Психологічна діяльність газодимозахисника

Газодимозахисна служба оперативно - рятувальної служби забезпечує виконання бойової задачі в непридатному для дихання середовищі. Основними функціями газодимозахисника є: розвідувальна, гасіння пожежі (робота зі стволами, генераторами піни високої кратності, розбирання окремих конструкцій); рятувальна (евакуація людей та матеріальних цінностей, вибухонебезпечних матеріалів); забезпечувальна (створення нормальних умов

для підрозділів, що здійснюють гасіння пожежі шляхом видалення диму, зміни напрямку газових потоків, видалення речовин, перекриття апаратів і трубопроводів, з яких при горінні виділяються отруйні пари газів та горючих і легкозаймистих рідин).

Психологічна підготовка газодимозахисників здійснюється на навчально-тренувальних заняттях, навчаннях у теплодимокамерах, в обстановці, близькій до бойової при гасінні пожежі. Рівень нервово-психологічної напруги газодимозахисників у бойовій обстановці залежить від індивідуальних особливостей та професійної майстерності кожного.

Тренування в теплодимокамері забезпечує адаптацію організму пожежника до умов обстановки, близької до бойової. Рівень підготовки газодимозахисника залежить від послідовності та системності проведення тренувань. Дослідник О.П. Самонов [62] визначає, що оптимальний рівень адаптації організму пожежника до бойового середовища підтримується при періодичності проведення тренувань не менш одного разу в 20-30 днів. Як правило, на першому етапі тренувань фізіологічні показники стану газодимозахисника дуже високі. Так, частота пульсу може досягати 180-190 ударів за 1 хв, тиск - 190/110 мм рт. ст., температура тіла 39°С, витрата кисню становить 4-5 л/хв. У процесі наступних тренувань ці показники приходять до норми. Стабільність фізіологічних показників у газодимозахисника перед виконанням завдання свідчить про його психологічну підготовленість до виконання бойових завдань, ефективність якої залежить від знання керівником індивідуально-психологічних якостей бійців (темпераменту, особливостей характеру, вольових та моральних якостей, емоційних особливостей, емоційно-вольової стійкості та фізичної втомлюваності).

Газодимозахисників слід навчати контролювати свій пульс на всіх стадіях роботи: перед початком, у процесі та після закінчення. Контроль за своїм станом дозволяє газодимозахисникам-початківцям виявляти високу активність на заняттях, виробляє свідоме ставлення до емоційних переживань, привчає контролювати і підкоряти емоції вольовим прагненням. Помічено, що пожежники звичайно виявляють велику нервозність у тих випадках, коли вони не впевнені у своїх діях, не звикли до середовища підвищеної небезпеки, не вміють користуватися киснево-ізолюючим протигазом, сумніваються в надійності його роботи. Особовий склад добре повинен знати устрій протигазів і правила їх експлуатації. Впевненість у надійності киснево-ізолюючих протигазів усуває негативні емоційні переживання під час практичних занять і в бойових умовах.

О.П. Самонов також визначає, що на психічний стан газодимозахисника впливає добре налагоджений двосторонній радіозв'язок з керівником; так, його впевнений голос підбадьорює підлеглих. Поганий зв'язок або його відсутність знижує працездатність, порушує нормальну психічну діяльність.

Психологічна діяльність диспетчера служби "01"

Психологічні дії диспетчера центрального пункту пожежного звязку, диспетчера пункту зв'язку частини можна поділити на такі групи: вивчення оперативної обстановки в районі виїзду частини; прийом інформації; збереження та переробка інформації; ухвалення рішення; передача інформації в оперативний штаб пожежогасіння, різним службам; прийом і передача інформації (наказів, розпоряджень) начальника гарнізону, відповідального чергового, інших посадових осіб; узагальнення і точне збереження інформації, що поступила з місця пожежі під час її гасіння. О.П. Самонов [62] виділяє три режими роботи диспетчера: оптимальний, параекстремальний та екстремальний.

