Мислительні операції

Однією з мислительних операцій є аналіз, або поділ предмета, явища на частини. Щоб пізнати предмет у цілому, треба вивчити його частини. Аналіз може бути практичним – дійсне розділення пред­мета на складові частини.

Найчастіше людина робить мислительний аналіз, тобто подумки виділяє в об'єкті його частини, ознаки, властивості. Цей аналіз відбувається за допомогою лише перцептивних і мислительних дій. Об'єктом мислительного аналізу може бути будь-який предмет або явище навколишньої дійсності, а також уявні предмети, поняття тощо.

Аналіз — це така мислительна операція, без якої неможливе жодне розуміння. Так, щоб прочитати слово треба виділити окремі букви, з якого складається це слово; розв'язування задачі потребує аналізу її умови; розуміння сюжетного малюнка здійснюється на ос­обі виділення зображень окремих об'єктів тощо.

Проте, щоб зрозуміти об'єкт, недостатньо лише виділити окремі його ознаки, частини, треба також встановити зв'язок між ними, по­єднати їх, тобто синтезувати. Синтез це протилежна аналізу мислительна операція, яка полягає у з'єднанні окремих частин, сторін, ознак і властивостей в єдине ціле.

Мислительна діяльність — це аналітико-синтетична діяльність. У кожній мислительній діяльності аналіз і синтез взаємоперепліта-ються, хоч місце кожної з цих операцій може бути різним.

Виділення окремих частин, властивостей, ознак в об'єктах дає можливість порівняти їх між собою. Порівняння — це також одна з мислительиих операцій. Порівнюючи об'єкти, людина встановлює їхні схожі та відмінні ознаки, властивості. Порівнюють об'єкти за певни­ми ознаками (розміром, кольором, вагою, характером тощо). Складність процесу порівняння залежить від складності об'єктів, що зіставля­ються. Особливої складності набуває цей процес тоді, коли йдеться про порівняння людей або історичних подій.

Порівняння — дуже важлива мислительна операція, оскільки ми пізнаємо об'єктивний світ не інакше, як через порівняння.

Порівняння дає змогу зрозуміти навколишнє. К.Д.Ушинський [85] з цього приводу писав, що для того, щоб якийсь предмет був ясно зрозумілий, відрізняйте його від найбільш схожих з ним пред­метів і знаходьте в ньому подібність з найвіддаленішими предметами, лише тоді ви з'ясуєте для себе істотні ознаки предмета, саме це озна­чає зрозуміти предмет.

Пізнаючи навколишні об'єкти, людині доводиться абстрагува­тись від якихось ознак, властивостей з тим, щоб добре вивчити інші властивості. Так, абстрагуючись від неістотних ознак, людина пізнає істотні. Без такого мисленнєвого відокремлення неістотних властиво­стей неможливе утворення понять про навколишнє. Виділяючи якісь властивості в предметі, щоб краще пізнати їх, людина знов повер­тається до конкретного предмета. Отже, в своєму пізнанні навколиш­нього людина йде від конкретного до абстрактного і повертається, до конкретного.

Завдяки абстрагуванню окремих властивостей об'єктів, людина здатна узагальнювати їх. Узагальнюючи певні властивості навколиш­ньої дійсності, людина пізнає їх. В основі узагальнення лежить виді­лення істотних, необхідних ознак, властивостей предметів та явищ. Знаючи ці ознаки, людина може класифікувати предмети, тобто відно­сити їх до певних груп, категорій, видів, родів тощо, встановлювати причинову залежність в явищах, передбачати їх виникнення. Процес набуття учнями знань також пов'язаний з активізацією всіх мисли­тельиих операцій. Від цього значною мірою залежить ефективність навчання дітей у школі. Вивчення окремих мислительиих операцій у дітей-олігофренів свідчить про те, що вони характеризуються рядом специфічних особливостей.

51. Аналіз і синтез. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об’єктивної дійсності. Це уявне розчленування об’єктів свідомості, виокремлення в них частин, боків, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Об’єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їх властивості.

Починається аналіз у практичних діях і завершується уявним розумовим аналізом. Аналіз необхідний для розуміння сутності будь-якого предмета, але сам його не забезпечує.

Розуміння потребує не лише аналізу, а й синтезу. Аналіз і синтез — це протилежні й водночас нерозривно взаємопов’язані процеси.

Синтез — це уявне поєднання окремих частин, боків, аспектів, елементів, ознак і властивостей об’єктів в єдине, якісно нове ціле.

Синтез, як і аналіз, спочатку виникає у практичній діяльності, а потім стає дією мислення. Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез — основні розумові операції, що в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

Абстрагування і узагальнення. Розумовий аналіз переходить в абстрагування (“абстрагувати” від лат. abstragere — відволікати, відвертати), тобто уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших і від самих предметів, яким вони властиві.

Виокремлені у процесі абстрагування ознаки предмета розуміються незалежно від інших його ознак і стають самостійним об’єктом мислення. Так, спостерігаючи переміщення у просторі різних за характером об’єктів — машини, людини, птаха, хмаринок, небесних тіл, людина виокремлює рух як спільну для них властивість і осмислює його як самостійну категорію.

Застосування операції абстрагування в пізнавальній діяльності дає можливість глибше й повніше відображати найскладніші явища об’єктивної дійсності. Високим рівнем абстрагованості характеризується, зокрема, наукове теоретичне мислення. Воно відіграє провідну роль в утворенні понять, які є засадовими для будь-якого знання. Абстрагування готує грунт для глибоких узагальнень. Операція узагальнення виявляється в уявному об’єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими у процесі абстрагування.

Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова. Слово виконує узагальнюючу функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відносин, що присутні в об’єктах.

Узагальнення виокремлених ознак предметів та явищ дає можливість групувати об’єкти за видовими, родовими та іншими ознаками. Така операція називається класифікацією. Класифікація здійснюється з метою виокремлення та подальшого об’єднання об’єктів на основі спільних істотних ознак. Класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх змістової структури.

Щоб здійснити класифікацію, треба чітко визначити її мету, виокремити ознаки об’єктів, що підлягають класифікації, порівняти об’єкти за особливими ознаками, визначити загальні основи класифікації, згрупувати об’єкти за певним принципом. Упорядковування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об’єктів називається систематизацією.

Систематизація забезпечує виокремлення та подальше об’єднання не окремих об’єктів, як це спостерігається при класифікації, а їх груп і класів.

Отже, процес розуміння предметів та явищ об’єктивної дійсності, утворення наукових понять про них складний і багатоплановий. Він потребує вивчення фактів, їх порівняння, аналізу та синтезу, абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації їх істотних ознак і характеристик. Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку.

Дата добавления: 2015-05-22