Початок залізного віку: кіммерійці, таври, скіфо-сармати

Трипільська культура багатогранна і самобутня. Її елементи лягли в основу європейської середньоземноморської цивілізації.

Етнічна належність племен трипільської культури невизначена.

Землеробство Перейшли від мотичного до рального обробітку землі. Вирощували: · зернові: пшеницю, просо, ячмінь; · бобові: горох, чечевицю; · ягідні: аличу, абрикоси, сливи, виноград. Винайшли плуг та сонячний календар.  

ООдно-двоповерхові глиняні будинки з двосхилим дахом. Поселення будувалися концентричними колами з майданом в центрі, окремі з них займали площу 250-400 га. Через 50-100 рр. ці протоміста через виснаження землі переміщалися.

Час існування ІІ пол. ІV- кінець ІІІ тис. до н.е. - ранній, середній, пізній етапи

Територія Південне Побужжя та Подністров’я, Київщина, Дунайський басейн, Балкани, острови Східного Середземномор’я

Соціальна організація Парна сім’я, племінні та міжплемінні об’єднання, зародки військової демократії.

^{Релігія та мистецтво}

Трипільська культура Від с. Трипілля під Києвом, де в 1893р. археолог В. Хвойка вперше виявив її рештки

Побут

Культ богині родючості-Великої Матері. Жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, тварин тощо. Розписна плоскодонна кераміка з орнаментом жовтою, червоною фарбами є унікальним зразком мистецтва доісторичної доби.

Г о с п о д а р с т в о

Скотарство Одомашнили та розводили корів, волів, кіз, овець, коней.

Ремесло Виготовляли знаряддя праці з каменю та міді. Займалися ткацтвом, гончарством. Винайшли гончарне коло.

Дайте відповіді на питання:

1) Чи є елементи трипільської культури в житті та побуті сучасних українців?

2) Яка подальша доля трипільців?

(І тисячоліття до н.е.)

Поява та поширення заліза започаткувала нову еру в історії людства – залізну.

Основні наслідки відкриття заліза: зростання продуктивності праці; збільшення кількості додаткового продукту; виникнення приватної власності; посилення майнової диференціації; розвиток торговельних зв’язків; витіснення родової общини територіальною; виділення військової еліти та створення війська; утворення воєнно-політичних союзів; зародження державницьких об’єднань.

На території України перші знахідки залізних виробів датуються ХІ-ІХ ст. до н.е. Залізом в цей час користувалося населення: Таврії - X-V ст. до н.е.; Кіммерії - ІХ-VІІ ст. до н.е.; Чорноліської культури - X-VІІІ ст. до н.е.; Скіфії - VІІ-ІІІ ст. до н.е.; Сарматії - ІV ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.

Пригадайте про ці народи і їх держави з матеріалу середньої школи.

І. Кіммерійці. Лише десь між 1500 і 1000 рр. до н. е. людина опанувала просту, на перший погляд, техніку їзди верхи. Кіммерійці — перші кочові вершники, що з'явилися в Україні, є також і першими її жителями, назва яких дійшла до нас. Не хто інший, як Гомер, оповідаючи у своїй «Одіссеї» про північне узбережжя Чорного моря, називає його «землею кіммерійців». Аналіз небагатьох наявних нині джерел схиляє істориків до цілого ряду висновків стосовно цих «споживачів кобилячого молока», як їх називали греки: 1) кіммерійці були першими в Україні скотарями, що перейшли до кочового способу життя; 2) вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників; 3) завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували в Україні добу заліза; 4) зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті.

