Філософія життя”: основні риси і філософсько-культурне значення

Представники: Дільтелій, Зіммель, Ніцше, Шпенглер.

Поняття Життя – як центральне, філософія життя виступає як первинна реальність, цілісний процес, що передує поділу на матерію та дух.буття і свідомість.

Саме поняття життя є багато значимим, зокрема Ніцше говорить, що це органічний процес (біологічний), у Бергсона – космологічно – “життя – це тривалий у часі процес, ініційований життєвим поривом у нових формах”, інші філософи – культурно-історичне тлумаченя життя (Зіммель, Дільтелій) розглядають життя через призму духовно-історичного: життя –це потік переживань, що культурно-історично обумовлені.

Життя для Ф.Ніцше постає першою і єдиною реальністю. Все інше, про що ми ведемо розмову — Всесвіт, природа, почуття та ін., — усе це є лише елементами життя. Оскільки життям рухає волевиявлення, у ньому панує боротьба за виживання. Звичайно, у ній перемагає сильніший. Завдяки такій перемозі життя може зміцнюватись. Слабким людям не слід ні співчувати, ні допомагати, бо підтримка слабких веде до виснаження і виродження життя: "До цього часу... вчили доброчинності, самозречення, співчуття, учили навіть відкидання життя. Усе це є цінності виснажених... "(Ніцше Ф. Воля до влади.— Кн.І; 1,54).

Ф.Ніцше протиставляє силі життя культурні норми й цінності, вважаючи, що саме людська слабкість і незахищеність спричинила виникнення культури як системи штучних засобів виживання. Мораль — це засіб боротьби слабких проти сильних. Життя не підлягає моральним оцінкам, бо воно є лише таким, яким воно може бути: "Людина, якою вона повинна бути, — це звучить для нас настільки ж безглуздо, як і "дерево, яким воно повинно бути"(там само.— Кн.2; 11,332).

Свою позицію Ф.Ніцше позначає не як "аморалізм" (неморальність), а як "імморалізм" (позаморальність). Мораль, на думку Ф.Ніцше, тримається на авторитеті та залякуванні, але "Бог помер" тому, що він не втручається у життя для його зміцнення. Ті ж, що посилаються на Бога, підтримують слабкість і виродження, а не силу життя. Якщо ж людина відчуває у собі "голос крові", вона повинна не звертати увагу на мораль, стати "по той бік добра і зла" й піднести себе саму на надлюдський рівень. Здатна на таке людина стає "надлюдиною", і тільки вона може бути справжнім виявленням сили життя.

Спільні риси тлумачення життя:

a. розляд життя як динамічного, творчого процн\есу, що протистоїть всьому механічному та застиглому.

b. життєва реальність є ірраціональною у своїй основві

c. процес життя не може бути пізнаний в рамках розсуд очно-механістичного методу наукового пізнання

d. заперечення філософії як метафізики, яка опирається на механіцизм і спекулятивність

Позитивна метафізика Бергсона виражається:

1. розробка методу не інтелектуальної інтуїції (синтез інтелекту та інтуїції)

2. філософія повинна подолати позитивізм, що порвав зв’язки з людиною.

3. наголошується на тому, що позит.метафізика повинна стати дійсною і діяльною філософією

4. розробка проблеми творчості: Вона пронизує все життя, наголошує на тому, що філософія повинна звернутись до творчої індивідуальності в потоці безособового становлення життя.

Дата добавления: 2015-05-08