Модель економічногозростання Р. Солоу

Модель економічногозростання Р.Ф. Харрода

Модель економічногозростання Е. Домара

Основні моделі економічного зростання

Вирішення проблем економічного зростання передбачає застосування різних моделй економічного зростання.

Неокласична модель економічного зростання – теорія або використовувана модель для пояснення довгострокових напрямів економічного зростання розвинених країн. Ця модель наголошує на можливості нагромадження капіталу, тобто зростання капіталоозброєності праці і технічних змін при поясненні потенційного реального ВВП. Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора є моделлю циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань в економіці служить автономне збільшення якої-небудь складової автономного попиту.

Однією з найпростіших моделей економічного зростання є модель Е.Домара. Згідно з цією моделлю, на ринку праці існує надлишкова пропо-зиція, що забезпечує сталість цін. Отже, обсяг випуску продукції залежитьлише від одного фактора виробництва — капіталу. Таким чином, основ-ним чинником збільшення обсягів виробництва є зростання обсягів капіта-ловкладень (інвестицій). З моделі економічного зростання Е. Домара ви-ходить, що існує такий темп зростання, згідно з яким усі виробничі потуж-ності використовуються повно та ефективно. Однак, на думку Домара,стабільне економічне зростання неможливе без державного регулювання.

На відміну від моделі Е. Домара, Р.Ф. Харрод особливу увагу при-діляє зайнятості робочої сили в умовах економічного зростання. Надумку Харрода, темп зростання економіки дорівнює темпу зростаннятрудових ресурсів.

Дуже часто моделі економічного зростання Е. Домара та Р.Ф. Хар-рода об'єднують в одну модель, оскільки в них фактори виробництва— праця та капітал не є взаємозамінними, що в сучасній економіці незавжди відповідає дійсності. Моделі економічного зростання Домара та Харрода були неспро-можні описувати економічне зростання в 1920—1950-х роках, але дляпізніших спостережень економічної дійсності застосовують модельекономічного зростання Р. Солоу. Капіталовкладення, або інвестиції — вкладання грошей в устаткування, виробни-чі будівлі, машини, житлові будинкі і т.д.

Р. Солоу довів, що невідповідність моделей Домара та Харрода су-часним реаліям була наслідком невзаємозамінності факторів виробни-цтва — праці та капіталу. У своїй моделі він використовував чинник замінності праці на капітал. Така взаємозамінність пояснюється тим,що на ринку факторів виробництва панує досконала конкуренція. Тоб-то в умовах саме досконалої конкуренції ринкова економіка має тен-денцію до збалансованого зростання, за наявності якого національнийдоход і капітал збільшуються з темпом, який дорівнює темпу зростан-ня пропозиції праці. Отже, на думку Р. Солоу, зростання чисельності населення є однією з причин стабільного економічного зростання вумовах рівноваги.

Дата добавления: 2015-05-22