Розвиток психодіагностики як науки

Становлення і розвиток як наукової, так і практичної психологічної діагностики відбувається наприкінці ХIХ століття.

Цей час асоціюється із зародженням експериментального диференційно-психологічного вивчення людини, яке складалося під впливом запитів і потреб практики.

Введення в область психологічних досліджень експериментального методу, а також кількісних (математичних) методів обробки та аналізу результатів істотно змінило зміст і сенс психології взагалі. Німецький філософ та засновник психофізики Теодор Густав Фехнер (1801-1887) вважається одним з перших дослідників експериментальної психології. Їм були введені в психологію кількісні заходи, тобто вимір.

Психофізіологія (англ. Psychophysics) - галузь психології, що досліджує функційні та кількісні стосунки між фізичними стимулами та сеснсорними (чуттєвими) подіями; інколи цей термін поширюється на експериментальну психологію загалом і часом називається психофізика чи навіть психофізіологічна психологія.

Сучасний вигляд психодіагностика придбала завдяки колосальним зусиллям дослідницької активності ще однго німецького філософа та психолога Вільгельма Вундта (1832-1920). В. Вундт, хоча і вважав, що вищі психічні функції, які становлять сутність дослідження особистості, не підлягають експериментальному вивченню в лабораторних умовах вперше, експериментально досліджував сприйняття, пам'ять, увагу, швидкість реагування і т.п. В. Вундт разом зі своїми учнями вивчав не тільки загальні закономірності психічних процесів, а й індивідуальні їх прояви.

Психологічна діагностика запозичила у експериментальної психології кількісний принцип, що перетворився на методологічний. Він становить основу всіх процедур і оцінок діагностичних можливостей тестів. Англійський антрополог Ф. Гальтон протягом 1884-1885 рр. провів серію випробувань, у яких відвідувачі лабораторії могли перевірити свої фізичні дані, функціональні можливості та психічні властивості. З моменту публікацій Ф. Гальтона ідея тестового методу в психології привернула увагу вчених різних країн., Але результати піддавалися сумніву. Через цей експеримент пройшло близьким 10000 людей. Ф. Гальтон запропонував вікорістовуваті в псіходіагностіку метод кореляцій. Розвиток психодиагностики із самого початку найтіснішим образом пов'язаний з розробкою й удосконалюванням математико-статистичного апарата, і, насамперед, кореляційного й факторного аналізу. Сучасник Гальтона Фішер винайшов дісперсійній аналіз, а інший англієць Спірмена - факторний аналіз.

На початку 20 століття французський лікар і психолог Альфред Біне (1857-1911) розробив серію психологічних завдань-тестів, які потім назвав "IQ", за допомогою цього тесту можна було виявляти дітей із затримками в інтелектуальному розвитку. Заслуга А. Біне в тому, що він досліджував вищі психічні функції людини - пам'ять, уяву, логічне мислення. Крім того, Біне ввів поняття "розумовий вік", зазначив розбіжність між хронологічним і розумовим віком. Всі тестові завдання були згруповані по віку. Перший статистично обгрунтований тест Біне з'явився в 1905-1907 рр. Незважаючи на недостатнє теоретичне обгрунтування і недосконалість отримання кількісних даних, тест набув широкого поширення в багатьох країнах. Найбільш сильний вплив на становлення психологічної діагностики як самостійної наукової дисципліни справила тестология. Інтенсивний розвиток промисловості, залучення великих мас людей у процес виробництва, гостро виникла потреба суспільства у високо кваліфікованих робітників спонукали до виникнення проблеми професійного відбору та професійної орієнтації. Соціально-економічна ситуація підштовхувала до розробки і застосування тестів. Тестология займалася теорією і методологією розробки і перевірки психологічних тестів, визначенням критеріїв якості тестів та їх стандартизації.

Російський лікар та психолог Олександр Федорович Лазурський (1874-1917) писав про недостатність вивчення індивідуального своєрідності тільки за допомогою тестів. Він виступав за активне впровадження в психологію природного експерименту. Природний експеримент на відміну від самого великого тесту дозволяв психологу вивчати не окремі психічні процеси, а особистість в цілому.

Приблизно в цей же час іншим вітчизняним психологом Григорій Іванович Россолімо (1860-1928) був запропонований метод цілісної діагностики особистості з допомогою "психологічного профілю". Застосування профілю дозволяло побачити рівень розвитку психічних процесів, їх динаміку під впливом різних впливів і корекційних прийомів. Заслуга Г. І. Россолімо полягає в тому, що його ідеї вимірювання психічного своєрідності за допомогою профілю підштовхнули до розробки нових тестових методик. Багато сучасних тестів досягнень і особистісні опитувальники побудовані на принципах психологічного профілю, наприклад шкала Векслера, 16-факторний опитувальник Кеттелла і т.п.

Хоча історія психологічної діагностики налічує досить тривалий термін, термін "психодіагностика" з'явився лише на початку ХХ століття. Його поява і поширення пов'язане з ім'ям швейцарського психолога, вченого і лікаря Германа Роршаха (1884-1922). У 1921 році вийшла в світ його книга під назвою "Психодіагностика". Монографія була присвячена можливості розпізнання психічних відхилень за допомогою інтерпретації чорнильних плям.

Таким чином, психологічна діагностика як самостійна психологічна дисципліна формувалася під впливом різноманітних джерел і психологічних шкіл. Її розвитку, безперечно, сприяли потреби освіти, промисловості, військової справи в більш точних формалізованих оцінках психічних проявів і поведінки особистості.

Дата добавления: 2015-05-22