Внутрішній механізм господарювання туристичного підприємства

Законодавчі основи механізму внутрішнього економічного регулювання підприємницької діяльності туристичного підприємства передбачені Господарським Кодексом та іншими законами України, з врахуванням яких формується організаційна структура підприємства, здійснюється управління туристичним підприємством, укладається колективний договір, що регулює виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, будуються господарські відносини туристичного підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами, розробляються стратегічні і тактичні плани господарської діяльності, здійснюється комерційна, в тому числі зовнішня економічна діяльність підприємства.

Внутрішній механізм господарювання, як сукупність організаційно-правових, економічних та соціальних важелів управління підприємством включає такі основні елементи:

· Організаційно-правовий механізм, що здійснюється через затвердження статуту, установчого договору, структури управління, штатного розкладу працівників та їх функціональних обов’язків;

· Повний господарський розрахунок підприємства, а також економічне стимулювання діяльності окремих підрозділів, працівників, створення фондів матеріального стимулювання, планування діяльності через систему планів;

· Маркетингова діяльність та механізм ціноутворення;

· Зовнішня економічна діяльність;

· Облік і звітність підприємства за міжнародними стандартами;

· Аналіз та планування діяльності підприємства;

· Соціальний механізм господарювання, що включає колективну угоду між адміністрацією підприємства і колективом, якою регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Туристичне підприємство може складатися із структурних підрозділів (окремих виробництв, філій, відділень тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів туристичного підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Управління туристичним підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Г осподарські відносини туристичного підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Туристичні підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Туристичне підприємство самостійно здійснює зовнішню економічну діяльність, яка є частиною зовнішньої економічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Туристичне підприємство має право реалізовувати самостійно власні продукти та послуги як на території України, так і за її межами, якщо має відповідну ліцензію та якщо інше не передбачено законом про зовнішню економічну діяльність. { Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV (3205-15) від 15.12.2005 }.

Порядок використання коштів туристичного підприємства в іноземній валюті визначається Господарським Кодексом та іншими законами України. Туристичне підприємство, яке здійснює зовнішню економічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

Водночас необхідно підкреслити, що будь-яке туристичне підприємство знаходиться і функціонує в зовнішньому середовищі, якщо середовище допускає його функціонування. Внутрішнє середовище туристичного підприємства є джерелом його життєвої сили. Воно містить в собі той внутрішній потенціал, що дає можливість підприємству функціонувати, а, отже, існувати і виживати у визначеному проміжку часу. Але внутрішнє середовище може також бути і джерелом проблем і навіть загибелі туристичного підприємства в тому випадку, якщо воно не забезпечує необхідного зв’язку з зовнішнім середовищем функціонування цього підприємства. Тому важливим аспектом процесу управління діяльністю туристичного підприємства є отримання інформації про ситуацію на ринку, яку збирає та обробляє відділ маркетингу. Без чіткого уявлення про стан конкуренції, кон’юнктурні ринкові коливання, рівень цін на аналогічні послуги економічна робота значно ускладнюється, а втілення в життя розроблених планів стає надто ризикованим.

Організація планово-економічної роботи на туристичному підприємстві, як один з головних інструментів внутрішнього механізму регулювання його діяльності, передбачає здійснення аналізу даних облікових, аналітичних і фінансових звітів, складання стратегічних прогнозів, поточних та оперативних планів. Перелік кількісних і якісних показників, які характеризують основні напрями фінансово-господарської діяльності окремих типів туристичних підприємств наведено у додатках 1,2,3.

