Філософія 19 століття

Періодизація історичного процесу розвитку філософії

1) Антична філософія (починається на межі 6-7 ст. до н.е. і закінчується у 6 ст. н.е.)

1.1 Досократичний період (закінчився наприкінці 5 ст. до н.е.)

1.2 Класичний період (1-3 чверті 4 ст. до н.е.)

1.3 Еліністичний період (тривав до кінця 2 ст. до н.е.)

1.4 Останній період (1 ст. до н.е. – 6 ст. н.е.)

У народній творчості найдавніших епох, у міфологічних сказаннях про богів і героїв, поряд з релігійно-містичними уявленнями про надприродних божественних істот, виникали зародки натуралістичного, природного розуміння оточуючих людину явищ світу.

Древні філософи вперше порушили питання про те, що лежить в основі світу.

Матеріальність світу і його матеріальна єдність розумілися древніми філософами як щось саме собою що розуміється, було потрібно лише показати, яка саме ця єдина матеріальна основа речей. Філософи за матеріальну основу і "першооснову" усіх речей приймали: 1 вогонь, 2 воду, 3 повітря, 4 сукупність елементів(вогонь, повітря, вода, земля і т.д.).

2) Середньовічна філософія (починається в 3 ст. н.е. і закінчується в 14 ст. н.е.)

2.1 Патристика (з 3 по 7 ст.)

2.2 Схоластика (з 11 по 14 ст.)

Період з 7 по 11 ст. називають «Темними віками», коли був загальний занепад і філософії тут взагалі як такої не було.

2.2.1 Рання схоластика (11-12 ст.)

2.2.2 Зріла схоластика (13 ст.)

2.2.3 Пізня схоластика (кінець 13 – 14 ст.)

Елементи античної культури, науки і філософії, були підлеглі виправданню й обґрунтуванню християнської релігії – форми суспільної свідомості того часу. Богослови помістили в центр нової картини світу Бога і людини як його творіння. Християнство – наднаціональна релігія.

3) Філософія епохи Відродження (14-16 ст.)

Філософи Ренесансу створили новий світогляд. Мислителі Відродження ставили в центрі світобудови людину, підкреслюючи, що саме людина є головною фігурою і вищим суддею свого розумного і доцільного. Мислителі епохи Відродження створюють антропоцентричний світогляд, вітаючи й обґрунтовуючи гуманізм і індивідуалізм.

Найважливішою відмітною рисою світогляду епохи Відродження виявляється його орієнтація на мистецтво.

Логічні способи вирішення проблем зайшли в глухий кут. Стали відроджуватись філософські погляди античності, але занурені в іншу реальність. Прагнули відродити принцип єдності краси, добра і істини, космоцентризму.

4) Філософія Нового часу (кінець 16 – кінець 18 ст.)

Це період наукових революцій, тут вже наука виникає як науковий інститут, як професія. Головний соціо-культурний фактор – наука – все те що можна перевірити на практиці.

6) Новітня філософія (друга половина 19 ст. і триває до сьогодні)

Сучасну філософію можна охарактеризувати як розв’язання суперечності між сцієнтизмом та анти сцієнтизмом.

Дата добавления: 2015-05-08