Принципи складання психокорекцій них програм

Основні принципи складання психокорекційних програм

1. Принцип системності корекційних, профілактичних і розвиваючих завдань.

2. Принцип єдності корекції і діагностики.

3. Принцип пріоритетності корекції каузального типу

4. Діяльнісний принцип корекції.

5. Принцип обліку віково-психологічних та індивідуальних особливостей клієнта.

6. Принцип комплексності методів психологічного впливу.

7. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційної програми.

8. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів.

9. Принцип програмованого навчання.

10. Принцип зростання складності.

11. Принцип обліку обсягу і ступеня різноманітності матеріалу.

12. Принцип обліку емоційної складності матеріалу.

1. Принцип системне "корекційних, профілактичних і розвиваючих завдань. Цей принцип вказує на необхідність присутності в будь корекційної програми завдань трьох видів: корекційних, профілактичних і розвивальних. У ньому відображена взаємопов'язаність і гетерохронность (нерівномірність) розвитку різних сторін особистості дитини. Іншими словами, кожна дитина знаходиться на різних рівнях розвитку: на рівні благополуччя, відповідному нормі розвитку; на рівні ризику - це означає, що є загроза виникнення потенційних труднощів розвитку; і на рівні актуальних труднощів розвитку, об'єктивно виражаються в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку. Тут знаходить відображення закон нерівномірності розвитку. Відставання і відхилення в розвитку деяких аспектів особистісного розвитку закономірно призводять до труднощів і відхилень у розвитку інтелекту дитини і навпаки. Наприклад, нерозвиненість навчальних і пізнавальних мотивів і потреб з високою ймовірністю призводять до відставання в розвитку логічного операційного інтелекту. Тому при визначенні цілей і задач корекційно-розвиваючої програми не можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами і труднощами розвитку дитини, а потрібно виходити з найближчого прогнозу розвитку.

Вчасно прийняті превентивні заходи дозволяють уникнути різного роду відхилень у розвитку, а тим самим спеціальних корекційних заходів. Взаємозумовленість у розвитку різних сторін психіки дитини дозволяє значною мірою оптимізувати розвиток за рахунок інтенсифікації сильних сторін особистості дитини за допомогою механізму компенсації. Крім того, будь-яка програма психологічного впливу на дитину повинна бути спрямована не просто на корекцію відхилень у розвитку, на їх попередження, а й на створення сприятливих умов для якнайповнішої реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особистості.

Таким чином, цілі і завдання будь-якої корекційно-розвиваючої програми повинні бути сформульовані як система задач трьох рівнів:

корекційного - виправлення відхилень і порушень розвитку, вирішення труднощів розвитку;

профілактичного - попередження відхилень і труднощів у розвитку;

розвиваючого - оптимізація, стимулювання, збагачення змісту розвитку.

Тільки єдність перерахованих видів задач може забезпечити успіх і ефективність корекційно-розвивальних програм.

2. Принцип єдності корекції і діагностики. Цей принцип відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги у розвитку клієнта як особливого виду діяльності практичного психолога.

3. Принцип пріоритетності корекції каузального типу. Залежно від спрямованості виділяють два типи корекції: 1) симптоматичну і 2) каузальную (причинний).

Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішньої сторони труднощів розвитку, зовнішніх ознак, симптомів цих труднощів. Навпаки, корекція каузального типу передбачає усунення і нівелювання причин, що породжують самі ці проблеми і відхилення у розвитку клієнта. Очевидно, що тільки усунення причин, що лежать в основі порушення розвитку, може забезпечити найбільш повне вирішення проблем, ними викликаних.

Робота із симптоматикою, якою б успішною вона не була, не зможе до кінця вирішити пережитих клієнтом труднощів.

Показовим в цьому відношенні приклад з корекцією страхів у дітей. Застосування методу терапії малюванням дає значний ефект у подоланні симптоматики страхів у дітей. Однак у тих випадках, коли причини виникнення страхів і фобій у дітей лежать в системі дитячо-батьківських відносин і пов'язані, наприклад, з емоційним неприйняттям дитини батьками і його глибинними афективними переживаннями, ізольоване застосування методу терапії, не сполученого з роботою по оптимізації батьківської позиції, дає лише нестійкий, короткочасний ефект.

Позбавивши дитину від страху темряви і небажання залишатися одному в кімнаті, через деякий час ви можете отримати в якості клієнта цього ж дитину, але вже з новим страхом, наприклад - висоти. Тільки успішна психокорекційна робота з причинами, що викликають страхи і фобії (в даному випадку робота по оптимізації дитячо-батьківських відносин), дозволить уникнути відтворення симптоматики неблагополучного розвитку.