Самостійне планування підприємством сфери послуг гостинності та туризму своєї діяльності потребує усвідомлення необхідності постійного моніторингу стану ринку, готовності до ринкових коливань з метою забезпечення реалізації стратегії саморозвитку й економічного виживання в умовах конкуренції. Кожен продукт на ринку споживчих товарів і послуг живе певний час, по закінченню якого він витісняється іншим, більш досконалим. З цим явищем пов’язано поняття життєвого циклу продукту, що являє собою проміжок часу з моменту появи продукту на ринку до моменту припинення його реалізації на даному ринку або його оновлення чи заміни новим продуктом. Життєвий цикл визначається зміною показників платоспроможного попиту, обсягів продажу та прибутку і включає такі стадії, як впровадження на ринок, зростання, зрілість і спад. Для санаторно-курортних закладів, підприємств готельного господарства та туризму надзвичайно важливо визначити стадії зрілості та спаду своїх продуктів, оскільки тримати на ринку морально застарілий продукт економічно невигідно та збитково. Необхідно також правильно вибрати час виходу на ринок з якимось новим чи модернізованим продуктом. Так, якщо попит на продукт іншої фірми-конкурента починає спадати, не слід виходити на ринок з аналогічним продуктом.

В цих умовах вивчаються проблеми взаємодії туристичного підприємства з зовнішнім середовищем, методичні підходи до розробки загальної (ринкової) та функціональних стратегій досягнення бажаного стану його діяльності.

Структура стратегічного плану туристичного підприємства залежить від особливостей діяльності підприємства і ситуації, що склалася на ринку туристичних послуг. Для розробки плану має бути використана інформація, отримана на основі аналізу підприємницького потенціалу, фінансового стану туристичного підприємства, кон’юнктури ринку, стану розвитку конкуренції та конкурентних позицій підприємства на ринку тощо.

Стратегічне планування на туристичному підприємстві являє собою процес створення і підтримки стратегічної відповідності між місією підприємства, цілями його діяльності на внутрішньому і міжнародному туристичному ринку та потенційними можливостями розвитку діяльності з врахуванням внутрішнього потенціалу підприємства.

Загальну економічну стратегію туристичного підприємства формулює і розробляє вище керівництво, проте її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління і структурних підрозділів підприємства.

В залежності від тривалості планового періоду та цілей планування поділяється на перспективне (стратегічне), поточне та оперативне.

Поточні плани, в яких представлені всі напрямки діяльності туристичного підприємства і його підрозділів, розробляють на поточний рік (з розбивкою на квартали).

Оперативні плани – являють собою деталізовані плани, орієнтовані на вирішення конкретних питань діяльності туристичного підприємства та його окремих підрозділів в короткостроковому періоді. Ці плани мають високу ступінь деталізації і характеризуються значною різноманітністю прийомів і методів, які використовуються.

Планування діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів.

Методи планування являють собою сукупність способів і прийомів за допомогою яких забезпечується розробка і обґрунтування планів. До основних методів планування належать наступні:

Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові умови господарювання та наявність ресурсів. Цей метод може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції.

Цільовий метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги).

Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за показниками, що фактично склалися у базовому періоді, використовується при відсутності загроз з боку конкурентів і надії на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.

Інтерполяційний метод принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.

За такою класифікаційною ознакою, як спосіб розрахунку планових показників, використовують розрахунково-статистичний метод, який передбачає використання статистичних даних та середніх величин, в тому числі середніх темпів зростання за попередні роки, які використовуються як база планування, його об’єктивна основа.. Більш обґрунтований факторно-аналітичний метод планування, згідно з яким планові показники визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни досягнутих показників у плановому періоді. Зазначений метод планування застосовується для тих показників, для яких відсутні нормативи, а взаємозв’язок між показниками і чинниками, що їх визначають, встановлюється не прямо, а на підставі аналізу їх динаміки і зв’язків з динамікою основних чинників діяльності. В основі цього методу лежить використання індексів, коефіцієнтів, підстановок, кореляційно-регресійного аналізу.

В умовах ринку широко використовується нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Нормативний метод планування ґрунтується на використанні державних, галузевих чи попередньо встановлених внутрішніх нормативів і норм, на основі яких проводяться розрахунки планових потреб підприємства в необхідних ресурсах, в тому числі норми і нормативи затрат праці, окремих видів матеріальних ресурсів, поточних витрат, обігових коштів, податків, відрахувань та обов’язкових платежів, норм амортизації основних засобів тощо.

