Порядок і умови призначення окремих видів допомоги сім'ям з дітьми

Правове регулювання призначення й виплати допомоги здійснюється Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (у редакції Зако­ну України від 22 березня 2001 р.[272] У новому Законі збільше­но число видів допомоги. Закон набув чинності з 1 січня 2002 року, а деякі його норми введені в дію з 1 січня 2003 р. Умовами призначення того або іншого виду допомоги є кон­кретні обставини, в залежності від сім'ї, що претендує на соціальну допомогу.

: Чинне законодавство широко визначає коло осіб, що ма­ють право на допомогу, і встановлює джерела її фінансуван­ня. Сьогодні в країні одержують 2,5 млн громадян різні сімейні допомоги. В 2005 році соціальну допомогу отримало близько мільйона сімей. Щомісячно надається матеріальна підтримка понад 1,5 млн. малозабезпеченим сім'ям[273].

У даному розділі ми спробуємо розглянути весь спектр до­помоги, що призначається сім'ям з дітьми органами праці та соціального захисту населення. У нього не включається лише допомога з тимчасової непрацездатності, яка випла­чується за рахунок коштів фонду державного соціального страхування (розглядається в окремому розділі підручника).

Державна допомога може бути призначена сім'ям із дітьми: Державна допомога сім'ям з дітьми 2005 рік — 5 видів

• у зв'язку з вагітністю та пологами

• при народженні дитини

• по догляду за дитиною до 3-х років

• на дітей під опікою чи піклуванням

• на дітей одиноким матерям 2007 рік — 7 видів

• у зв'язку з вагітністю та пологами

• при народженні дитини

• по догляду за дитиною до 3-х років

• на дітей під опікою чи піклуванням

• на дітей одиноким матерям

• на дітей, якщо батьки ухиляються від сплати аліментів

• на дітей-сиріт та дітей, які знаходяться під опікою:

Порядок призначення й виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751[274].

Однак слід зазначити, що нормативна база із соціального захисту сімей з дітьми увесь час поповнюється новими акта­ми. Останнім часом внесений ряд доповнень у нормативні акти, які істотно змінили порядок і умови, а також розмірі надання державної допомоги сім'ям з дітьми. Внесено зміни в Закони України «Про державну соціальну допомогу мало­забезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р.; «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 р.; «Про дер­жавну соціальну допомогу інвалідам з дитинства й дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р.[275]. Прийнята Постанова Кабінету Міністрів від 12 січня 2001 р. «Про розміри держав­ної допомоги сім'ям з дітьми в 2001 році», інші підзаконні акти[276].

Виходячи з переліку допомоги, зазначеної у нормативних актах, і з огляду на тенденцію їх розвитку, автор підручника вважає за доцільне докладніше розглянути деякі види допо­моги.

Допомога у зв'язку з вагітністю іродами. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу у зв'язку з вагітністю і родами мають усі працюючі жінки, що знаходяться в трудових відносинах із власником підприємства. І не тільки працюючі, але й інші категорії жінок. Так, право на допомогу у зв'язку з вагіт­ністю й родами мають жінки, звільнені з роботи внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації; жінки, за­реєстровані в службі зайнятості як безробітні не менше 10 мі­сяців; жінки, що займаються підприємницькою діяльністю, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування; творчі працівники, що сплачують страхові внески; учні, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці, а також звільнені з армії, інших військових формувань і органів внутрішніх справ у зв'яз­ку з вагітністю і родами.

Допомога у зв'язку з вагітністю і родами працюючим " жінкам надається в розмірі 100 відсотків заробітку за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Три­валість відпустки встановлюється 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ускладнених пологів або народжен­ня двох і більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Розмір допомоги обчислюється сумарно й надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, тобто за 126 календарних днів.

Момент настання'дородової відпустки визначає лікар. Хоча бувають випадки, коли дородова відпустка перевищує або, навпаки, становить менше 70 днів. При неправильно­му встановленні часу пологів відпустка не підлягає продов­женню, якщо вона виявилася менше 70 днів, оскільки відпустка надається сумарно (126 днів), незалежно від ви­користаних днів до пологів.

