Основні блоки IBM PC

Апаратне забезпечення ПК

Відповіді до питань

Звичайно персональні комп'ютери IBM PC складаються з таких частин (блоків):

· системного блока (у ньому зберігаються внутрішні пристрої);

· монітора (або дисплея) - призначений для виводу на екран текстової і графічної інформації.

· клавіатури, що дозволяє вводити символи в комп'ютер;

· маніпулятора „миші” (призначений для запровадження команд).

В залежності від призначення розрізняють такі категорії ПК: настільні (desktop), блокнотні (notebook), карманні (pocket), наколінні (laptop).

Системний блок. Хоча з усіх частин комп'ютера системний блок виглядає найменш ефектно, саме він є в комп'ютері „головним”.

Корпус визначає не тільки зовнішній вигляд системного блока, але задає певне розміщення материнської плати та інших вузлів ПК. Є корпуси з горизонтальним розміщенням материнської плати (desktop) та вертикальним розміщенням (tower).

На передній панелі є кнопка Power (живлення) Reset (перезавантаження), а також індикаторні лампочки, що символізують про включене живлення та роботу жорсткого диску.

У системному блоці розташовуються всі основні вузли комп'ютера, його внутрішні пристрої:

· електронні схеми, що управляють роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв і т.д.);

· блок живлення, що перетворює електроживлення мережі в постійний струм низької напруги, що подається на електронні схеми комп'ютера;

· накопичувачі на гнучких і жорстких магнітних дисках, на оптичних дисках;

· система вентиляції, що забезпечує необхідний температурний режим для мікропроцесора;

додаткові вузли: дисковод для СD, звукова карта, внутрішній модем та інш.

Мікропроцесор. Самим головним елементом у комп'ютері, його „мозком”, є мікропроцесор - невеличка (у декілька сантиметрів) електронна схема, що виконує всі обчислення й опрацювання інформації. У комп'ютерах типу IBM PC використовуються мікропроцесори різноманітних фірм. Більш ранні моделі комп'ютерів, як правило, були оснащені процесорами фірми Intel. Вони мали таку класифікацію: 8088, 80286, 80386 (модифікації SX і DX), 80486 (модифікації SX, SX2, DX, DX2 і DX4). Сьогодні з'явилася величезна кількість різних моделей від різних виробників. Перерахуємо найбільше популярні з них:

Intel - Celeron, Pentium III, Pentium IV;

AMD - K5, K6, K6-2,K7.

Мікропроцесор складається з трьох основних частин:

· арифметико-логічний пристрій (АЛП);

· пристрій управління (ПУ);

· регістри.

АЛП призначений для виконання арифметичних та логічних операцій над даними. Дані беруться з регістрів пам’яті процесора.

ПУ настроює МП на виконання операцій у потрібному порядку, управляє всім ходом обробки інформації згідно із заданим алгоритмом.

Регістри – це пристрій високої швидкодії, який призначений для зберігання даних, команд, кодів, що надходять із АЛП і ПУ.

Характеристики Мікропроцесора:

Тактова частота – це тривалість одного такту роботи МП. Однакові моделі мікропроцесорів можуть мати різну тактову частоту - чим вище тактова частота, тим вище продуктивність і ціна мікропроцесора. Тактова частота вказує швидкість виконання елементарних операцій всередині мікропроцесора. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Часто тактова частота вказується слідом за моделлю мікропроцесора, наприклад Pentium/330 МГц.

Щорічно потужність мікропроцесорів подвоюється! („Закон Мура”).

Розрядність – це кількість розрядів у війкових числах, які обробляє МП за один такт (8, 16, 32, 64).

Наявність вбудованої кеш-пам’яті. Для прискорення доступу до оперативної пам'яті використовується спеціальна кеш-пам’ять, що надшвидко діє, розташовується вона як би “між” мікропроцесором і оперативною пам'яттю і зберігає копії найбільш часто використовуваних ділянок оперативної пам'яті. При зверненні мікропроцесора до пам'яті спочатку проводиться пошук потрібних даних у кеш-пам’яті. Оскільки час доступу до кеш-пам’яті в декілька разів менше, ніж до звичайної пам'яті, а в більшості випадків необхідні мікропроцесору дані вже утримуються в кеш-пам’яті, середнє час доступу до пам'яті зменшується.

Внутрішня пам’ять поділяється на: оперативну та постійну.

Оперативна пам'ять. Дуже важливим елементом комп'ютера є оперативна пам'ять. Саме з її процесор бере програми і вихідні дані для опрацювання, в ній він записує отримані результати. Назву «оперативна» ця пам'ять одержала тому, що працює дуже швидко, так що процесору практично не потрібно чекати при читанні даних із пам'яті або запису в пам'ять. Проте дані, що в ній зберігаються тільки поки комп'ютер ввімкнений. При вимиканні комп'ютера вміст оперативної пам'яті як правило стирається Часто для оперативної пам'яті використовують позначення ОЗП (оперативний запам’ятовуючий пристрій) або RAM (random access memory, тобто пам'ять із довільним доступом).

Від кількості встановленої в комп'ютері оперативної пам'яті залежить, із якими програмами Ви зможете на ньому працювати. При недостатній кількості оперативної пам'яті багато програм або зовсім не будуть працювати, або стануть працювати вкрай повільно. Сьогодні необхідним для комфортної роботи рахується кількість оперативної пам'яті 1 Гбайт і вище.

Постійна пам'ять, у якій дані занесені при виготовленні: тестові програми, програми для управління основними периферійними пристроями (дисковод, монітор, клавіатура), інформація про місцезнаходження операційної системи. Як правило, ці дані не можуть бути змінені, виконувані на комп'ютері програми можуть тільки їх зчитувати. Такий вид пам'яті звичайно називається ROM (read only memory) або ПЗП (постійний запам'ятовуючий пристій,).

У комп'ютері в постійній пам'яті зберігаються програми. Оскільки велика частина цих програм пов'язана з обслуговуванням вводу і виводу, часто вміст постійної пам'яті називається BIOS (Basic Input-Output System, або базова система вводу і виводу). BIOS - це набір програм умонтованих у постійну пам'ять комп'ютера, що призначені для перевірки устаткування комп'ютера, містить сценарій початкового завантаження комп'ютера і програми для виконання базових функцій по обслуговуванню устроїв комп'ютера.

У BIOS утримується також програма настроювання конфігурації комп'ютера (SETUP). Вона дозволяє встановити деякі характеристики пристроїв комп'ютера (типи відеоконтролера, жорстких дисків і дисководів для дискет, часто також режими роботи з оперативною пам'яттю, запит пароля при початковому завантаженні і т.д.). Як правило, програма настроювання конфігурації викликається якщо користувач під час початкового завантаження натисне певну клавішу або комбінацію клавіш (частіше усього клавішу <Del>).

Дата добавления: 2015-05-08