Виникнення права

Право як особливий реґулятор суспiльних вiдносин в остаточному вигляді формується в надрах державно оформленого суспільства.

У докласовому суспiльствi дiяли певнi реґулятори вiдносин членiв первiснообщинного ладу. Вони являли собою звичаї, що були одночасно i правилами спiвжиття, i відправленням релiгiйного культу. Цi реґулятори забезпе­чувалися не державним примусом, оскільки тодi не було держави, а силою звички, традицiй, авторитетом, який ма­ли старiйшини роду, воєначальники.

Вiдсутнiсть приватної власностi виключала проти­лежнiсть приватних iнтересiв членiв родового суспiльства. Саме солiдарнiсть, взаємодопомога, рiвнiсть первiсних лю­дей становили змiст звичаїв.

У процесi розпаду первісного ладу із загальної маси правил поведiнки, що реґулювали життєдiяльнiсть родо­вого суспiльства, відділились тi, що могли бути присто­сованi до iнтересiв панівного класу.

Увiбравши в себе класовий змiст, вони набули характеру норм права. Цi правила вже не вiдповiдали iнтересам бiль­шостi населення. Щоб забезпечити їх дотримання й вико­ристання всiма членами суспiльства, вимагався систематич­ний примус із боку держави. Без нього не змогли б функ­цiонувати норми права, що закрiплювали соцiальну не­рiвнiсть. Із розшаруванням вiльних людей на багатих i бiдних виникає потреба в забезпеченнi правових приписів, що реґулювали взаємовідносини кредиторiв i боржникiв, по­рядок стягнення боргiв тощо. Ще ранiше держава взяла пiд охорону норми, що закрiплювали за заможною верхiвкою право власностi на худобу, землю, знаряддя виробництва.

Отже, спочатку право складалося шляхом переростання звичаїв у правовi звичаї, тобто звичаї, затверджені державою як загальнообов’язкові правила поведінки. Їх записували й об’єднували в особливi списки та підтримували примусовою силою. Результатом цього стало звичаєве право, тобто система норм, які спиралися на звичаї, котрі, як відомо, у докласовий період створювало та захищало все суспільство, а також виражали загальну волю і захищали суспільний інтерес.

Із подальшим функціонуванням держави звичаєве право остаточно трансформується в юридичне, яке вже виступає як засіб забезпечення сталого iснування й розвитку самої держави, ефективний реґулятор суспіль­них відносин. Від звичаєвого права воно відрізняється тим, що формується лише державою, є вираженням волі, балансу суспільних, корпоративних і особистих ін­тересів членів суспільства та спирається на державний примус.

(Див. докладніше: Венгеров А.Б. Тео­рия государства и права: Учебник [для юрид. вузов]. – 5-е изд., стереотип. – М.: Омега-Л, 2008. – С. 60 – 82.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що лежало в основі реґулювання відносин між людьми в докласовому суспільстві?

2. Якими є основні умови виникнення права?

3. У чому полягає відмінність звичаєвого права від юри­дичного?

4. Доберіть поняття до визначення: "Загальне правило поведінки людей, що являє собою зразок, еталон, масштаб, яким вони повинні керуватись":

а) норма;

б) індивідуальне розпорядження;

в) наказ.

Дата добавления: 2015-05-10