Використання електронних грошових переказів з метою відмивання коштів

Аналіз електронних грошових переказів відіграє основну роль у більшості розслідувань фінансових злочинів, починаючи від визначення джерела коштів і закінчуючи встановленням зв'язків між терористами або терористичними організаціями й іншими об'єднаннями, організаціями, або країнами.

Електронні грошові перекази є одним із засобів, які можуть бути використані для тіньового переведення грошей в межах та поза межами державних кордонів. Для протидії цьому має бути встановлений дієвий контроль за такими категоріями дій: визначення відправників; визначення бенефіціарів; визначення фінансових установ;

визначення альтернативних операцій переказу коштів; з'ясування номерів рахунків;

установлення зв'язків між особами та / або організаціями.

Наприклад, ПФР Люксембургу був виявлений такий випадок використання переказів.

Громадянин Німеччини, скориставшись викраденою фальсифікованою ідентифікаційною карткою, створив компанію і зареєстрував себе її власником, відкрив рахунки в різних банках трьох країн і здійснював грошові перекази між цими рахунками. Іноземний ПФР запросив у банку інформацію про суб'єкта, підозрюючи його в присвоєнні чужого майна на підставі банківського звіту про підозрілі операції', поданого після аналізу фінансових потоків (численних переказів від приватних осіб), які не відповідали задекларованому предмету оплати (консультаційні послуги в будівельній сфері). Після одержання запиту про послідовність операцій громадянин надав банку низку підроблених рахунків, що стосувалися будівельного бізнесу.

Цікавим є досвід ПФР Швеції стосовно розслідування справ, пов'язаних з підпільними банківськими операціями ("Ьегїгоот Ьапкв"). У цій країні виявлено близько п'ятнадцяти організацій, залучених до такого виду злочинної діяльності. Подібні організацій мають спільні риси:

5) надають професійні послуги із здійснення переказів через банківську систему;

6) є комерційними, функціонують довгостроково;

7) займаються як посередницькими транскордонними операціями, так і операціями на місцевому рівні;

8) діють під виглядом приватних фірм або як торговельні товариства;

9) більшість високо посадовців - громадяни Швеції, емігранти, представники етнічних меншин;

10) надають інші види послуг, як, наприклад, послуги з торгівлі й туризму.

Основними операціями, які викликають підозру ПФР Швеції, є такі:

- внесення на депозит значних сум готівки, попередньо знятих із приватних рахунків, власниками яких є особи, що накопичують кошти;

- використання інтерактивних банківських послуг, завдяки яким здійснюється велика кількість внесків на депозит, кожний внесок на невелику суму (з використанням банкомата);

- перекази з-за кордону, у більшості випадків з Норвегії, а також з Німеччини, Фінляндії, Австрії, Данії та США;

- перекази за кордон, в основному в Центрально-Західний регіон, а також в інші країни світу, наприклад, Німеччину, США, Великобританію, Францію, Росію, Туреччину, Сінгапур, Канаду, Малайзію і Тайвань;

- платежі через кордон, що частково стосуються операцій фізичних осіб, частково операцій юридичних осіб (останнє може бути показником того, що досліджувані об'єднання займаються також і торгівлею товарами).

1. Фіктивні операції у сфері страхування.

Кошти легалізуються завдяки фіктивній операції між страхувальником і страховиком. У схемі може бути задіяний страховий посередник. Клієнт, що має намір легалізувати кошти (через брокера), переказує на рахунок страхової компанії обумовлену суму за договором страхування вантажів, майна, нерухомості і т.п. (1, 2). (Часто страхові платежі здійснюються за безпідставно завищеними тарифами.) Під виглядом настання визначеного договором страхового випадку компанія сплачує відшкодування „постраждалому".

Аналогічна схема застосовується при легалізації брудних коштів у вигляді матеріальної допомоги, виплат за договором перестрахування тощо.

Схема використовується як для розміщення брудних коштів, так і безпосередньо для надання їм легального вигляду (тобто на етапах розміщення та інтеграції).

Зазвичай, застосовується як елемент більш складних схем. Можливим порушенням законодавства при реалізації схеми є фальсифікація страхового випадку.

Слабким місцем схеми є фальсифікація страхового випадку, що має бути підтверджений свідченням учасників, результатами експертизи тощо. Найбільш можливо виявити таку схему при виїзних перевірках (спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - Держфінпослуг).

З метою маскування виплат особам, які контролюють діяльність страхової компанії' (формально - клієнтам страхової компанії), страхова компанія, нібито перестраховуючи свої ризики, перераховує грошові кошти іншій страховій компанії (найчастіше - іншого регіону України). Надалі вказані кошти виплачуються у вигляді страхових виплат (за угодами з особами, що контролюють діяльність страхової компанії, - клієнтами страхової компанії) за страховий випадок, що нібито настав.

Компанія - перестрахувальник (резидент) перестраховує (з перерахуванням грошових коштів) свій ризик нібито у компанії страхувальника (нерезидента), з рахунків якої вказані валютні кошти надходять на рахунки компаній, якими управляють особи, що контролюють діяльність страхової компанії, - клієнти страхових компаній. Тобто за допомогою страхових компаній валютні кошти фактично виводяться за межі України. Отримані безготівкові кошти легалізуються у вигляді інвестицій та придбаного майна на території України та за її межами або отримуються готівкою за допомогою платіжних систем.

1. Спекулятивні операції у сфері цінних паперів.

Легалізація злочинних доходів відбувається шляхом здійснення спекулятивних операцій з цінними паперами (так звані „сміттєві акції").

Посередник (дружня або підконтрольна особа) дешево скуповує цінні папери (1), а потім перепродає за більш високу ціну особі, яка розплачується брудними грошима (2). Доход від перепродажу набуває легальної форми.

Може використовуватись в комплексних схемах безпосередньо для надання брудним коштам легального вигляду.

Зазвичай, схема виявляється шляхом співставлення з номінальною або ринковою вартістю цінних паперів. Найбільш вірогідно виявити таку схему за допомогою податкових органів та державних органів, що здійснюють регулювання ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (особливо при виїзних перевірках та аналізі звітності), а також Держфінмоніторингу та професійних учасників фондового ринку (безпосередньо в ході дослідження фінансових операцій).

Спекулятивні операції у сфері цінних паперів (рис. 5.3.5)

Дата добавления: 2015-05-08