Багатовимірна ієрархічна модель Я-концепції: важливий аспект особистісної ідентичності

Я- концепція є одним із найстаріших і найбільш важливих конструктів у соціальних науках. Розрізняють два підходи до її вивчення. Більш ранній підхід – одновимірна перспектива Я -концепції, у межах якої увага зосереджувалась на глобальній самооцінці. Другий, більш пізній, підхід характеризується розробкою багатовимірної перспективи вивчення цього феномену, яка базується на ієрархічній моделі Я -концепції. Дослідження свідчать про те, що багатовимірна перспектива Я -концепції є більш ефективною для розуміння складності образу Я в різних контекстах і для прогнозування широкого спектра варіантів поведінки. Почнемо з аналізу важливості Я-концепції для розуміння особливостей індивідуальності.

Я -концепція, оцінювання власної гідності, є дуже важливим для індивідуума конструктом. Як указують відомі філософи і психологи, Я -концепція і самооцінка є важливими факторами, які обумовлюють особистісний розвиток. Я -концепція, яку зарубіжні дослідники визначають як самоцінність чи самооцінку, відіграє вирішальну роль у забезпеченні успішності досягнення людиною цілей життєдіяльності і психологічного благополуччя. Натаніель Бранден, відомий філософ і психолог, надає практично всеохоплюючу значущість Я -концепції і самооцінці. Він вважає, що неможливо уявити собі будь-який інший психологічний феномен, який би зумовлював і рівень тривожності та депресії людини, і академічну успішність, і професійні досягнення, і захист від страху самотності, і щастя та успіху, і зловживання алкоголем, наркотиками, і подружню невірність та інші проблеми такою ж мірою, як ознаки Я -концепції. На його думку, навіть скоєння злочинів і насильства – все це також найтісніше пов’язано з рівнем сформованості, ясності і диференційованості Я -концепції.

У своєму огляді проблем психології особистості і соціально-психологічних досліджень відомий фахівець у цій галузі знань Грінвальд підкреслює найвищу важливість Я -концепції, оскільки це – одна з основних, а можливо, навіть і найважливіша структура особистості [37, с. 30], яку необхідно вивчати, щоб оцінити рівень розвитку особистості. На підтримку цього твердження він зауважував, що

а) пошук самоцінності є однією з найбільш потужних мотиваційних сил у підлітковому віці й у поведінці дорослої людини;

б) відмінності між особистостями у способах та ефективності становлення самоцінності є фундаментальними для розуміння її ідентичності.

У найбільш узагальненому вигляді про важливість Я -концепції і пов’язаних із нею конструктів свідчить регулярність, з якою підвищення Я -концепції розглядається як основна передумова завдання успішності життєдіяльності людини. Я -концепція є також важливим опосередковувальним фактором, який підвищує досягнення інших бажаних психологічних і поведінкових результатів. Отже, необхідність сприймати себе позитивно і відчувати відносно себе позитивні емоції та вірогідні переваги позитивного пізнання для здійснення життєвих виборів, планування наступних досягнень є загальновизнаною.