Оптимальний режим проходить у процесі вивчення диспетчером оперативної обстановки в районі виїзду частини, гарнізону. Для нього характерна нормальна робота засобів зв'язку, робоча обстановка є звичною, мислення диспетчера має механічний характер. Головну роль на цьому етапі відіграють раніше набуті диспетчером навички, застосовувані без напруги уваги, у звичному темпі.

Параекстремальний режим, тобто перехідний режим від оптимального до екстремального, виникає тоді, коли надходить повідомлення про пожежу. У цей період диспетчер виконує основні роботи: приймає повідомлення, уточнює адресу і найменування об'єкта; визначає район виїзду частини, у якому розташований об'єкт, передає вказівки на виїзд частини; уточнює (по можливості) дані про пожежу (що горить, на якому поверсі, чи є загроза життю людей, чи видно полум'я і т. ін.); уточнює, чи подається на об'єкт підвищений номер виклику автоматично і чи висилаються спеціальні автомобілі. Якщо об'єкт віднесений до такого розряду, дає вказівку відповідним частинам на виїзд; оповіщає про пожежу оперативний склад гарнізону та спеціальні служби населеного пункту. Психологічна підготовка диспетчера пункту зв'язку повинна бути спрямована на розвиток уваги та сприйняття інформації.

Екстремальний режим виникає в період одержання диспетчером повідомлень з місця пожежі або інших бойових дій пожежних підрозділів, що вимагає від нього в мінімально короткий термін прийняти рішення про висилання додаткових сил для рятування людей та гасіння пожежі. Екстремальні умови потребують концентрації, стійкості та обсягу уваги, доброї слухової пам'яті, високорозвиненого самовладання, вміння швидко проаналізувати інформацію, що надходить, і вчасно прийняти рішення, усвідомлення відповідальності за наслідки своєї діяльності.

Успіх діяльності диспетчерів багато в чому залежить від рівня професійних знань і вміння працювати з різною апаратурою засобів зв'язку (знання будови засобів зв'язку, прийомів впливу на психіку людей, що передають інформацію про пожежу, тактико-технічних даних пожежних автомобілів та пожежно-тактичної характеристики об'єктів); від стану його психічної готовності до виконання дій.

З метою психологічної підготовки диспетчера до дій в екстремальних умовах доцільно практикувати проведення спеціальних тренувань в умовах, близьких до реальних, застосування таких методів психологічної підготовки, як аутогенне тренування, самонавіювання та самонаказ.

Психічний стан визначається сукупністю особистих якостей людини: особливостями темпераменту; інтересом до роботи, прагненням удосконалювати свою майстерність; здатністю тверезо оцінювати обстановку при виникненні стресових ситуацій; кмітливістю й емоційно-вольовою стійкістю; швидкістю переключення та стійкістю уваги. Керівники підрозділів повинні враховузати їх при виборі індивідуальних засобів виховання своїх підлеглих.

Психічний стан диспетчера багато в чому залежить і від правильної організації його праці, планування устаткування і розміщення робочого місця з урахуванням психофізіологічних характеристик і антропометричних даних, що дозволить йому ефективно виконувати свою роботу (розміщення пульту управління, його форма, яка має бути найбільш зручною для роботи, розміри, розташування приладів на пульті, спеціальне сидіння, що забезпечує підтримання зручної, ненапруженої робочої пози диспетчера, дотримання норм освітлювання, температури та вологості повітря за встановленими параметрами, колір стін приміщень, наявність кімнати відпочинку). [62]

Питання для самоконтролю

1. Визначте основні функції, які виконують: а) керівник гасіння пожежі; б) бійці газодимозахисної служби; в) диспетчери чергового караулу.

2. Дайте характеристику психологічної підготовки: а) керівника гасіння пожежі; б) бійців газодимозахисної служби; в) диспетчери чергового караулу.

3. Які професійні психічні якості слід розвивати під час психологічної підготовки: а) керівника гасіння пожежі; б) бійців газодимозахисної служби; в) диспетчерів чергового караулу?

Література

1. Самонов А.П. Психологическая подготовка пожарных. - М., 1982.

2. Самонов А.П. Психология для пожарных. - Пермь, 2000.

Дата добавления: 2015-05-22