Укладення Берестейської унії

Київські шкільні осередки пер. пол. 17 ст. Могилянський колегіум

Ще від часів Київської Русі на укр. землях великої уваги надавали освіті. За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письму церковнословянсьою мовою, основам арифметики, молитвам. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їхня кількість зростала: у другій половині 16 ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі-Волинському. Реформаційний рух зумовив появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Ґощі, Белзі, Львові, Берестечку.

Створювали свої школи та колегіуми і єзуїти, головну мету виховної діяльності вони вбачали в наверненні якомога більшої кількості українців до католицької віри. Розуміння великої небезпеки, пов’язаної з розгортанням мережі єзуїтських колегіумів, спонукало українців подбати про оновлення власної освіти.

Одним з найцікавіших феноменів української культури XVII — XVIII ст. стала школа, яку сучасники називали колегіумом, або Києво-Могилянським колегіумом, згодом Києво-Могилянською академією. Безпосереднім попередником цього вищого навчального закладу була Київська братська школа. У Києві українська братська школа могла розвиватися вільніше, ніж братські школи у Львові та Луцьку, оскільки перебувала під захистом козаків. Братство, так і школа в Києві були організовані в 1615 — 1616 рр. Першими ректорами братської школи був Іван Борецький (пізніший митрополит Йов). Матеріальною підставою для функціонування школи був подарунок Галшки Гулевичівни, дружини мозирського маршалка Стефана Лозки, 1615 р. земельної ділянки Богоявленському монастиреві.

1632 р. братська школа об’єдналася з лаврською гімназією в Київський колегіум (пізніша назва Києво-Могилянська академія). Києво-Могилянська академія стала центром духовного життя України. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було 8 класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили «сім вільних наук». Дбали в академії і про належне значення укр. мови: саме наукова діяльність викладачів, а також студентів сприяла розвиткові укр.. мови.

Києво-Могилянка впродовж тривалого часу була єдиним вищим закладом для всіх станів України, Східної Європи та православного світу. Академія підготувала визначних діячів у різних галузях культури. Серед них особливе місце посідає Григорій Сковорода, Яків Ковельський, О. Шумлянський, І. Полетика, Д. Самойлович-Сушковський.

Передумови унії:

Ватикан, який здавна намагався поширити свій вплив на східнослов’янські народи і активно підтримував політику польських феодалів щодо України та Білорусі був лише за прийняття унії. У підготовці унії чималу роль відіграли єзуїти, яких у 60-х рр. 16 ст. для боротьби з протестантами покликали в Польщу польські католицькі єпископи. Саму ідею унії підтримувала сама верхівка українського духовенства та світських феодалів, що прагнули добитися однакового політичного становища з польськими магнатами, зміцнити свої позиції у боротьбі проти антифеодальних народних рухів.

Ініціаторами унії вважаються єпископи: львівський Гедеон Балабан, луцький Кирило Терлецький, володимирський Іпатій Потій, холмський Діонісій Зборуйський, пінський Леонтій Пельчинський. У 1590 р. частина православних єпископів вступила в таємні переговори з польським королем Сигізмундом ІІІ, висловивши бажання приєднатися до католицької церкви. У 1595 р. єпископи луцький Кирило Терлецький і володимирський Потій Іпатій після видання королем універсалу, в якому він сповіщав про перехід православних єпископів до унії, вирушили до Риму, представили 33 статей Унії, скомпонованих на основі Флорентійської унії, 23 грудня 1595 в Римі. Святочне проголошення самої унії планувалося на жовтень 1596 р. у Бресті.

Уже 6 жовтня 1596 р. король Сигізмунд ІІІ Ваза і київський митрополит Михайло Рогоза за дорученням папи Климента 7 скликали в Бересті в церкві святого Миколая церковний собор для офіційного проголошення унії. Проте собор відразу розколовся на два окремі собори – православний і уніатський.

З 8 єпархій Київської митрополії унію прийняли 6: Київська, Володимиро-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська, Полоцька (Черемиська та Львівська прийняли її у 1692 р. та 1700 р.) В результаті утворилася Українська греко-католицька церква. Згідно з умова Берестейської унії, українська церква зберігала східний обряд, церковно-словянську літургічну мову, право заміщення церковних посад. Вживання старого календаря, право вищого духовенства одружуватися тощо. Одночасно визнавалася зверхність римського Папи як першоієрарха всієї християнської церкви та було прийнято католицькі догмати. Православне духівництво, шляхта та міщани зрівнювались у правах з католиками. Проте спроба обєднати християнські церкви не вдалася: одночасно в Бересті пройшов православний собор, який засудив унію. Обидва собори апелювали до короля, але той підтримав уніатів. Берестейська унія розмежувала укр. суспільство, яке поділилося на дві конфесії: православну та уніатську (греко-католицьку). Простий люд і частково шляхта виступили на захист православної віри. Найбільший опір чинили міщани Львова та Києва. Проти унії рішуче виступило козацтво.

Берестейська церковна унія 1596 р. погіршила становище православної церкви на укр. землях. Хоча вона втратила свою ієрархією, українське та білоруське населення у своїй більшості залишилось відданим їм і доклало усіх зусиль до її відновлення. Очолили цей процес братства. Боротьба за відродження православної церкви та її реформування стала основним змістом політичного життя України у першій половині 17 ст.

Дата добавления: 2015-05-08