Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Форми позакласної та позашкільної роботи з правознавства




Форми організації правового навчання в сучасній школі.

Викладаючи курс "Основи правознавства", вчителю не­обхідно застосовувати різні форми та методи навчання. Крім традиційних уроків,що є основною формою правового навчання, слід використовувати шкільну лекцію, ділові ігри, організовувати роботу з текстами нор­мативно-правових актів. Для вироблення навичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обговорювати відомі їм з власного життєвого досвіду, з творів літе­ратури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації.

Правове навчання учнів проходить у школі, на позакласних заходах, поза межами школи. Всюди вчитель пра вознавства має відігравати провідну роль. Позакласне та позашкільне навчання поглиблює й доповнює той обсяг знань, який учні отримують на уроках правознавства. Позакласне навчання організовується в позаурочний час, і тому не є обов’язковим для всіх школярів. Зміст по­зашкільного навчання визначається основними інтереса­ми учнів, які, у свою чергу, формуються під впливом учи­теля.

Ефективність позакласної роботи навчання учнів права залежить від низки обставин, особливо від чіткого плану­вання. Під час розробки плану слід ураховувати й основні вимоги до нього:

— план має доповнювати ті завдання, які постають під час навчання праву на уроці;

— має враховувати інтереси дітей;

— мусить бути послідовним;

— має відповідати фізіологічним особливостям учнів. Можна виділити кілька форм позакласної роботи з правознавства, зокрема такі: факультатив, гурток з пра­вознавства, наукове товариство, екскурсія, читацька конференція, бесіда, диспут, усний журнал, перегляд кіно­фільмів.

Методику створення та реалізації найбільш поширених форм позакласного навчання з правознавства спробуємо подати й ми. Розпочнемо з факультативу з правознав­ства. Факультативні заняття — це не копія уроку, але вони містять багато його елементів. Виокремлюючи на­самперед факультатив, слід зазначити, що він не ідентич­ний позакласній роботі, хоча має з нею багато спільного. Факультативні заняття з правознавства мають поглиблю­вати знання учнів, формувати в них наукові погляди, роз­ширювати кругозір, створювати сприятливі умови для підготовки учнів до подальшої освіти і вибору майбутньої професії. Варто зауважити, що факультативні заняття з правознавства вчитель мусить будувати за принципом доб­ровільності, що має на меті задовольнити особистий інтерес школяра до предмета. Яким чином можна визначити ступінь інтересу учнів до факультативу? Можна зробити це за допомогою бесіди з учнями. Узагальнивши її ре­зультати, вчитель мусить продумати зміст курсу, дібрати методичні прийоми і форми занять.



Готуючись до проведення факультативу, вчитель перед­усім повинен вирішити, як часто будуть проводитися за­няття: двічі на тиждень по одній годині чи один раз дві го­дини. Тільки після цього можна приступати до планування курсу, враховуючи інтереси та рівень підготовки шко­лярів.

Перші два заняття слід присвятити теоретичним про­блемам курсу і роботі з правовими термінами, оскільки без знання термінології школярам важко буде орієнтуватися в змісті факультативу з правознавства. Візьмемо, на­приклад, факультативний курс "Найважливіші пам’ятки правової культури України". У ньому є велика кількість термінів, нових для учнів, зокрема "звичаєве право", "Руська правда", "Литовські статути", "універсал", "Кон­ституція" тощо. Не опанувавши їх, школярам важко буде засвоїти зміст самого курсу.

Практика виробила такі форми факультативних за­нять: лекція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідання об’єкта вивчення. Можливе і проведен­ня комбінованих занять типу лекція і практикум, семінар і практикум, лекція і семінар.

З усіх форм факультативних занять учителі правознавства перевагу надають лекції. Однак слухати дві ака­демічні години лекцію, наповнену правовими термінами, насичену нормативно-правовими актами, школярам дуже важко, і не кожному це під силу. Тому під час лекції слід використовувати наочність, технічні засоби, передбачати роботу з документами, розв’язувати завдання проблемно­го характеру.

За характером і змістом лекції бувають різні. Так, в аналітичній лекції ґрунтовно аналізуються не тільки теоретичні проблеми, а й суттєві факти, без яких неможливо зробити висновки й узагальнення. Наприклад, лекція, присвячена цивільному законодавству, де аналізуються всі питання, має таку структуру: позов, позовна заява, по­зивач, відповідач. Таке аналітичне викладення проблеми дасть змогу краще засвоїти її в цілому.