Для вивчення Я -концепції розроблена ієрархічна багатовимірна модель, створення якої має тривалу та суперечливу історію. У перших підручниках із вступу до психології Уїльям Джемс (1890) заклав основи вивчення образу Я і сформулював багато положень, які не втратили релевантності дотепер. Незважаючи на такий успішний початок вивчення цього феномену, забезпечений Джемсом, успіхи у подальшому розвитку теорії Я -концепції виявились досить помірними, особливо в період засилля біхевіоризму у вивченні функціонування особистості. Отже, в оглядах досліджень в цій галузі того періоду відмічався низький рівень як теоретичних узагальнень, так і розробки інструментарію для вимірювання Я -концепції. Як стверджує Герберт Марш [40], автор огляду стану розвитку Я -концепції у довіднику теорій особистості та її оцінювання, дослідники відмічають низьку якість як теоретичних розробок моделі Я -концепції того періоду, так і інструментарію для її вимірювання. І, хоча багатовимірна теорія Я -концепції була очевидною навіть для Уїльяма Джемса, ранні погляди на дослідження Я -концепції базувались на одновимірному підході, у межах якого Я -концепція оцінювалась через глобальну самооцінку. Одновимірна шкала Я -концепції спиралась на такі аспекти вимірювання характеристик Я, як: упевненість у собі і самокомпетентність, які не є специфічними для якоїсь конкретної області виявлення Я -концепції. Типові пункти для оцінювання Я -концепції включали такі формулювання: «У цілому я задоволений собою». Розенберг визнав важливість оцінювання образу Я в конкретних сферах діяльності, але, бажаючи запобігти ускладнень, він вважав за оптимальне вимірювати глобальну Я -концепцію безпосередньо шляхом оцінювання загального сприйняття людиною себе, без орієнтації на окремі сфери діяльності. Підхід Розенберга дозволив усунути деякі ускладнення у вимірюванні самооцінки, але він не надав можливості використати потенційно важливу інформацію щодо специфічних компонентів Я. У класичному огляді досліджень Я -концепції та теорії її вимірів Шавельсон та інші [66] обґрунтували доцільність застосування мультивимірної ієрархічної моделі Я -концепції, яка суттєво вплинула на результативність досліджень Я -концепції. Шавельсон зі співавторами представили свою модель Я -концепції графічно як ієрархічну організацію, в якій загальна Я -концепція перебуває на вершині і поділяється на «академічний» і «неакадемічний» компоненти Я -концепції. Академічний компонент поділяється на оцінку при засвоєнні спеціальних і загальних навчальних дисциплін, які вивчаються в середній школі, а неакадемічна Я -концепція представлена фізичним, соціальним і емоційним компонентами. Ця мультивимірна модель інтегрує одновимірний підхід до вивчення Я -концепції, в якому увага фокусувалась на глобальному компоненті ієрархії і багатовимірних процедурах, за допомогою яких здійснюється оцінка образу Я в окремих видах.

Нова генерація методів вимірювання Я -концепції, яку частково стимулювали роботи Шавельсона, забезпечила повну підтримку ідеї багатовимірності Я -концепції.

На сьогодні існує декілька широко відомих методів вимірювання багатовимірної Я -концепції, які певною мірою відрізняються один від одного. Типовим є підхід, коли методичні інструментарії для вимірювання Я-концепції включають принаймні декілька факторів, що репрезентують академічну Я -концепцію (яка базується на самооцінці успішності у вивченні математики і рівня сформованості вербального інтелекту), соціальну Я -концепцію (оцінка успішності підтримування зв’язків із членами соціального оточення, друзями, батьками), фізичну Я -концепцію (самооцінювання фізичної компетентності, привабливості) і емоційну Я -концепцію (оцінка вмінь регулювати емоції), а також глобальну шкалу Я -концепції.

Серед відомого інструментарію для вивчення Я -концепції є декілька варіантів. За останні 25 років отримала розповсюдження модель Шавельсона, що передбачає багатовимірну перспективу оцінювання образу Я у різних сферах активності. Ці дослідження постійно вказують на те, що ієрархія, яка пропонується, є поки що недостатньо надійною, і що специфічні компоненти образу Я, такі як фізичний, соціальний, емоційний, відрізняються (Марш і Кравен, [42; 43]). Значну підтримку багатовимірній перспективі дослідження Я -концепції надали дослідження у педагогічній психології, у межах яких було зроблено багато важливих спостережень відносно ролі Я -концепції у досягненні академічного успіху (при виборі тем наукових курсових робіт, оцінки прагнень до подальшого самовдосконалення). Проте виявилось, що образи Я, пов’язані з академічною Я -концепцією, не мають зв’язку із загальною Я -концепцією або із самооцінками в інших галузях, які стосуються неакадемічної діяльності.

