Мовні засоби увиразнення журналістського тексту

Мовна особистість журналіста та шляхи її вдосконалення.

Кожен журналіст повинен працювати над виробленням своєї мовної особистості, повинні стежити за культурою мови, постійно її удосконалювати.

Залежно від виду ЗМІ журналіст повинен акцентувати свою увагу на вивченні та удосконаленні різних аспектів мови.

Наприклад працівник газети повинен особливу увагу звертати на правильність побудови речення, правильність написання слів, дотримання стилю матеріалу, на багатство та літературні елементи у матеріалах, якщо це дозволяє жанр. Працівники ж радіо та телебачення більше уваги повинні приділяти фонетиці, тобто правильній вимові звуків. Особливо вони повинні стежити за правильним наголошуванням слів. Також важливо працювати над своїм голосом: виробляти правильний темп, тембр, інтонацію. Працівники телебачення повинні стежити за мімікою та жестами як видом невербального спілкування.

Шляхи удосконалення:

1. дивитись до словників, коли є сумніви

2. читати багато художньої літератури, українських класиків

3. стежити за виходом і читати нові книжки у мовознавстві

Яцимірська:

Нині зростає потреба індивідуалізації журналістських текстів, отже кожен має прагнути віднайти свій стиль спілкування з масовою аудиторією, сформувати своє обличчя комуніканта-професіонала.

Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона успішно розвивається тоді, коли носіям національної літературної мови не байдуже, як говорять і пишуть їхньою мовою, як сприймається вона у різних культурних середовищах, яке становище вона займає серед інших мов світу.

Сучасні умови розширення практики прямих репортажів, коментарів, безпосереднього спілкування зі слухачами, збільшують вагу тих навчально-практичних методик, які орієнтують на вироблення мовного автоматизму, на збільшення та поглиблення індивідуальної мовної пам’яті.

Поняття мовної особистості переплітається з етнокультурними та національними рисами індивідуальності, мовна особистість є глибоко національним феноменом. Важливим складником національної свідомості є ставлення до мови, оцінка ї окремішньої, самобутньої, здатної до культурного акумулювання знань, досвіду інших народів і до найповнішого вираження національної мовної картини світу.

Мовну особистість формує мовне середовище. Без такого довкілля людина не має змоги практично оволодіти механізмом мови, довести його до автоматизму.

Основні мовні засоби:

• синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
• лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.);
• використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.);
• уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.);
• із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси і ст. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний);
• синтексисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.);
• ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючи заголовки;
• ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки;

56. Моральний тип мислення в публіцистиці (на прикладі Р.Емерсона, Т.Карлейля, Т.Масарика, Є.Сверстюка).

Ми опи­ни­ли­ся пе­ред ви­бо­ром: або по­спі­хом ух­ва­лю­ва­ти рі­шен­ня про ін­фор­ма­цій­не су­с­пі­ль­с­т­во (во­но іс­ну­ва­ло зав­жди — про­с­то на­си­че­ність ін­фор­ма­ці­єю бу­ла рі­з­ною), або на ос­но­ві “мудрості на­ших пред­ків” (Е. Берк) оці­ни­ти пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки да­них нам мо­ж­ли­во­с­тей. Не слід за­бу­ва­ти осно­во­по­ло­ж­но­го: тіль­ки мо­раль­ний тип ми­с­лен­ня спро­мо­ж­ний ство­ри­ти фа­хо­ву жу­р­на­лі­с­ти­ку; ду­хо­в­на си­ту­а­ція на­шої епо­хи ви­ма­гає по­шу­ку по­зи­ти­в­но спо­в­не­но­го сві­ту. Ав­тен­ти­ч­на лю­ди­на і на­ція (ко­ле­к­ти­в­на ду­ша) не по­вин­ні да­ва­ти се­бе тра­к­ту­ва­ти як пре­д­мет. Слід під­ня­ти свою сво­бо­ду, свою ек­зи­с­те­н­цію, свою тра­нс­цен­ден­т­ність. А вче­ним і жу­р­на­лі­с­там-­пра­к­ти­кам — пле­ка­ти по­чут­тя ети­ч­но твор­чої від­по­ві­даль­но­с­ті за Іс­ти­ну.

Емерсон – концепція «оверсоул», природа – метафора людської душі, її неможливо застати неохайною – вона завжди прекрасна. Про рівень цивілізації треба судити за тим, яку людину виховувало суспільство, а не за розміром міст та врожайністю.

Карлейль – закликає журналістів не бути рабами слів, глибоко замислюватися над долею людей і народів. Розробив класифікацію героя: як божество, як пророк, як пастир, письменник і вождь.

Масарик - зазначив: «Демократія, тобто демократична політика в суспільному житті має виявлятися у вигляді толерантності, вміння дискутувати, а не сваритися. Нам подобається скаржитись на відносини і на республіку, але нам не можна забувати, що республіка буде такою, якою є більшість її громадян. Мислити політично означає мислити розумно; рахуватися з реаліями означає не безтурботно і байдуже приймати те, що нам пропонує час і обставини, а енергійно і розумно впливати на реалії, де і коли в цьому виникає потреба». Ці слова мудрого політика є актуальними й досі.

Сверстюк: Демократія - це терпеливість до іншого і право кожного на життя і на свою думку. - Євген Сверстюк, Суворість демократії. У нас духовність — часто ялове поняття, що прикладається до явищ, причетних і непричетних до культури. І все це називається духовністю: і політика, і еротика, і танці, і графоманство. Так багато духовності, що фактично ядра і глибини цього поняття немає. Я за те, щоби це поняття обережно вживати і простежувати, чи має воно спільне з тим всетворящим і всезапліднюючим Духом — чи воно просто спекуляція словом. У нас перервано зв'язок поколінь, і це найбільша біда нашої літератури. Спадкоємність у нашій культурі переривалася заборонами. Революція диктувала розрив. «Вишневі садки під сокиру» — це не є у Блакитного тільки фраза, а це дуже широка метафора

Дата добавления: 2015-05-08