Важливе місце на факультативному занятті має нале­жати семінарським заняттям. На них слід проводити ви­вчення нормативно-правових актів.

Практикуми близькі за своїм характером до семінарів. Вони можуть бути загальними для всіх слухачів, або гру­повими, коли кожна група школярів отримає окреме зав­дання, або індивідуальними. Усе залежить від особливос­тей факультативного курсу і матеріалу, який має вчитель. Так, загальним для всіх школярів може стати робота над Кодексом законів про працю або окремими його статтями. Учням пропонується робота над главою "Праця молоді" чи "Трудовий договір".

За групового принципу проведення практикуму всі школярі розбиваються на групи, і кожна з них отримує своє завдання. На основі аналізу правових джерел норма­тивно-правових актів учням потрібно обґрунтувати свою позицію, зробити коментар, узагальнення і висновки. Ін­дивідуальні заняття проводяться у випадку, якщо вчитель володіє великим і різноманітним матеріалом, наприклад, базою сучасного законодавства. Тоді в межах однієї галузі учні можуть аналізувати і вивчати окремі її статті. Слід за­значити, що в роботі факультативу важливу роль мають відігравати екскурсії, перегляд кінофільмів. Це активізує роботу учнів, підвищить їх інтерес до цієї форми роботи. Звичайно, багато в чому рівень проведення факультативу залежить від підготовки вчителя, його досвіду. Накопи­чення досвіду та відпрацювання методики проведення фа­культативних занять приходять поступово.

На відміну від основного курсу "Основи правознавства", який забезпечений кількома підручниками та навчальними посібниками, факультатив із правознавства не має сво­го методичного чи навчального видання. Тому вчитель-початківець може використати наші методичні поради під час організації такої форми роботи.

Ще одним видом самостійної роботи учнів у межах фа­культативу можуть бути учнівські дослідження. Вони бу­дуються на основі аналізу правових джерел, нормативно-правових актів, монографій, наукової літератури. Мета таких досліджень — формування в учнів інтересу до юри­дичної науки, глибоких знань з обраної проблематики і розвиток елементарних навичок дослідницької роботи.

Не варто забувати і про таку перевірену форму роботи, як гурток юних правознавців. На відміну від факульта­тивів, гуртки зорієнтовані на індивідуальну роботу, на поглиблене вивчення правознавства з одночасним при­щеплюванням навичок активної правомірної поведінки. Такі шкільні юридичні осередки не повинні бути занадто формалізовані і мають ґрунтуватися насамперед на інтере­сі, а не на примусі. Вони можуть навіть офіційно не називатися гуртком, а проходити у вигляді постійного нефор­мального позакласного спілкування учителя з передовими учнями.

Для старшокласників можна запропонувати і таку фор­му роботи, як гурток (об’єднання, загін) юних охоронців правопорядку. Не секрет, що значна частина молоді мріє про майбутню службу в міліції або інших правоохоронних органах. З їх числа можна створити об’єднання, яке взяло б на себе (за допомогою дорослих) відповідальність підтри­мувати порядок у школі, водночас поглиблено вивчаючи основи правових знань, прийоми самооборони тощо. Правове виховання тут може успішно поєднуватися з військо-во-патріотичним.

Так, зокрема, гурток правових знань є однією з основ­них форм позакласної роботи з правового навчання. Гур­ток формується на добровільних засадах та на основі інте­ресу учнів до вивчення певної правової проблеми. Іноді гурток можна створювати за галузями права, виділивши кілька секцій. Якщо вчитель правознавства спробує ство­рити такий гурток у школі, то перше, на що він повинен звернути увагу, — це кількість членів гуртка. Гурток має об’єднувати не більше 12—15 учнів. Якщо бажаючих брати участь у роботі гуртка буде більше, то краще створи­ти ще один гурток, урахувавши фізіологічні особливості дітей.

Роботу гуртка найкраще проводити за планом, в якому мають бути враховані інтереси й побажання гуртківців. При створенні плану роботи гуртка вчителю слід звернути увагу й узяти за основу як колективні (засідання гуртка, правові вечори, екскурсії), так і індивідуальні форми ро­боти з членами гуртка (випуск стіннівки, виготовлення наочних посібників).

На першому засіданні гуртка на розгляд його членів ви­носяться та затверджуються не лише план роботи і завдан­ня, а й вносяться доповнення, обирається актив.