, Післяпологова відпустка призначена як для відновлен­ня сил і здоров'я матері, так і для догляду за дитиною. Тому така відпустка надається не тільки жінці, що народила ди­тину, але й жінці, що всиновила немовля безпосередньо з пологового будинку. Відпустка в цих випадках надається тривалістю 56 днів від дня народження дитини, зазначено­го у свідоцтві про народження. Післяпологовою відпусткою користуються й жінки, що народили мертву дитину. Якщо в період вагітності відбувся викидень, то жінці надається ідпустка у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. При ви­мушеному перериванні вагітності, після закінчення 126 днів, жінці надається звичайна післяпологова відпустка тривалі­стю 56 календарних днів.

Допомога у зв'язку з операцією із штучного перериван­ня вагітності видається за перші 2 дні тимчасової непраце­здатності. Починаючи із четвертого дня, виплата допомоги продовжується при операції за медичними показниками й при вимушеному аборті, а також жінкам, середньомісячна зарплата яких за два попередніх календарних місяці не пе­ревищувала встановленого законом мінімального розміру. В інших випадках, якщо тимчасова непрацездатність у зв'язку з операцією по штучному перериванню вагітності триває понад 10 днів, виплата допомоги з тимчасової непра­цездатності відновляється, починаючи з одинадцятого дня тимчасової непрацездатності.

Жінкам, що закінчили навчальні заклади різного рівня акредитації — аспірантуру, клінічну ординатуру або про­фесійно-технічні училища і направленим на роботу у вста­новленому порядку в період тимчасової непрацездатності, у зв'язку з вагітністю й родами, допомога видається з дня призначення явки на роботу.

Аспірантам, докторантам, клінічним ординаторам, сту­дентам вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації й професіонально-технічних навчальних закладів допомога у зв'язку з вагітністю й родами призначається в розмірі місячної стипендії. Жінка, що продовжує навчання, має право на одержання стипендії або допомоги у зв'язку з ва­гітністю й родами за її вибором. При цьому допомога при­значається з дня припинення виплати стипендії до дня за­кінчення відпустки у зв'язку з вагітністю й родами.

Лри наданні відпустки у зв'язку з вагітністю та полога­ми під час перебування робітниці в щорічній відпустці до­помога видається за всі дні звільнення від роботи, засвідчені листками непрацездатності. Іноді відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами наступає в робітниці в період на­вчальної відпустки, наданої їй у зв'язку з навчанням. У цьо­му випадку допомога видається з дня, коли жінка після закінчення навчальної відпустки повинна приступити до роботи. Таке ж правило діє, якщо відпустка у зв'язку з ва­гітністю та пологами наступила у жінки в період, коли вона не працювала узв'язку із припиненням робіт на підприємстві, в установі, організації. Допомога призначається з дня, коли після припинення робіт жінка повинна була приступити до роботи.

На практиці іноді виникає питання, як виплачувати до­помогу жінці, що перебуває в оплачуваній відпустці у зв'яз­ку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо в неї виникла нова вагітність? У цьому випадку жінці надається право вибору допомоги у зв'язку з вагітністю і родами, або допомоги по догляду за дитиною.

У тих випадках, коли відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається в період відпустки без збереження за­робітної плати, допомога видається з того дня, коли жінка повинна приступити до роботи.

У житті зустрічаються випадки, коли вагітну жінку не­законно звільняють із роботи (а звільнення вагітних жінок законодавством не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації з обов'язко­вим працевлаштуванням)[277], і поки вона оспорює в суді звільнення, наступає час відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Якщо звільнення визнається неправильним і робітниця поновлюється на колишній роботі, то допомога за час вагітності й пологів видається з дня винесення рішен­ня про поновлення на роботі.

Підставою для призначення жінці-робітниці допомоги у зв'язку з вагітністю і родами є виданий у встановленому порядку лікарняний листок, а для жінки, яка є військово­службовцем — довідка лікувальної установи (військово-лікарської комісії).

