Структура соціології

№4.

Соціальне управління та контроль.

Якщо соціальний інститут, приносить суспільству шкоду, ці дії називають дисфункцією. Функцій та дисфункції є відносними. Ситуація дисфункції виникає тоді, коли змінюються соціальні потреби, і ці зміни не знаходять відображення у структурі і функції соціального інституту. Ці явища можливі як у формальній сфері, так і в характері змісту діяльності соціальних інститутів. Зовнішні явища – брак підготованих кадрів. Внутрішні – неясність мети дії, невизначеність функцій, падіння соціального престижу та авторитету даного соціального інституту, якщо інститути втрачають якість і деперсоналізуються, відбувається дисфункція. Функції бувають латентні та явн і.

Явні функції – очевидні, всі їх усвідомлюють, а латентні – не заявлені, приховані від ока. Латентна функція може приносити користь. Одна і та ж сама функція може бути явною або латентною для різних членів суспільства.

Соціальна організація – елемент соціальної структури суспільства; вид діяльності якої-небудь групи; сутність внутрішньої упорядкованості, узгодженості функціонування елементів системи.

Основні риси соціальних організацій:

1. утворення для реалізації певних цілей, прагнуть якомога швидше і ефективніше досягти цих цілей;

2. члени організації розподіляються по ієрархічній драбині відповідно до статусів і ролей;

3. на основі поділу праці виникає її спеціалізація за функціональною ознакою;

4. управляючі підсистеми формують свої механізми і засоби регулювання і контролю за діяльністю різних елементів організації.

----------------------------------------------------------------------------------

. Структура соціологічного знання

1 рівень – загальна соціологічна теорія;

2 рівень – спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня);

3 рівень – конкретно-соціологічні (емпіричні) дослідження.

Загальна соціологічна теорія включає до себе багатоманітні концепції, що розробляються з метою роз’яснення та інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства. Протягом історичного розвитку суспільства було вироблено багато різноманітних концепцій, що пояснювали специфіку закономірності розвитку людського суспільства. Ці концепції відбивали, з одного боку, вже досягнутий рівень соціальних наук, з іншого боку – специфіку підходу тих чи інших вчених до пояснення тих чи інших явищ. Спеціальні соціологічні теорії – це області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія, соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім’ї, освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо) – тобто галузеві знання. Конкретно-соціологічні (емпіричні)дослідження являють собою методи та технології збору соціальної інформації – встановлення та узагальнення соціальних фактів посередництвом прямої або непрямої реєстрації подій, характерних для вивчення соціальних явищ та процесів.

----------------------------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2015-04-24