Як підказує досвід позакласної роботи з правознавства, щоб робота в гуртку була невимушеною і творчою, необ­хідно підібрати його назву, девіз, емблему. Це згуртує його членів, створить своєрідну корпоративну культуру та пра­вила поведінки, виконання яких будуть дотримуватися усі. Щодо назви, то вона може бути різною. Наприклад, "Правознавець", "Феміда" тощо.

Ще одним аспектом життєдіяльності гуртка є популя­ризація його роботи, яка одночасно є його профорієнта­цією. Це варто здійснювати шляхом періодичного випуску стіннівки гуртка. Остання повинна мати не тільки цікаві, а й змістовні рубрики: "Тематика роботи гуртка", "Поду­май над правовими термінами", "Правовий кросворд", "Біографічні сюжети вчених правознавців", "Досягнення (нагороди) гуртківців", "Пам’ятні дати в історії права", "Найвідоміші правознавці нашого міста (району, села)", "Вітаємо переможців конкурсів (олімпіад)". Крім того, в газеті доцільно вміщувати емблему гуртка та його девіз.

Підсумковим елементом роботи гуртківців є їх постійне заохочення вчителем, дирекцією школи на загальних збо­рах.

Подібною є методика створення учнівського наукового товариства з правознавства, мета якого полягає в допо­мозі школярам займатися науковою діяльністю, сприянні розвитку їх здібностей, підготовці пропагандистів правових знань.

Слід наголосити, що до учнівського наукового товарис­тва силою дітей залучати не варто, це мусить бути їх доб­ровільний вибір. Передусім треба затвердити правила прийому до нього. З цією метою кожен новий член, який вступає до наукового товариства, мусить зробити свій "вступний внесок": прочитати доповідь, написати реферат, наукову роботу тощо. Це дасть змогу виробити наукову дисципліну серед членів товариства, відібрати здібних до наукової роботи учнів і тих, хто бажає нею займатися, а також підтвердить не випадковість залучення до його лав нових членів, а рівність їх із "ветеранами". Назва, девіз, емблема наукового товариства з правознавства в школі та­кож значно активізують роботу його членів.

Досвід роботи й створення в школі наукового товариства з правознавства підказують, що цю роботу варто одразу спрямовувати в кількох напрямах. Перший напрям — лекційний. Суть його полягає у підготовці учнями за участю вчителя чи відомого правознавця міста (села) актуальної наукової роботи з подальшим виступом із нею перед однолітками, учнями, батьками.

Бібліографічний — другий напрям роботи товариства. Завданням членів товариства, які займаються в цьому на­прямі, буде добір правової літератури до шкільної біб­ліотеки, правової бібліотеки вчителя правознавства з ко­роткою анотацією, а також спостереження за новими надходженнями, проведення огляду статей у правових журналах, оформлення стенда "Новини права", вивчення життя та діяльності вчених-юристів. Цей напрям роботидасть можливість бути обізнаним з усіма новинками в пра­вовому житті країни, новими надходженнями правової наукової літератури.

На значно вищому рівні у роботі учнівського наукового товариства з правознавства повинен стояти дослідницький напрям його діяльності. До роботи в цьому напрямі слід залучати найбільш підготовлених дітей, здібних до напи­сання наукових робіт. Причому закінчені наукові роботи можна подавати на різноманітні конкурси, зокрема й до МАН. Учителю правознавства варто залучати до керівниц­тва дослідженнями школярів найвідоміших юристів міста (села). Це додасть справжнього дослідницького духу в на­укових студіях науковому товариству, значно підніме ав­торитет виконуваних робіт.

Важливо, щоб учитель застосовував і організаційний напрям роботи товариства. Мета цього напряму полягає у спілкуванні членів товариства з іншими учнями школи. Тому в учнівському науковому товаристві з правознавства вчитель організовує масову роботу з його учасниками: екскурсії, правові дні (тижні, вечори), конференції, зустрі­чі. Завдяки цьому напряму роботи товариство, фактично, популяризує свою діяльність.

Високих результатів у правовій освіті та вихованні школярів можна досягти лише за умови оптимального поєднання навчальної роботи на уроках та позакласної навчально-виховної діяльності учнів. Адже школи України мають значний досвід в організації такого виду роботи з правознавства.

Можна запропонувати кілька найпоширеніших форм позакласної роботи, які користуються популярністю в школах України.