Непрацюючим жінкам, що перебувають на обліку в по­логових будинках, замість лікарняного листка видається довідка для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю і родами встановленого зразка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 93 від 18.03.2002 р. Ця довідка й інші документи подаються в орган праці й соціального захисту населення за місцем проживання для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю і родами.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, допомога з вагітності йродів до їхнього працевлаштування призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії й виданого у встанов­леному порядку лікарняного листка. Жінкам, зареєстрова­ним у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, допомога у зв'язку з вагітністю й родами при­значається на підставі довідки державної служби й лікар­няного листка.

Інші документи підставою для призначення зазначеної допомоги служити не можуть.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінкам, зареєстрова­ним у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, а також звільненим з військових формувань, призначення й виплата допомоги у зв'язку з вагітністю й родами до їх працевлаштування проводиться органами праці та соціального захисту населення за місцем прожи­вання. За допомогою необхідно звертатися в період відпуст­ки у зв'язку з вагітністю та пологами, але не пізніше 6 місяців з дня закінчення відпустки. Особи, що звертаються за до­помогою після зазначеного строку, втрачають право на одер­жання допомоги.

Розглядаючи даний вид допомоги, необхідно ще раз підкреслити, що допомога у зв'язку з вагітністю й родами жінкам, зайнятим на виробництві, призначається й випла­чується, як правило, власником підприємства за місцем основної роботи (служби, навчання) за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності[278].

Допомога у зв'язку з вагітністю й родами жінкам, не зайнятим у сфері виробництва, призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Нова редакція Закону від 22 березня 2001 р. розширила коло осіб, що мають право на допомогу у зв'язку з вагітні­стю й родами. Тепер таку допомогу можуть одержувати всі незастраховані жінки й неповнолітні включно. Жінка, що претендує на допомогу у зв'язку з вагітністю й родами, по­винна подати в орган праці і соціального захисту населення документ, що підтверджує відсутність страховки в системі державного соціального страхування. Таким документом може бути страховка з колишнього місця роботи (служби або навчання), довідка ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, ус­танови й організації; державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як безробітна; житлово-комунальної служби про те, що жінка не працює (не служить, не вчить­ся).

Якщо орган праці та соціального захисту населення не може одержати такий документ, то він має право провести перевірку умов за місцем проживання жінки, скласти акт і вказати в ньому, що вона не працює.

Місячний розмір допомоги у зв'язку з вагітністю й родами встановлений із 1 травня 2004 року для непрацюючих жінок (на рівні не менше 25 % від прожиткового мінімуму). Для жінок, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства — 50 % прожиткового мінімуму з розрахунку на місяць. Про­житковий мінімум для обчислення зазначеної допомоги з 1 жовтня 2006 року становить 505 гривень.

Слід зазначити, що допомога у зв'язку з вагітністю иро­дами призначається та виплачується незалежно від того, одержує жінка допомогу у зв'язку за доглядом за старшою дитиною до досягнення нею трирічного віку чи ні (мається на увазі, коли відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами збігається з відпусткою по догляду ще за однією дитиною до трьох років).

Одноразова допомога при народженні дитини. Це до­помога, що призначається для покриття разових потреб сім'ї в додаткових витратах. Вона призначається у фіксо­ваній сумі, у розмірі, встановленому законом для застрахо­ваних і не застрахованих осіб — 8 500 грн і виплачується одному з батьків дитини за умови подання необхідних до­кументів незалежно від сукупного доходу сім'ї. Виплата першої частини допомоги здійснюється одноразово у сумі З 400 грн, а решта суми — 5 100 гривень — виплачується рівними частками (по 425 грн) протягом 12 місяців після місяця народження дитини.

Перевагу на одержання допомоги має застрахована осо­ба. Тобто, якщо батько дитини працює, а мати ні, то одно­разова допомога буде нарахована батькові за місцем роботи. Тому при оформленні документів на цей вид допомоги в рай­онне управління праці та соціального захисту варто надати не тільки заяву і копію свідоцтва про народження дитини, але й копію трудових книжок обох батьків, а також довідку з місця роботи (навчання, служби) заявника.

