Приклад 11.3

В. Сухонос про державні плани в СРСР

Вперше вони з'явилися в СРСР як варіант саме директивного планування. Недаремно В. Ленін наполягав на тому, щоб Держплану (допоміжний орган державної влади в СРСР, основним завданням якого була економічна та техніч­на експертиза) були надані додаткові розпорядження для того, щоб «...рі­шення Держплану не могли бути усунені звичайним радянським порядком, а потребували б для свого повторного рішення особливого порядку, наприклад, внесення питання до сесії ВЦВК, підготовки питання для повторного рішення за особливою інструкцією, із складанням, на основі особливих правил, доповідних записок для виваження того, чи підлягає це рішення Держплану відміні, і, наре­шті, призначення особливих термінів для повторного вирішення питань Держ­плану тощо».

Інший основоположник «наукового соціалізму» О. Богданов прямо за­значає: «Соціалізм е завданням «господарським», завданням планомірної гос­подарської організації"; воно вирішується шляхом «господарського плану».

1 96 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Результатом таких поглядів в СРСР з'явилися плани економічного і соці­ального розвитку (так звані «п'ятирічки))). Перша п'ятирічка відбулася у 1928-1932 рр. Визначаючи основне завдання п'ятирічки Й. Сталін 7 січня 1933 року у своїй доповіді на об'єднаному пленумі ЦК та ЦКК ВКП(б) говорив: «Основ­не завдання п'ятирічки полягало у тому, щоб перетворити СРСР з країни агра-

Джерело: Сухонос В.В. Роль глави держави у формуванні і функціону­ванні динамічного виміру державного механізму: теоретико-методологіч­ний та історичний аспекти // Держава і право: 36. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАМ України, 2004. - Вип. 26. - С. 23.

В СРСР планування звичайно проходило чотири основні етапи.

Перший етап передбачав підведення підсумків виконання планів за минулий період. На цьому етапі визначався рівень розвитку економіки, виявлялися окремі невідповідності та дис­пропорції в народному господарстві, узагальнювався передовий досвід, розкривалися додаткові резерви тощо.

Другий етап - це розробка і доведення до підприємств, уста­нов і організацій директив КПРС та уряду з приводу укладан­ня нового плану розвитку народного господарства. У них фор­мулювалися головні гослодарсько-політичні завдання планова­ного періоду, визначалися провідні ланки, темпи та пропорції розвитку народного господарства.

Третім етапом було складання проектів планів підприєм­ствами, установами і організаціями, виконавчими комітетами Рад народних депутатів, міністерствами та відомствами. Складання планів «знизу вверх» забезпечувало демократичний централізм у плануванні, найбільш повно враховувало місцеві особливості та потреби, а також виявляло резерви виробництва.

І, нарешті, четвертий етап передбачав затвердження планів компетентними органами державної влади та управління і доведення їх до виконавців.

Згідно з Конституцією СРСР народногосподарські плани СРСР встановлювалися Верховною Радою СРСР (з розподілом завдань за союзними республіками, міністерствами та відомствами СРСР). Ради Міністрів союзних республік відповідно до державних на­родногосподарських планів затверджували завдання міністерст­вам та відомствам республіки.

Міністерства та відомства затверджували за певним колом показників планові завдання підпорядкованим їм підприємствам.

Глава 11. Функції та механізм держави 1 97

На їх основі директор підприємства затверджував розгорну-

Плани розвитку господарства та культури областей (країв), районів, міст затверджувалися відповідними Радами народних депутатів.

Планові органи (Держплан СРСР та інші), як і всі органи управління, були зобов'язані забезпечувати сталість планових

Зміни планів підприємств вищими органами формально при­пускалися лише як виняток, після попереднього обговорення з керівництвом підприємств, з одночасним внесенням необхід­них змін у взаємопов'язані показники плану та взаємовідноси­ни з бюджетом, згідно з чинним законодавством.

Останнє положення було основним недоліком державного планування в СРСР, адже саме за допомогою змін у плані в бік зниження директори підприємств займалися приписуваннями і одночасно отримували премії за перевиконання плану в той час, коли вони лише виконували попередні плани.

Однак не можна сказати, що державні плани були характер­ними лише для соціалістичних країн. Так, в Індонезії існували п'ятирічні плани розвитку, так звані РЕПЕЛІТА. У результаті РЕПЕЛІТА IV (1984-1988) значно скоротилася чисельність лю­дей, що жили за межами бідності.

Характеристика видів сучасного державного проектування. Для демократичного режиму більш характерними є інші три рі­зновиди державних проектів - державні прогнози, державні про­грами та державні моделі розвитку регіонів.

Державне прогнозування здійснюється на науковому рівні. Варіанти такої науковості можуть бути різними, адже будь-яка організаційна діяльність є немислимою без прагнення до перед­бачення. При цьому справжнє передбачення (наукове, повсяк­денне, інтуїтивне тощо) може далеко не завжди розмежуватися з гаданнями, пророцтвами тощо. Звісна річ, як зазначав доктор юридичних наук А. Венгеров, «... передбачення сприятливого чи несприятливого впливало на психіку і поведінку окремої людини і різного роду колективів»¹. Таке передбачення вплива­ло й на політику держави, але зараз йдеться не про це. Держав­не прогнозування повинно здійснюватися на науковій основі. Варіанти таких прогнозів можуть бути різними. Так, відомий фізик і економіст В. Феллер пропонує на основі аналізу історичних

Дата добавления: 2015-05-10