ІІ. Скіфи. Скіфи, які на початку VII ст. до н. е. з'явилися в українському степу, не лишилися поза увагою більш розвиненої Середземноморської цивілізації. Розоривши багато країн Близького Сходу, скіфи нарешті осіли у степах Північного Причорномор'я, створивши перше на терені України велике політичне об'єднання. У 5 ст. до н. е. «батько історії» грек Геродот відвідав Скіфію й описав її населення. Це, без сумніву, були індоєвропейці, представники іраномовних кочовиків, що тисячоліттями панували у Євразійських степах. Геродот описав кілька типів скіфів. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що були корінними мешканцями цього краю і, напевно, взяли собі назву від кочовиків, котрі їх підкорили. Деякі історики вважають, що вони були предками слов'ян. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів — кочовиків, що вважали себе найчисленнішими й найкращими і змушували інших скіфів та нескіфські племена України сплачувати їм данину. За їхніми зазіханнями стояло велике, добре озброєне й дисципліноване кінне військо. За доби скіфів Україна стала важливою, хоч і віддаленою частиною античної цивілізації Середземномор'я. Через грецькі колонії у Причорномор'ї скіфи ввійшли у контакт із грецькою цивілізацією і навчилися цінувати її. Водночас контакти зі світом Середземномор'я втягували скіфів і в його конфлікти. У 513р. до н. е. величезне військо перського царя Дарія захопило землі нинішньої України. Проте, вдавшись до стратегії «спаленої землі», скіфи змусили його ганебно відступити. Наприкінці V — на початку IV ст. до н. е. скіфи пішли на захід і підкорили фракійців на Дунаї. Ця перемога виявилася для них зовсім непотрібною, бо віч-на-віч звела їх із Філіпом Македонським, батьком Олександра Великого. У 339 р. до н. е. македонці завдали страшної поразки кочовикам. Це стало початком кінця скіфів. Десь через 100 років більшу частину скіфів завоювали й асимілювали сармати — інше могутнє плем'я кочовиків зі сходу. Тільки залишкам удалося сховатися в Криму, де їхні нащадки прожили до 3 ст. н. е.

ІІІ. Сармати. Майже протягом 400 років, від 2 ст. до н. е. до 2 ст. н. е.. у степах Північного та Східного Причорномор'я панували сармати, які прийшли з Волги. Спочатку вони мирно змішувалися з такими ж іраномовними скіфами, а також греками, що жили у Північному Причорномор'ї. Проте під тиском ворожих племен зі сходу сармати ставали дедалі агресивнішими. Зрештою вони підкорили скіфів, поглинувши у своїй масі велике число простого люду. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а слабо пов'язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани та алани. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування в Україні. Оскільки намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що називаються Великим переселенням народів, і оскільки Україна знаходилася у центрі цих безладних міграцій, сармати часто суперничали з іншими племенами та, бувало, навіть поступалися їм владою. Нарешті, у II ст. н. е., їх остаточно знищили страшна навала гуннів зі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході. З наявних нині розрізнених даних про сарматів випливає, що за своїм зовнішнім виглядом і способом господарювання вони нагадували скіфів, а також інших іраномовних кочовиків. Незабаром на зміну сарматам прийшли інші кочовики, але сармати були останнім індоєвропейським народом, що з'явився зі сходу. Після них Євразійські степи майже на ціле тисячоліття стануть володіннями тюркських народів.

Античні міста – держави Північного Причорномор’я(VIII ст. н.е. – IV ст. н.е.)

Греки обсіли Чорне море “наче жаби ставок” – констатував давньогрецький філософ Платон.

Причини колонізації: О.Д.Бойко називає 7 теорій еллінської міграції на Чорноморське побережжя: демографічну; аграрну; торговельну, сировинну, соціальну, етнічну, воєнну

Наслідки: утворилося 4 центри античної колонізації. Міста-держави становили окрему рабовласницьку демократичну республіку. Найважливіші із них: Ольвія, Пантікапей, Феодосія, Тіра, Керкінітід, Херсонес, Фанагорія, Германоса, Істрія, Борисфен. У V ст. до.н. е. утворилося Боспорське царство, в якому об’єдналося понад 20 міст-держав і колоній. Навала готів у середині ІІІ ст. н.е. послабила, а навала гунів у 70-х роках IV ст. остаточно зруйнувала Боспорське царство.

Тисячолітня історія античної цивілізації сприяла:

• становленню державотворчої традиції на території України;
• ознайомленню з демократичним полісним устроєм держави;
• передачі місцевому населенню передової технології землеробства і ремесла;
• розвитку урбанізаційних процесів;
• запровадженню товарно-грошових відносин;
• залученню населення до здобутків найпередовішої на той час античної культури: організацією шкільної освіти, фізичного виховання, високохудожнього мистецтва.

Грецька колонізація на тривалий час визначила південний вектор цивілізаційної орієнтації населення Причорномор’я і в подальшому сприяла тісним зв’язкам Київської Русі з Візантією.

Дата добавления: 2015-05-22