У випадку народження двох і більше дітей одноразова допомога призначається сім'ї на кожну дитину. Підставою для призначення допомоги є довідка про народження дити­ни, видана органами РАГСу для одержання допомоги..

Допомога надається одному з батьків дитини (усинови­телеві або опікунові). Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її при­значенням було не пізніше 6 місяців від дня народження дитини.

На практиці мають місце випадки звернення за допомо­гою через кілька місяців після народження дитини. У таких випадках допомога призначається за минулий час, але не більше ніж за 6 місяців перед зверненням, не вважаючи місяця, у якому мати звернулася в управління праці та со­ціального захисту населення.

Приклад, У травні 2003 року громадянка М. звернулася за призначенням допомоги на сина, що народився 17 лип­ня 2002 року. Допомогу їй було призначено з листопада 2002 року, тобто на 6 місяців назад, не вважаючи місяця звернення за допомогою, тому що з моменту народження сина пройшло більше 6 місяців.

Допомога по догляду за новонародженою дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відпустка і допомога у зв'язку з доглядом за новонародженою дитиною, як захід соціальної допомоги сім'ям, що мають дітей, введені в ко­лишньому Союзі РСР в 1981 році.

Право на відпустку за доглядом за дитиною мають усі працюючі жінки після відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами незалежно від наявності певної тривалості трудо­вого стажу. Таке ж право мають і жінки, що навчаються з відривом від виробництва; жінки, звільнені з роботи у зв'яз­ку з ліквідацією підприємства, установи; жінки, зареєстро­вані в державній службі зайнятості як безробітні; жінки із числа військовослужбовців, органів внутрішніх справ, звільнені зі служби у зв'язку з вагітністю й родами.

Відпустка надається до досягнення дитиною трирічного віку за заявою особи, що фактично здійснює догляд за но­вонародженою дитиною, і оформляється наказом власника підприємства або уповноваженого ним органу.

Відпустка вважається частково оплачуваною, тобто про­тягом відпустки виплачується допомога. Допомога призна­чається кому-небудь із працездатних, але не працюючих осіб (одному з батьків дитини, усиновителеві, опікунові, дідусеві, бабусі), які доглядають за дитиною. Пенсіонери на таку до­помогу права не мають. Тобто, якщо за дитиною доглядає мати, то допомога нараховується їй* Якщо ж мати вийшла на роботу, а за дитиною доглядає непрацюючий батько, то допомога призначається йому. У такому випадку сім'я повин­на переоформити виплату допомоги на фактичного одержу­вача. Для цього сім'ї варто письмово звернутися в орган праці та соціального захисту населення й представити довід­ку з місця роботи (служби) матері про те, що вона вийшла на роботу до закінчення відпустки по догляду за дитиною й вип­лата допомоги їй припинена.

Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 року N° 2334-111 та Законом України про держбюджет на 2006 рік встановлено, що до­помога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 від­сотками суми прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 90 гривень для незастрахованих осіб.

Максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку порівняно з 2005 р. збільшився майже втричі і нині становить 248 гри., а з 1 жовт­ня буде 252,5 грн. У червні цього року допомогу отримувало 1159,2 тис. сімей. Загальні нарахування допомоги з почат­ку року склали 1359,5 млн гривень[279]. У випадку народження (усиновлення, встановлення опі­ки) двох і більше дітей допомога з догляду за дитиною при­значається на кожну дитину;

На практиці іноді виникає питання, чи можуть матері використати відпустку за доглядом за дитиною не повністю, тобто вийти на роботу до виповнення дитині З'Х років, або використати відпустку не всю відразу?

Відпустка по догляду за дитиною може надаватися за бажанням матері повністю або частково, а також з розбив­кою на частини.

За бажанням жінки й інших осіб, що фактично здійсню­ють догляд за дитиною, у період знаходження їх у відпустці по догляду за дитиною, вони можуть працювати на умовах неповного робочого дня або вдома. При цьому за ними збері­гається право на одержання допомоги в період відпустки по догляду за дитиною.

