Методи збору інформації в журналістиці

Методи збору: спостереження, аналіз документів та інтерв’ю, а також соціологічні методи збору інформації (Здоровега).

Спостереження – один з найуніверсальніших способів пізнання дійсності. І.Михайлин називає спостереження пасивним методом [26, 183]. Це видається не зовсім доцільним, бо, як відзначає В.Здоровега, спостереження – цілеспрямоване бачення, коли журналіст не просто бачить, але й дивиться, не просто чує, але й слухає, а відтак не може бути цілком пасивним [19, 85].

Спостереження прийнято поділяти на відкрите та приховане. Перше передбачає обізнаність навколишніх із тим, що за ними спостерігають. За умов прихованого спостереження журналіст не повідомляє про свою присутність.
І.Михайлин виділяє також включене та невключене спостереження. „Включене спостереження передбачає зарахування журналіста на штатну посаду й виконання ним самим певних службових обов’язків. Невключене дає можливість вивчення ситуації іззовні, але забезпечує більш широке ознайомлення журналіста з об’єктом вивчення”.

Аналіз документів – невід’ємна складова журналістської роботи. Документом уважається „матеріальний об’єкт, в якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі її у часі й просторі”. Документ може бути к самостійним джерелом інформації, так і засобом перевірки інформації, зібраної за допомогою інших методів. Головне при роботі з документом – визначити його дійсність. Б.Лозовський рекомендує опитати співробітників відповідних департаментів, експертів, інших причетних до цього документу людей, аби впевнитись у його справжності.

Ще один вагомий аспект – розмежовувати факти та їх оцінку. Використовуючи фрагменти документів слід ураховувати контекст, у якому ці документи функціонують.

Як окремий тип документів можна розглядати листи громадян до редакції ЗМІ.

Інтерв’ю – найпоширеніший метод збирання інформації, на який припадає близько 80 відсотків зібраного матеріалу. І.Михайлин наводить сім типів інтерв’ю у журналістиці: інтерв’ю на робочому місці, інтерв’ю вдома в об’єкта, інтерв’ю в редакції, інтерв’ю по телефону, інтерв’ю в інтер-ситуаціях, інтерв’ю не для запису та інтерв’ю не для запису й використання.

Процес інтерв’ю можна поділити на певні етапи: підготовка, безпосередньо розмова, розшифрування та осмислення отриманих даних. Підготовка до інтерв’ю поділяється на загальну, конкретну і психологічну. Загальна підготовка передбачає постійне підвищення журналістом власного інтелектуального рівня, ерудованості та освіченості, засвоєння правил ведення розмови. Конкретна підготовка полягає у визначенні мети бесіди, попередньому вивченні предмета розмови, продумуванні запитань. У випадку, коли співрозмовник – відома людина, а майбутній матеріал – серйозне, аналітичне інтерв’ю, журналіст повинен удаватися до психологічної підготовки – вивчення особистості співрозмовника, його життєвих засад, ставлення до працівників медіа.

Дата добавления: 2015-05-08