Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона

6ст до н.е. – 6 ст. н.е – антична філософія

Еле́йська шко́ла — давньогрецька філософська школа, що виникла в місті Елея на півдні Італії у 6-7 століттях до н. е. Головними її представниками були Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс Самоський, Горгій. (антич ф. докласич. період)

На відміну від мілетської та піфагорійської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей елеати аргументовано..критикують усі вчення, де визнається рухома, мінлива першооснова речей. Елеати обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття, позірність усіх помітних змін та відношень між речами, бо в іншому випадку будь-яке вчення про ту чи іншу річ стає простою марою, жодне знання не є опорою ані в теорії, ані в практичному житті.

Елейська школа вперше розрізнила мислення (і мислиме буття) та чуттєві дані (і буття, що сприймається чуттєво), виділила буття як поняття про реальність.

Здійснені перші спроби аналізу понять, що використовувалися філософами, призвели до відкриття феномену обмеженості, суперечливості понять. Так, відомі апорії Зенона засвідчили, що поняття «єдине — множинне», «обмежене — необмежене» та інші неспроможні відобразити дійсність, яку за своїми визначеннями вони повинні відображати. Завдяки цьому відкриттю постала проблема створення нових понять, придатніших для пізнання Космосу. Передусім — це проблема відображення засобами логіки зміни, руху, процесів.

Філософія Ксенофана. Один з відомих мислителів елейської школи – Ксенофан, походив з Малої Азії, багато подорожував. Його «акме» (з грецької «розквіт») відбулось в Елеї. Він вважав, що сонце на вечір згорає, а вранці з’являється нове, і в кожному регіоні – своє сонце. Ксенофан першим з європейських філософів засуджував антропоморфізм (наділення предмету людськими рисами), вважав, що Богів немає.

Ксенофан першим запропонував твердження про те, що релігію започаткували царі, для підсилення своєї влади через поширення її на духовну сферу людського існування. Проте атеїстом він не був, а радше монотеїстом. Божество у нього має кулясту форму, однак є необмеженим. Ксенфан проявляє деякий антагонізм: є суспільна думка, а думка філософа існує окремо.

Засновником Елейської школи став Парменід з міста Елеї. Отож, філософія Парменіда:

§ Пропонує єдність мислення і буття: «Мислити означає те ж саме, що й бути»;

§ Пропонує концепцію: «Буття є, а небуття немає». Намагався знайти гармонію між ними;

§ Говорить про безперервність буття та його постійність: «Не може бути більше буття, чи менше, воно просто Є!»;

§ Відкриває закон виключення третього: «або є, або немає, третього не дано»;

§ Започатковує Онтологію – вчення про буття (з грецького «онтос» — суще, «логос» — буття);

§ Розглядав світ, як єдність видимого та невидимого, що сполучаються «еросом» (з грецького – «сполучення»);

Найяскравіший учень Парменіда відомий філософ Зенон з Елеї. Апорії Зенона (від др.-греч. Ἀπορία, трудність) - зовні парадоксальні міркування на тему про рух і безлічі, автором яких є давньогрецький філософ Зенон Елейський (V століття до н. Е..). Сучасники згадували більше 40 апорій Зенона, до нас дійшли 9.

Бертран Рассел писав, що апорії Зенона «в тій чи іншій формі торкаються підстави майже всіх теорій простору, часу і нескінченності, що пропонувалися з його часу до наших днів». Наукові дискусії, викликані міркуваннями Зенона, істотно поглибили розуміння таких фундаментальних понять, як роль безперервного і дискретного (перериваного) в природі, адекватність фізичного руху та його математичної моделі та ін. Ці дискусії тривають і в даний час, прийти до загальної думки про сутність парадоксів науковому співтовариству поки не вдалося.

Апорії Зенона Елейського

Ще один представник елейської школи - Зенон — супроводжував свої думки аргументами і зважав на можливі контраргументи. Був учнем Парменіда. Філософія Зенона:

§ Повністю заперечує рух;

§ Намагався з’ясувати природу та значення мислення;

§ Займається гносеологічною проблематикою (Гносеологія – наука про пізнання)

§ Вивчаючи питання механіки, чимало уваги звертав саме на проблему пізнання;

§ Започатковує логічний аналіз філософських проблем;

Висновки:

v Представників елейської школи цікавило широке коло філософських проблем: етика, онтологія, гносеологія, логіка, вагоме значення відігравала і практика релігії Ксенофана;

v Парменід був першим давньогрецьким мислителем, що обґрунтував концепцію буття;

v 3 Пріорітетним напрямком філософії представники елейської школи вважали дослідження мислення;

Дата добавления: 2015-05-08