Надзвичайна юстиція 1906-1907

З січня 1906 року по 3 червня 1907 відбувається спад і відступ революції.

20 лютого 1906 були затверджені закони «Заснування Державної Думи» і «Про перебудову установ Державної Ради». Перший визначав термін діяльності Думи (5 років), при цьому цар міг достроково розпустити її і призначити нові вибори, він же визначав тривалість сесій і терміни перерви в їх роботі.. Видані в березні 1906 року «Бюджетні правила» обмежували права Думи у сфері утвердження бюджету. Члени Думи розподілялися по партійних групах - фракціям Заснування Державної Думи викликало реформу Державної Ради. Законом від 20 лютого 1906 року він був перетворений у верхню законодавчу палату. Державна Рада проголошувався законодавчим органом, мав рівні з Думою права, міг відхиляти будь-який законопроект, прийнятий Думою. Половина членів Державної Ради стала виборною від земств, дворянських зборів, буржуазії та інтелігенції, друга половина - за призначенням царя. Виборний складу Ради оновлювався протягом 9 років на 1 / 3 кожні три роки, але цар міг достроково розпустити виборних членів Ради і призначити нові вибори.

Для всіх курій вибори були багатоступеневі. Для перших двох привілейованих курій вибори були двоступінчасті. Спочатку вибиралися виборщики, а потім вже члени Державної Думи. У робочій курії вибори триступеневі. Спочатку вибиралися уповноважені від підприємств за такою схемою: від дрібних підприємств з числом 50 і більше робітників - по одному уповноваженому, від великих підприємств - один уповноважений від повної тисячі робітників. Уповноважені від підприємств висували вибірників, з яких обиралися члени Думи. Для селян встановлювалися чотирьох степенні вибори (від села, волості, потім виборщики в губернії і вибори членів Думи).

До весни 1906 року був підготовлений і напередодні відкриття I Державної Думи затверджений Миколою II звід «Основних державних законів». Основні державні закони в редакції від 23 квітня 1906 року були визнані як перша російська конституція представниками ліберально-демократичної думки. Стаття 4 Основних законів (ОГЗ) встановлює, що «Імператору всеросійському належить верховна самодержавна влада.... коритися його владі не тільки на страх, але і на совість сам бог велить». З«Основних законів»було усунуто визначення царської влади як необмеженою. Зміст статей ОГЗ показує, що абсолютної влади в імператора вже не було. Перш за все, монарх позбавлявся прерогатив законодавчої влади. Про це свідчить формулювання ст. 7 ОГЗ про те, що «государ Імператор здійснює законодавчу владу в єднанні з Державною радою і Державною Думою». Дане формулювання не можна розглядати ізольовано від положень ст. 86 ОГЗ про те, що «ніякий закон не може послідувати без схвалення Державної ради і Державної Думи і сприйняти силу без затвердження государя Імператора».

Після опублікування ОГЗ 1906 року цар формально позбувся двох найважливіших прерогатив: необмеженого законодавчого права і автономного розпорядження державним бюджетом, проте ст. 87 «Основних законів» дозволяла йому видавати між сесіями Думи будь-які укази і маніфести, що мали силу закону. Можна констатувати, що з 1906 року законодавчу владу в Російській імперії стали здійснювати Державна рада і Державна Дума, які, по суті, представляли собою дві палати російського парламенту. У той же час вся виконавча влада належала імператору, яку він не ділив ні з ким, включаючи Раду Міністрів. Рада Міністрів не був колективним органом влади, всі члени цього органу відповідали перед монархом індивідуально. Ці обставини, а також той факт, що законодавча і виконавча гілки влади були розділені між парламентом і монархом, свідчать про те, що в Росії після 1906 року склалася дуалістична монархія.

Як це часто практикується в дуалістичних монархіях, механізм стримувань і противаг між різними гілками влади з ОГЗ був побудований в бік посилення прерогатив виконавчої влади. Імператор мав права абсолютного вето щодо законопроектів, схвалених Державною радою і Державною Думою. Державна рада і Державна Дума, зі свого боку не мали практично ніяких повноважень щодо виконавчої влади, за винятком права запиту до міністрів та інших чиновників. Тим не менш, державний механізм 1906 починає функціонувати за принципом поділу влади, хоча ще й на початковій його стадії.

Дата добавления: 2015-05-10