Свобода як сутнісна властивість людини. Концепції свободи в історії філософії

Свобода як одна з основних філософських категорій характеризує сутність людини і її існування. В історії філософської думки це поняття пройшло тривалу еволюцію - від “негативного” (свобода від) до “позитивного” (свобода для) трактування. Філософія свободи була предметом міркувань Канта і Гегеля, Шопенгауера і Ніцше, Сартра і Ясперса, Бердяєва й Соловйова. Діапазон розуміння цього поняття надзвичайно широкий - від повного заперечення самої можливості вільного вибору (у концепціях біхевіоризму) до обґрунтування “утечі від свободи” (Э. Фромм) в умовах сучасного цивілізованого суспільства.

Представлення свободи як “усвідомленої необхідності” веде до того, що людина уподібнюється фізичним предметам, що підкорюються тільки невблаганним законам природи. Тільки розуміння свободи, як потенційної здатності людини до вільного вибору альтернативи, як можливості мислити і чинити у відповідності зі своїми уявленнями й бажаннями, а не внаслідок внутрішнього чи зовнішнього примусу дає особистості можливість знаходження духовної свободи, знаходження людиною самого себе.

Свобода – невід'ємний атрибут особистості. Люди мають значну свободу у визначенні цілей своєї діяльності, засобів для досягнення цієї мети. Свобода не абсолютна і втілюється в життя як здійснення можливості шляхом вибору визначеної мети й плану дій. Свобода волі – необхідна умова будь-якої цілеспрямованої діяльності суб'єкту, якому невід'ємно присуще почуття відповідальності. Свобода – специфічно людський спосіб буття: Міра свободи як творчого самовтілення людини визначається рівнем розвитку виробничих сил і суспільних відносин, а також ступені пізнання й оволодіння природними й соціальними законами. І якщо обсяг людської свободи є мірою суспільного прогресу, то сам прогрес залежить від ступені волі, який люди розташовують у своїй діяльності. Свобода є відносне поняття. Нова етична проблема співвідношення свободи й відповідальності особистості. У техногенній цивілізації людина може зробити більше, ніж вона має прав.

Свобода спонукує нас до боротьби, при необхідності, до відмовлення від усіх людських радощів і насолод. Свобода навіть через страждання, ризик, втрати й поразки робить наше життя прекрасним. Тільки вільна людина може робити вибір.

Свобода - здатність людини діяти у відповідності зі своїми інтересами і цілями, спираючись на пізнання обьективной необхідності.

В історії суспільства свобода традиційно зводилася до питання: чи володіє людина свободою волі. Матеріалісти відкидають обьективно-ідеалістичне розуміння свободи особи як незалежності її свідомості від об’єктивних умов. Маркс виступає теж проти метафизичного поротиставлення свободи і необхідності. Маркс розумів свободу в її діалектичній взаємодії з необхідністю, протистоїть як волюнтаризму (довільність людських вчинків), так і фаталізму. На відміну від ідеалістів, обмеженість проблеми свободи сферою свідомості (Гегель) марксизм вважає, що усвідомлення свободи без можливості її практичного втілення в діяльності – це лише ілюзія реальної свободи.

Дата добавления: 2015-05-08