) на семінари:—що мають на меті поглиблене вивчення певного сис­тематичного курсу і тематично пов'язаних з ним;—що передбачають ґрунтовне опрацювання окремих найважливіших і типових методологічно тем курсу чи од­нієї теми;—семінари дослідницького характеру, що не пов'яза­ні своєю тематикою з лекціями і передбачають поглиблене розроблення окремих проблем науки.

Дата добавления: 2015-03-31