Цікавою формою роботи може стати юридичний турнірабо КВК. Готуючись до нього, командам можна запропо­нувати розіграти на сцені певні ситуації, юридичну оцінку яких повинні будуть згодом дати їх суперники, підготува­ти цікаві юридичні запитання для команди-суперниці. Серед конкурсів, що можуть бути запропоновані, — конкурс капітанів, який можна провести у формі аукціону юри­дичних термінів або назв законів України (капітани по морзі називають термін або формулюють закон; той, хто перший не зможе продовжити своєрідну "перекличку", програє), конкурс, в якому командам пропонується проко­ментувати певні відомі фрази з літературних творів, що мають юридичний зміст. Для глядачів можна запропонувати конкурс, в якому треба назвати відомі їм фільми (літературні твори), присвячені діяльності міліції, інших правоохоронних органів. Кожний учитель, спираючись на класний досвід, може запропонувати для такого турніру й інші завдання.

Одним із ефективних засобів позакласної роботи є участь учнів у роботі відділень МАН. Учні готують нау­кові роботи з їх подальшим захистом. Тематика робіт щорічно пропонується територіальними відділеннями МАН, однак цей перелік не є вичерпним, оскільки кожен учень може запропонувати власну тему, яка цікавить саме його. Важливо забезпечити науково-педагогічний супровід учнівських робіт на всіх етапах роботи: обрання теми (при цьому слід урахувати можливість доступу до відповідної літератури, отримання консультацій від науков­ців або практиків тощо), написання роботи, її рецензуван­ня, підготовки до захисту та розв’язання контрольних тестових завдань, що є складовою конкурсу робіт МАН. У процесінаписання робіт необхідно враховувати вимоги щодо їх оформлення (обсяг роботи, наявність наукового апарату — посилань, бібліографії відповідно до "Вимог на­писання, оформлення і подання науково-дослідних робіт на Всеукраїнський конкурс-захист").

Значного поширення в школах України набуло проведення правових лекторіїв,до яких залучаються народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, науковці, юристи-практики. Важливою умовою успіху таких лекторіїв є системність їх роботи, врахування специфіки аудиторії, вікових особливостей учнів, ре­тельний підбір гостей. Бажано не обмежуватися лише чи­танням лекцій, а й давати можливість учням поставити запитання лекторові, висловити власну думку. Запрошу­ючи лектора, необхідно завчасно узгодити склад аудиторії (її вік, рівень підготовки тощо) та тему виступу, визначи­ти регламент.

Зустрічі з юристамиможуть відбуватися не лише в школі, а й під час екскурсії до органів правосуддя, міліції тощо. Проте таку екскурсію слід ретельно готувати, щоб вона виявилася максимально корисною для учнів, а з ін­шого боку, не створювала проблем для нормальної діяль­ності відповідних органів. Зокрема можна запропонувати поділити клас на невеликі групи, які відвідають різні юри­дичні установи, а потім обміняються враженнями на своєрідній мікроконференції. Не слід масово приводити на судові процеси учнів молодших класів, а ось відвіду­вання групою (до 5 осіб) старшокласників-відмінників су­дового засідання, на якому, скажімо, розглядається спра­ва їх однолітків, може виявитися дуже корисним.

Якщо поблизу школи є вищий юридичний навчальний заклад, бажано налагодити з ним постійні творчі зв’язки. Йдеться не лише про відвідування "днів відкритих две­рей", а й про періодичні, незаформалізовані зустрічі шко­лярів, студентів (бажано випускників школи) і викладачів-правознавців.

Але найбільш ефективними є заходи, в яких можуть брати активну участь самі діти. Це юридичні турніри, вік­торини, брейн-ринги, дебати тощо. Можливе викори­стання найрізноманітніших форм активізації учнів у позакласній роботі. Під час використання відомих із теле­візійних передач форм не слід бездумно наслідувати їх зовнішню форму, структуру. Запозичивши ідею, важливо адаптувати її до наявних умов та можливостей. Найпро­стішою формою правової позакласної роботи є вікторини. У них можуть брати участь учні різних класів (від молод­ших — до випускних) відповідно до віку та рівня умінь складати запитання. Важливо забезпечити кваліфіковане та об’єктивне суддівство, рівні можливості для учасників вікторини. Форми їх проведення можуть бути різні. Це й усна вікторина з активною участю всіх бажаючих шко­лярів, і вікторина шляхом вивішування газети із завдан­нями та результатами відповідей упродовж певного про­міжку часу. Читацькі конференції та диспути теж мають важливу роль у вивченні курсу.

