Методи психологічного впливу на особистість

Під методами психологічного впливу на особистість розуміють способи впливу на психіку особи з метою її виховання чи перевиховання, стимулювання до законослухняної поведінки, надання допомоги у відновленні в пам´яті певної інформації, мотивування особи до відвертості та щирості при даванні показань, ефективного проведення експертного дослідження, адаптації особи до обставин нормального існування в умовах звичайного соціального середовища.

Застосування правомірного психологічного впливу не лише допустимо, але й необхідно. В іншому випадку працівник правоохоронних органів виявиться беззахисним перед правопорушниками або недобросовісними свідками, а процес розкриття злочину — вихолощеним; працівник юридичної праці перетвориться на стенографіста, який просто фіксує те, що йому повідомлять або що він побачить сам, а протилежна сторона заздалегідь одержить можливість для протидії, фальсифікації, маскування [2].

Методи психологічного впливу застосовують посадові особи, які ведуть процес, рідше — експерти. Діапазон застосування цих методів обмежений рамками законодавства та етики.

У літературі з юридичної психології методи психологічного впливу класифікують за кількома критеріями:

1) відповідно до букви закону: правомірний, неправомірний (психічне насильство, погрози у застосуванні фізичного насильства, шантаж, введення в оману і т. п.);

2) за способами здійснення: вербальний, невербальний;

3) за стилем бесіди: спонукання, співробітництво, конфронтація;

4) за ступенем конфліктності: конфліктний, безконфліктний;

5) за завданнями, що вирішуються: попередження, розкриття злочинів;

6) за психічним явищем, на яке спрямований вплив: вплив на мотиваційну сферу особистості, пізнавально-інтелектуальну сферу особистості, емоційно-вольову сферу особистості;

7) за тактикою впливу на особу: переконання, навіювання, рефлексія, пред´явлення доказів та ознайомлення з фрагментами звукозапису іншої допитаної особи, постановка й зміна мислених завдань, роз´яснення, використання психологічних особливостей особистості допитуваного, використання ефекту раптовості, «вільна розповідь», використання внутрішніх суперечностей у показаннях з метою викриття повідомлення неправдивої інформації, поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів допиту, прийоми надання допомоги особам, які повідомляють інформацію, для відновлення у їх пам´яті забутих подробиць і конкретних обставин події, та правильне відтворення сприйнятого;

8) за інформаційно-пізнавальним значенням: збудливий, стимулюючий, коригуючий [3].

До методів психологічного впливу на особистість належать: метод переконання, метод прикладу, метод навіювання, передачі (приховування) інформації, рефлексії, постановки та зміни мислених завдань. Дані методи засновані на знаннях психології та тісно пов´язані з криміналістикою, кримінологією, кримінально-виконавчою педагогікою та іншими дисциплінами.

Основною формою впливу в ході судочинства є метод переконання. Переконати людину дати правдиві показання або виконати необхідні дії - означає довести їй безглуздість та помилковість іншої лінії поведінки. При цьому необхідно передбачити всі заперечення, бути готовим їх розглянути і спростувати. Зрозуміло, що переконання є найефективнішим при повній доведеності факту вчинення злочину, безсумнівності вини, за наявності системи обвинувальних доказів. Тут людина з логічних міркувань підтверджує очевидну для всіх істину.

Психологічний вплив у формі позитивного прикладу за своїм характером наближається до переконання, однак має не прямий, а опосередкований характер. Так, прикладом для обвинуваченого, який дає завідомо неправдиві показання, може бути поведінка інших обвинувачених, що розкаялись у вчиненні злочину у цій же або в іншій справі, та заслужили на пом´якшення їх покарання. Прикладом може бути і сам слідчий, проявляючи об´єктивність, уважність щодо прав і законних інтересів учасників процесу.

Прикладом застосування методу навіювання може бути ситуація, коли свідок або потерпілий, попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, дають про одну й ту ж обставину різні показання і у такий спосіб викриваються в неправді. У такому разі нагадування їм про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань набуває характеру навіювання, яке цілком допустиме. Характер навіювання може мати і пропозиція свідкам, які не досягли 16-річного віку, говорити тільки правду.

Зрозуміло, що навіювання допускається тільки у тих випадках, коли його метою є законне попередження або заклик до належної поведінки, дотримання передбачених законом правил. Однак навіювання не допускається, якщо його безпосередньою метою є одержання певних показань або примус до давання таких показань.

Метод передачі інформації полягає у цілеспрямованій передачі відомостей про події, факти з метою збагатити іншу людину знаннями. Цей метод надає допомогу у пригадуванні забутого.

Однак у слідчій практиці використовують й протилежний метод — метод приховування інформації. Наприклад, допитуваний тимчасово не володіє відомостями про мету допиту та обставини, що насправді цікавлять слідчого, в результаті чого він не боїться розповісти правду про факти, які заінтересованій особі було вигідно приховати, і він самостійно намагається внести ясність, розвіяти удавану оману слідчого. У даному випадку слідчий не говорить неправду, не зловживає довірою, а замовчування, заяви, що допускають багатозначне тлумачення, не можуть кваліфікуватись як фальсифікація, оскільки є лише засобами обрання прийнятної для слідчого лінії поведінки особи.

Метод постановки і зміни мислених завдань полягає у ставленні запитань, що викликають в людини асоціації з приводу обставин, які підлягають встановленню у справі. Тобто зводиться до того, що особі повідомляється така інформація, яка їй вже відома в силу участі у вчиненні злочину, інших протиправних діях. Відповідь учасника процесу має бути побудована з урахуванням інформації, яку він приховує. Даний метод може використовуватися при викритті завідомо неправдивих показань.

Суть методу рефлексії полягає у тому, що особа, яка веде провадження у справі, мислено ставить себе на місце правопорушника або іншої особи і, аналізуючи їх дії, висловлювання робить висновок зі свого сприйняття. Тобто рефлексія включає такі процеси, як опосередковане проникнення у чужу свідомість, її пізнання та моделювання можливої поведінки особи або групи осіб. Застосування методу рефлексії доцільно при усуненні суперечностей або перекручень у показаннях, а його ефективність залежить від наявності даних про особу учасника процесу, характер розслідуваного злочину і т. п.

У літературі з юридичної психології також описуються методи психологічного впливу на особистість, які називаються «психологічними пастками» чи «психологічними хитрощами». До них належать: відволікання уваги з метою присипання пильності, емоційний експеримент, який має на меті перевірку емоційного впливу якого-небудь доказу тощо. Варто погодитись з В. О. Коноваловою, що такі методи у всіх випадках повинні вважатися недопустимими, неприйнятними в силу їх наукової необґрунтованості та моральної неповноцінності. Сумнівні методи, які іноді застосовують у слідчій практиці є наслідком безпорадності, а тому не можуть претендувати на включення їх до арсеналу методів психологічного впливу на особистість [4].

Дата добавления: 2015-05-22