Галицька земля наприкінці 11-12ст

35.

З 1084 року Рюрик, Володар і Василько Ростиславичі осіли в м.Перемишлі, Звенигороді, Теребовлі. Їх батько-Рослислав Тмутараканський князь, проте син Володар не міг утриматися на батьвовій вотчині. Перебуваючи У м.Володимирі у Ярополка Ізяславича брати зуміли захопити його і оволодіти землями над Дністром і Сяном. Київський князь Всеволод Ярославич визнав за Ростиславичами ці землі і 1097 року на Любецькому зїзді підтвердив своє рішення і залишив Ростиславичам Перемишль і Теребовль. Проти Василька Ростиславича було і чинено заколот і разом з київський князь Святополк та волинський Давид осліпили його. 1099 року брати відбули переможну битву на Рожному Полі, цього ж року відбулася ще одна битва на р. Вягір проти угорського короля Коломана. Щоб забезпичитись від угорської агресії Ростиславичі уклали союз з Візантією-донька Володяря стала дружиною ім. Олексія Комнена. По смерті Рюрика Перемишльта, Звенигород відійшли до Володаря, а Теребовль і Галич до Василька. Після смерті Василька і Володаря (1124) землі над Дністром і Сяном були поділені на чотири князівства. Але завдяки заходам Володимира Володаровича процес роздроблення затримано і всі волості з’єднались в одне Галицьке князівство. Володимир Володаревич 1141 року обєднав Галицьке князівство. Столицю переніс у м.Галич. Також важливою постаттю був син Володимирка Ярослав Осьмомисл. Він відзначився у декількох походах проти половців, утримував мирні стосунки з Польщею та Угорщиною,0 мав звязки з Візантією.

Відомо, що Ярослав змушений був захищатися від свого двоюрідного брата Івана Берладника, який після невдалих спроб захопити владу в князівстві (1144, 1159)створив своє князівство у наддунайських землях біля р.Берладь. Внутрішнє жяття в князівстві певни чином було зумовлене особистим життям Яросла Осьмомисла. Він мав полюбовницю Настаську, з роду Чаргів (чи Чагрів), правдоподібно половців; у них був син Олег. Дружина Ярослава, Ольга Юріївна, покинула його, з сином Володимиром і рядом бояр виїхала в Польщу, а пізніше на Волинь. Тоді група бояр напала на Чаргів, повбивала їх і спалила Настаську. Ярослава примушено погодитися з жінкою, але незгоди у княжій сім’ї тривали аж до смерті Ярослава. Заповів князівство Ярослав сину Олегу від Настаськи, А іншому сину Володимиру-Теребовль. Натомість Олег не став князем, його було прогнано, а Володимир натомвсть виявився нікчемним правителем. Він нехтував боярською радою, якщо це омжна назвати помилкою; вів розгульне життя і згодом був прогнаний боярами. Тоді на деякий час князівством оволодів Роман Мстиславич, але його князювання поруший угорський король, що прибув на заклик Володимира допомогти, але той дав сісти на стіл Володимира, а посадив правити свого сина Андрія. Проте невдовзі завдяки іноземній підтримці та підтримці руських князів Володимир повернувся в князівство і правив там користуючись підтримкою суздальського князя Всеволода Юрійовича.

Дата добавления: 2015-05-08