Правову освіту та виховання слід не обмежувати робо­тою лише з учнями старших класів, а починати вже у мо­лодшій школі. І до проведення цієї роботи бажано залуча­ти старших школярів. Так, учні 9—12-х класів можуть проводити в молодших класах ігрові заняття з вивчення прав людини та дитини. При цьому можна використати «лементи лялькового театру, звернутися до відомих дітям казок (запропонувати, наприклад, з’ясувати, які права казкових героїв порушені і як їх можна поновити та захис­тити). Так само старші учні можуть стати організаторами конкурсів малюнків та інших творчих робіт ("Мої права", "Я і закон" тощо).

Позакласна робота з правознавства має бути у тісному зв’язку з організацією роботи шкільного самоврядування. Так, у складі шкільних учнівських рад можуть бути створені спеціальні юридичні (правові) комісії, завданням яких є надання юридичної допомоги учням, зокрема кон­сультацій щодо стосунків з батьками, однолітками, відносин з державними органами. Зрозуміло, що створення та­кого органу можливе здебільшого лише за участі учнів, які вивчають право поглиблено, мають достатній рівень підготовки, а також за умови постійного керівництва та допомоги з боку вчителя правознавства або залучених юристів (це можуть бути батьки, випускники школи тощо). Крім того, цей орган може взяти на себе розробку необхідних матеріалів, що регламентують роботу шкільних органів самоврядування, забезпечення їх відповід­ності чинному законодавству України.

Слід також сприяти залученню учнів до участі у різно­манітних конкурсах, які проводяться правозахисними ор­ганізаціями. Так, уже кілька років поспіль Міжнародний центр прав людини проводить конкурс учнівських творів-есе з прав людини. Цим самим комітетом проводиться конкурс творчих робіт учнів молодших та середніх класів (1—8-х) з прав люди­ни. Новою цікавою формою роботи є проведення дистан­ційних олімпіад із правознавства з використанням мож­ливостей електронної пошти.

Організація позакласної роботи з правознавства є од­нією з важливих складових нової освіти та виховання, її проведення значно підвищує інтерес учнів до вивчення правознавства, є чинником успішного оволодіння право­вими знаннями та навичками.

Позашкільні форми вивчення правознавстване проводятся на базі школи, однак участь учителя правознавства в цій роботі теж має велику роль. Важливо, що цей вид роботи є частиною структури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів учнівської молоді, задоволення їхніх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Варто зазначити, що позашкільна освіта реалізується через систему навчальних закладів, сім’ю, трудові колек­тиви, громадські організації, товариства, фонди і ґрун­тується на принципі свободи вибору типів закладів, видів діяльності. Як правило, позашкільна робота з правознав­ства проводиться на базі позашкільних навчальних за­кладів, до яких належать: палаци, будинки, центри, стан­ції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Відповідно до законодавства України, держава забезпечує умови для здобуття учнями і молоддю позашкільної освіти.

Спробуємо охарактеризувати кілька форм позашкільної роботи з правознавства. З метою запобігання (профілак­тики) дитячій злочинності, профорієнтації старшоклас­ників та популяризації власної діяльності правоохоронні органи для проведення занять на власній базі залучають учнівську молодь.

Однією з поширених форм позашкільного навчання з правознавства на базі правоохоронних органів є гуртки "Юних інспекторів руху". Під час роботи в цих гуртках фахівці навчають дітей не лише правил дорожнього руху, а й зразкової поведінки на вулиці. Тематика занять розши­рюється до вивчення найважливіших розділів галузей пра­на. МВС України не зводить роботу з учнівською молоддю лише до епізодичних занять, а формує систему правового виховання учнів у межах районів, областей, всієї України. Результатом навчання на базі правоохоронних органів час­то стають змагання на зазначених вище рівнях. Учні з висо­кою успішністю за участь у роботі цих гуртків та змаганнях заохочуються: від вручення грамот до вступу до ВНЗ, які є в підпорядкуванні цих міністерств.

Подібні заходи проводять на своїй базі Міністерство з надзвичайних ситуацій ("Юні пожежники", "Юні друзі пожежників"), Державна прикордонна служба ("Юні при­кордонники"), Державна митна служба, Державна подат­кова служба тощо.

Саме вчитель правознавства мусить налагоджувати зв’язки з відповідними компетентними органами свого району й сприяти відвідуванню учнями таких гуртків, оскільки вони передбачають змістовне навчання та виховання дітей у дусі поваги до закону. Учні в цікавій формі та у невимушеній обстановці під час проведення різних заходів на базі правоохоронних органів закріплюють і поглиблюють вивчення навчального матеріалу з правознавства.





Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 742; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.167.220.36
Генерация страницы за: 0.103 сек.