Для ув'язування потреб із необхідними ресурсами для виробництва туристичних продуктів та послуг використовується балансовий метод планування. Зміст цього методу полягає в тому, що шляхом побудови балансів досягається погодження потреб і ресурсів. У практиці планування застосовуються матеріальні, вартісні, трудові та інші баланси.

Матеріальні баланси містять показники забезпечення оптимального співвідношення наявності і потреб господарського об’єкта в засобах виробництва. Вартісні баланси – це баланс фінансових ресурсів, грошових доходів і витрат та ін. Трудові баланси – баланс робочої сили, робочого часу тощо.

Матричний метод планування являє собою подальший розвиток балансового методу. При наявності норм і нормативів за допомогою матричного методу можна розробити план матеріально-технічного забезпечення, план з праці і заробітної плати, фінансовий план.

Економіко-математичні методи планування передбачають використання економіко-математичних моделей формування тих чи інших показників. Вони бувають двох видів: детерміновані і стохастичні. Детерміновані моделі реалізуються в основному за допомогою методів лінійного програмування. Стохастичні моделі, які реалізуються методами математичної статистики, дозволяють використати в плануванні не тільки власне саму модель, але і систему параметрів і характеристик відповідних показників, які постійно змінюються в умовах ринку. Через відсутність інформаційної бази даних та програмного забезпечення економіко-математичні методи планування мало використовуються в практичній діяльності туристичних підприємств України.

Процес поточного планування здійснюється з дотриманням певної логічної послідовності. До основних етапів поточного (тактичного) планування діяльності підприємства на наступний рік можна віднести:

z дослідження ситуації на ринку; формування портфеля замовлень на продукцію (послуги); укладання прямих угод з покупцями, виробниками послуг, посередниками та партнерами по бізнесу;

z аналіз досягнутих результатів діяльності підприємства та їх динаміки за останні декілька років, пошук резервів їх покращення;

z обґрунтування окремих розділів річного плану економічного і соціального розвитку діяльності туристичного підприємства та розрахунки основних техніко-економічних показників;

z розробка квартальних та місячних планів;

z оперативне планування; доведення основних техніко-економічних показників плану до внутрішніх підрозділів підприємства.

z відображення відповідних положень затвердженого плану в колективному договорі трудового колективу з адміністрацією підприємства;

Регулювання виробничих, трудових та соціальних відносин трудового колективу з адміністрацією підприємства здійснюється на всіх туристичних підприємствах, які використовують найману працю. При цьому між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Трудовий колектив туристичного підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колектив у щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог Господарського Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Соціальна діяльність туристичного підприємства включає питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників туристичного підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Туристичне підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах за відповідними угодами. Підприємство надає пільги відповідно до закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від виробництва.

Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на туристичному підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства.

Власник, органи управління туристичного підприємства зобов'язані забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його працівників.

[1] Экономика туризма. // Учебник./ В.А. Квартальнов, И.В. Зорин, В.М. Козырев и др. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 313 с.

[2] Боголюбов В.С., Орловская В.П. Экономика туризма / Учебное пособие. – М.: АКАДЕМИЯ, 2005. – 192 с. (Высшее профессиональное образование)

[3] Азар В., Туманов С. Экономика туристического рынка. – М., 1998. Гуляев В.Г. Туризм: экономика и социальное развитие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 304 с

[4] Гуляев В.Г. Туризм: экономика и социальное развитие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 304 с

[5] Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України від 18.11.03. (№ 324/95-ВР)

[6] Туризмологія:: концептуальні засади теорії туризму // Монографія. – К., видавничий центр„Академія”, 2013. – 356 с.

[7] Котлер Ф., Боуэн Д., Мейкеюз Д. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм / Пер. с англ. под ред. проф. Р.Б. Ноздревой / Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 787с.

Дата добавления: 2015-05-22