Матерям, що мають дітей у віці до трьох років і одночас­но продовжують навчання з відривом від виробництва, до­помога з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається в повному розмірі.

А як вирішується питання про виплату допомоги, якщо в період відпустки з догляду за дитиною народилася ще одна дитина? Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України про порядок призначення і ви­плати державної допомоги сім'ям з дітьми встановлено: якщо в період відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею З-річного віку народжується інша дитина, то призначається допомога з догляду за кожною дитиною. Допомога призна­чається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання осіб, які мають право на допомогу.

Допомога на дітей, що перебувають під опікою чи піклуванням Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дер­жавну допомогу сім'ям з дїгьми», допомога на дітей, які пе­ребувають під опікою чи піклуванням, призначається осо­бам, визначеним в установленому законом порядку опікуна­ми чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Розмір допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається, якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум для обчислення допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням (ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»:

для дітей віком до 6 років: з 1 січня — 434 гривень,

для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 558 гри­вень.

Допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам встановлена Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року № 2109-ІП[280]. Утримання дітей-інвалідів у сім'ї вимагає додаткових витрат. Тому держава, по можливості, надає таким сім'ям допомогу.

За нині чинним законодавством соціальна допомога дітям-інвалідам гарантується й забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Право на державну допомогу мають інваліди з дитинства І і II груп, непрацю­ючі інваліди з дитинства III групи, а також діти-інваліди у віці до 16 років. Інвалідам з дитинства, які мають одночас­но право на державну допомогу і пенсію, призначається допомога або пенсія за їх вибором. Якщо діти-інваліди виз­нані недієздатними, то вибір соціальної допомоги здійсню­ють їх батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники.

Розмір державної допомоги визначається в залежності,від прежиткового мінімуму, групи інвалідності, а також участі в трудовій діяльності. Так, інвалідам з дитинства від 6 до 18 років з 1 січня 2007 року допомога призначається по І групі — 570 грн з надбавкою, по II групі — 304 грн,по III групі — 237 грн.Розмір надбавки на догляд складає 57 грн. Надбавка на догляд за ними встановлена в розмірі 50% про­житкового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць і призначається одному із батьків, які не працюють.

Надбавка за догляд призначається одинокій матері, оди­нокому батькові незалежно від факту роботи і середньомі­сячного сукупного доходу сім'ї, у якій виховується дитина-інвалід, і встановлюється в розмірі: на дитину-інваліда у віці до 6 років — ЗО відсотків прожиткового мінімуму, для дітей у віці до 6 років, на дитину-інваліда у віці від 6 до 18 ро­ків — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей у віці від 6 до 18 років.

Надбавка на догляд, призначена в інших випадках, вста­новлюється в розмірі: на дитину-інваліда у віці до 6 років — ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, на дитину-інваліда у віці від 6 до 18 років — 50 відсотків про­житкового мінімуму для дітей у віці від 6 до 18 років — і за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї, у якій виховується дитина-інвалід (без обліку надбавки на догляд), за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом у віці до 16 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом[281].

Державна допомога інвалідам з дитинства І і II груп, не­працюючим інвалідам з дитинства ПІ групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей-інвалідів допомога призна­чається на строк, зазначений у медичному висновку, але не більш ніж до місяця досягнення дитиною-інвалідом вісімнадцятирічного віку.

Слід визначити одну важливу особливість дитячої інва­лідності. На відміну від інвалідів з дитинства І і II груп (осо­би, що досягли вісімнадцятирічного віку) — дітям-інвалідам група інвалідності не встановлюється, а допомога при­значається на підставі медичного висновку.

Виплата допомоги проводиться з дня звернення, якщо воно надійшло не пізніше 6 місяців з дня виникнення цього права (наявність медичного висновку на здійснення догляду за дитиною-інвалідом працездатною і непрацюючою особою).

Таблиця

Дата добавления: 2015-05-10