Особливості проведення допиту під час розслідування легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом

Допит як найбільш інформативна слідча дія початкового етапу розслідування легалізації проводиться з метою одержання свідчень від підозрюваних, тобто осіб, які безпосередньо здійснили легалізацію, а також широкого кола свідків - осіб, які брали участь у вчиненні предикатного злочину, але не є співучасниками легалізації злочинних доходів; осіб, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинної природи походження майна чи коштів, з якими здійснювались фінансові операції або укладались цивільно-правові правочини; осіб, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації.

Якісний допит неможливий без обізнаності у специфіці діяльності банку, інших фінансових установ, страхових компаній тощо. Особливу складність у підготовці та проведенні допитів за фактом відмивання грошей у цій сфері обумовлює наявність зв’язків між злочинцями та представниками банків, влади та управління.

Вже на стадії порушення кримінальної справи слід намітити осіб, яких необхідно допитати. Для підвищення результативності слідчої дії розроблена схема. Особливість її полягає у постановці комплексних питань, здатних максимально охарактеризувати сутність відносин, що встановлюються. Питання, які слід з’ясовувати у цих осіб, різні, але не виключається, що вони можуть повторюватися (допит контрагентів, членів родини винного про його ділові контакти, матеріальний рівень). Питання за схемою «від події злочину до осіб, що його вчинили» можна згрупувати за такими блоками:

Стосовно джерел інформації про первинний злочин та намір легалізувати отримані злочинні прибутки (наприклад, чи є особа свідком вчинення первинного злочину та/або легалізації одержаних прибутків; якщо особа не є безпосереднім свідком, то коли, від кого, за яких обставин вона дізналася про злочинні події).

Стосовно обставин та способів учинення леґалізації (наприклад, про місце, навколишнє середовище, де злочин було підготовлено та вчинено; коли було вчинено злочин; яким чином були приховані сліди злочину; яким способом (способами) злочин було вчинено, кількість епізодів злочинної діяльності; місцезнаходження майнових активів та їх розмір).

Стосовно особи (осіб), що вчинила (вчинили) легалізацію (які стосунки між свідком та злочинцями; де, коли, за яких обставин відбулося знайомство між свідком та підозрюваними; як часто, де, з яких приводів відбувалися зустрічі; що відомо свідку про особу злочинців, їх сім’ю, майновий стан; наявність дружніх, родинних зв’язків із представниками влади, управління, господарювання, криміналітету; які ознаки зовнішності злочинця; з ким підтримує тісні ділові стосунки; характеристика осіб контрагентів злочинця; номери машин, якими користується злочинець; що відомо про місцезнаходження злочинця; як часто злочинець відбуває у відрядження (у тому числі за кордон, далеко від місця проживання).

Стосовно діяльності банку, за допомогою якого кошти було легалізовано (у яких стосунках свідок перебуває з банком; відомості про керівників банку, його діяльність; стан боротьби з відмиванням коштів в банку; особи, які покликані проводити фінансовий моніторинг).

Рекомендується спочатку допитати осіб, підозрюваних у легалізації, а потім - представників банку, контрагентів, за необхідності - фахівців, що брали участь у проведенні документальних, аудиторських перевірок, ревізій. На наш погляд, подібна практика унеможливить перекручування інформації злочинцями, знизить можливість одержання від них неправдивих показань.

Дата добавления: 2015-05-08