Пошукові дослідження академічної Я -концепції і досягнень академічних успіхів виявились реципрокно взаємопов’язаними. Ці два конструкти відносно один до одного виступають і як причина, і як наслідок, і свідчать про те, що середній рівень здібностей, які дитина виявляла у середній школі, негативно впливає на академічну Я -концепцію на рівні навчання у коледжі.

Дослідження, у межах яких вивчались кореляційні зв’язки між досягненнями в галузі математики і загальною Я -концепцією, виявили, що математичні успіхи корелюють на рівні 0,58–0,27 із загальними академічними успіхами, з вербальною Я -концепцією, у той час як досягнення в рідній мові (для носіїв англійської мови) характеризувались більш низькими кореляційними зв’язками – 0,452, 0,24, 0,19 – з оцінками вербального інтелекту, загальноакадемічною і математичною Я-концепціями.

Підсумовуючи ці аспекти вивчення Я -концепції, автори стверджують, що є достатня кількість досліджень, які демонструють, що академічні успіхи і результати академічної діяльності значуще корелюють з академічною Я -концепцією, але відрізняються низькою кореляцією з її неакадемічними компонентами. Ці кореляційні дослідження демонструють важливість дослідження Я -концепції у форматі багатовимірної перспективи.

У своєму огляді ранніх вимірювань Я -концепції Марш [42; 43] дійшов висновку, що часто ігноруються аспекти фізичної Я-концепції, такі як оцінка здоров’я, зовнішності, охайності, спортивної компетенції, сексуальності, фізичної активності тощо. На підставі цього робиться висновок про необхідність розробки багатовимірних підходів до вивчення фізичного аспекту Я -концепції. Декілька факторів демонструють високу внутрішню узгодженість як із довготривалими, так і з короткочасними вимірюваннями ретестової надійності вимірів, і вказують на досить важливу роль вивчення фізичного аспекту Я -концепції, зокрема на вибірках підлітків.

У віковій психології і дослідженнях раннього дитинства показники Я -концепції сприймаються як «наріжний камінь» для оцінювання як соціального, так і емоційного розвитку дитини. Це підкреслюється в дослідженнях Марша та інших [46; 49]. Багато авторів висловлюють точку зору, що Я -концепція розвивається дуже рано в дитинстві і, якщо вона вже сформувалась, зберігає свою стійкість. Розвиток Я -концепції, таким чином, підкреслюється як важливий аспект великої кількості дитячих програм. Нещодавні дослідження у віковій психології свідчать про очевидну необхідність підтримки ідеї мультивимірної перспективи дослідження Я -концепції. Теоретичні дослідження у когнітивній психології свідчать про те, що навіть діти молодшого віку повинні бути спроможні диференціювати багатовимірні й одновимірні заміри Я -концепції. У той час як дослідження в ранньому дитинстві не дають надійної підтримки для введення ранньої диференціації структури Я -концепції, огляди емпіричних досліджень свідчать про те, що через недоліки методології ці дані є неповними. Більш новітні дослідження демонструють, що відповіді дітей на окремі виміри підтримують ідею наявності добре диференційованої багатовимірної структури Я -концепції навіть у дитячому віці (Марш, [49]). Диференціація між багатовимірністю Я -концепції постійно підвищується протягом раннього і навіть дошкільного віку.

