Охарактеризувати культурно-освітницьку діяльність УСС, назвати видатних українських учених ,письменників ,художників - січових стрільців

Велику культурну роботу здійснювали січові стрільці усюди, де перебували. Одним із найпоширеніших і найпопулярніших виявів творчості січових стрільців є пісні. Піснями був сповнений побут вояків, ними супроводжувалися найвизначніші бої та переходи.

Велику просвітницьку роботу стрільці виконали, розташувавшись залогою в Олександрівську (сучасне місто Запоріжжя) майже на півтора місяці. По перебуванню УСС в Олександрівську місто українізувалося, українська мова набула значного поширення, зникали російські написи на крамницях та установах. Також в Олександрівську стрільці брали активну участь у діяльності місцевої "Просвіти" і друкували тижневик "Січ", в якому працювали двоє стрільців – Кмель і М. Заклинський.
Так, під час перебування легіону на Херсонщині було організовано, спільно з місцевими патріотами, діяльність читалень "Просвіти", народні школи, аматорські гуртки, кооперативи, курси української мови та українознавства. Силами Гуцульської сотні засновано аматорський гурток, який, разом з масляниківською "Просвітою", зіграв комедію "Перехитрили", а силами Вишколу УСС було організовано Шевченківський концерт у Грузькому.

Культурно-мистецька діяльність УСС. Нерідко саме завдяки стрілецьким пісням, музиці, виставам населення Наддніпрянщини вперше знайомилося з ідеєю української державності. Доступність цих жанрів давала змогу охопити ними якнайширші кола, а тематика та форми подачі сприяли проникненню стрілецьких ідей у глибини української душі. Варто зазначити, що діяльність Українських Січових Стрільців під час походу на Наддніпрянщину не в останню чергу носила просвітницький характер, стрільці намагалися налагодити якомога більше контактів з місцевим населенням і патріотичними організаціями, зокрема, відділеннями "Просвіти". Населення, до приходу УСС майже позбавлене національної свідомості, було прихильне до стрілецького формування, що сприяло взаємодопомозі і уникненню конфліктів. Також перебування на Наддніпрянщині принесло велике духовне піднесення як самим січовим стрільцям, так і українцям Наддніпрянщини. Втручання стрільців у сферу культури та освіти спряло розвитку національної літератури, журналістики, книговидавництва, театру, музики.

34.Оцінити позитивні досягнення та прорахунки «українізації», пояснити тенденції культурного розвитку в Україні 20-30- х р. р. XX ст..
Коренізація - напрям національної політики Комуністичної партії, складовою частиною якої було впровадження мови корінного населення країни в діловодство, пресу, державні та культурні установи, школи тощо, а також висування на керівні посади представників корінного населення. В Україні ця форма набрала форми українізації. Активними провідниками українізації стали відомі комуністичні керівники М. Скрипник, Л. Каганович, О. Шумський.
Позитивним явищем для України було:
- українізація була тимчасовим «українським ренесансом ХХ століття»;
- на думку історика Я. Грицака: «За 10 років українізація (1923-1933 рр.) українці перетворилися на структурно повноцінну, зурбанізовану й сконсолідовану націю…Вони вступили у ХХ ст. як модерна нація»;
- за активного сприяння М. Скрипника (міністра освіти) в 1929 році 80% загальноосвітніх шкіл і 30% вузів вели навчання українською мовою, тираж українських видань виріс у 5 разів, з 246 газет України 373 виходили рідною мовою;
- протягом 1923-1927 рр. кількість українців серед державного апарату зросла;
- значно збільшилось українське представництво серед комуністів та ін..
Негативним аспектом українізації в Україні стало:
- українізація, незважаючи на певні досягнення, всебічно сприяла зміцненню більшовицької диктатури;
- українізація була закамуфльованою політикою сталінського керівництва для забезпечення повної радянізації України. За її допомогою комуністи прагнули підмінити національну самоідентичність українського народу, його справжню державну традицію, історію й культуру класовим та інтернаціональним стереотипам.

Дата добавления: 2015-05-22