Принцип пріоритетності корекції каузального типу означає, що пріоритетною метою проведення корекційних заходів повинно стати усунення причин труднощів і відхилень у розвитку клієнта.

4. Діяльнісний принцип корекції. Теоретичною основою для формулювання зазначеного принципу є теорія психічного розвитку дитини, розроблена в працях А.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна, центральним моментом якої є положення про роль діяльності в психічному розвитку дитини. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи реалізації поставлених цілей.

5. Принцип обліку віково-психологічних та індивідуальних особливостей клієнта. Принцип обліку віково-психологічних та індивідуальних особливостей клієнта узгодить вимоги відповідності ходу

психічного та особистісного розвитку клієнта нормативному розвитку, з одного боку,

і визнання безперечного факту унікальності і неповторності конкретного шляху

розвитку особистості - з іншого. Нормативність розвитку слід розуміти як

послідовність змінюють один одного віків, вікових стадій онтогенетичного розвитку.

Облік індивідуальних психологічних особливостей особистості дозволяє намітити в межах вікової норми, програму оптимізації розвитку для кожного конкретного клієнта з його індивідуальністю, стверджуючи право клієнта на вибір свого самостійного шляху.

Корекційна програма жодним чином не може бути програмою усередненої, знеособленої або уніфікованої. Навпаки, через оптимізацію умов розвитку та надання дитині можливостей для адекватної широкої орієнтування в проблемній ситуації вона створює максимальні можливості для індивідуалізації шляху розвитку клієнта і затвердження його "самості".

6. Принцип комплексності методів психологічного впливу. Принцип комплексності методів психологічного впливу, будучи одним з найбільш прозорих і очевидних принципів побудови корекційно-розвивальних програм, стверджує необхідність використання всього різноманіття методів, технік і прийомів з арсеналу практичної психології.

Відомо, що більшість методів, широко використовуваних у практиці, розроблені у зарубіжній психології на теоретичних засадах психоаналізу, біхевіоризму, гуманістичної психології, гештальтпсихології та інших наукових шкіл, дуже різні і суперечливо трактують закономірності психічного розвитку. Однак жодна методика, жодна техніка не є невідчужуваною власністю тієї чи іншої теорії. Критично переосмислені і взяті на озброєння, ці методи представляють собою потужний інструмент, що дозволяє надати ефективну психологічну допомогу клієнтам з самими різними проблемами.

7. Принцип активного залучення найближчого соціального оточення до участі в корекційної програми. Принцип визначається тією роллю, яку відіграє найближче коло спілкування в психічному розвитку клієнта.

8. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів. При складанні корекційних програм необхідно спиратися на більш розвинені психічні процеси і використовувати методи, їх активізують. Це ефективний шлях корекції інтелектуального та перцептивного розвитку. Розвиток людини не є єдиним процесом, воно гетерохронно. Тому часто в дитячому віці відстає розвиток довільних процесів, у той же час мимовільні процеси можуть стати основою для формування довільності в її різних формах.

9. Принцип програмованого навчання. Найбільш ефективно працюють програми, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких спочатку з психологом, а потім самостійно призводить до формування необхідних умінь і дій.

10. Принцип ускладнення. Кожне завдання повинне проходити ряд етапів: від мінімально простого - до максимально складного. Формальна складність матеріалу не завжди збігається з його психологічною складністю. Найбільш ефективна корекція на максимальному рівні труднощі доступна конкретній людині. Це дозволяє підтримувати інтерес до корекційної роботи і дає можливість клієнтові відчути радість подолання.

11. Облік обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації корекційної програми необхідно переходити до нового обсягом матеріалу тільки після відносної сформований ™ того чи іншого вміння. Збільшувати обсяг матеріалу і його різноманітність необхідно поступово.

12. Облік емоційної складності матеріалу. Проведені ігри, заняття, вправи, пропонований матеріал повинні створювати сприятливий емоційний фон, стимулювати позитивні емоції. Корекційна заняття обов'язково має завершуватися на позитивному емоційному тлі.

Програма корекційної роботи повинна бути психологічно обгрунтованою. Успіх корекційної роботи залежить насамперед від правильної, об'єктивної, комплексної оцінки результатів діагностичного обстеження. Корекційна робота повинна бути спрямована на якісне перетворення різних функцій, а також на розвиток різних здібностей клієнта.

Дата добавления: 2015-05-08