Психічне здоров’я (оцінене за сімома показниками), як свідчать дослідження Марша та інших [45], корелює з одинадцятьма факторами Я -концепції, які вивчалися в процесі емпіричного дослідження. Підтримка існування у дітей мультивимірної перспективи Я -концепції виявилась особливо виразною при вивченні делінквентної й агресивної поведінки. Фактор екстерналізації помірно від’ємно корелює із самооцінкою (на рівні – 0,34), і значуще від’ємно корелює з деякими специфічними компонентами образу Я, зокрема з оцінками стосунків із батьками (-0,70). Проте відсутній звя’зок цього фактора з фізичним аспектом Я -концепції. Самооцінка також виявилась показником, який пояснює лише 3 % коваріації між психічним здоров’ям і факторами Я -концепції, у той час як специфічні компоненти Я -концепції пояснювали 97 % цієї коваріації. Базуючись на дослідженні факторів більш високого порядку, Марш стверджує [40], що єдиний фактор високого порядку не може пояснити зв’язків між Я -концепцією і факторами психічного здоров’я. Ці результати свідчать про пояснювальну силу специфічних аспектів Я-концепції, які впливають на результати самосприйняття людини.

У соціальній психології важливою проблемою дослідження Я -концепції є узгодженість самооцінки Я -концепції і оцінки цього ж конструкта представниками соціального оточення, які спілкуються з даним суб’єктом і досить добре його знають. У дослідженнях, які проводились у цій галузі, зібрано дані, що свідчать про ускладнення у встановленні постійної узгодженості між оцінками самосприйняття людини і тим, як вона оцінюється іншими. Наступні дослідження, зокрема, Марша, продемонстрували наявність достатньо високого статистично значущого рівня узгодженості багатовимірних оцінювань Я -концепції, які виводились з оцінок учителів початкової школи і оцінок самих студентів на відповідні тести. Узгодженість оцінок студентів та їх учителів виявлялась найбільш високою. Проте узгодженість оцінок викладачів та студентів виявилась більш низькою для фізичного аспекту Я -концепції (оцінювання зовнішності). Марш зі співавторами повідомили, що узгодженість власних оцінок Я -концепції з оцінками спостерігачів виявлялась більш низькою для самооцінки, ніж для інших специфічних аспектів оцінки образу Я. Базуючись на огляді узгодженості оцінок рис особистості, здійснених за допомогою п’ятифакторної моделі МакКрає і Коста, автори зробили висновок, що узгодженість є значно більшою, коли оцінюються риси особистості, виявлення яких доступне спостереженню.

Гендерні дослідження

Різноманіття гендерних відмінностей в Я -концепції неможливо оцінити, спираючись тільки на одновимірну перспективу оцінювання. Хоча гендерні розбіжності у самооцінці несуттєві, відмінності в Я -концепції на користь представників чоловічої статі зростають швидше в період навчання в середній школі, після чого знижуються у дорослому віці (Клінг та ін., [34]). Проте ці невеликі гендерні відмінності в самооцінці маскують більш суттєві розбіжності в гендерних стереотипах у специфічних компонентах Я -концепції. Хлопчики мають більш високу Я -концепцію при оцінюванні своїх можливостей у математиці; дівчатка мають більш високу Я -концепцію при оцінюванні своїх вербальних здібностей. Цей патерн гендерних розбіжностей зберігається достатньо стабільним із раннього дитинства до дорослого віку.

Дослідження гендерних відмінностей при багатовимірних оцінках Я -концепції зберігаються релевантними відносно досліджень андрогінності. Основні постулати в дослідженнях андрогінності, за даними Марша та інших [41] полягають у тому, що як маскулінність, так і фемінінність, впливають на Я -концепцію, але більша частина досліджень показали, що фемінінність не пов’язана із самооцінкою. Встановлено, зокрема, що ця очевидна відсутність даних щодо фемінінності частково зумовлена тим, що інформація базувалась на застосуванні одновимірної оцінки Я -концепції (Марш і Бірн, [41]).

Глобальне ж вимірювання самооцінки, при якому пріоритет стереотипно віддається маскулінним характеристикам, таким як упевненість у собі, асертивність, реалізація активності, скоріш за все, зумовило відсутність даних щодо зв’язку Я -концепції з фемінінністю. Коли вимірювання маскулінності і фемінінності проводились з урахуванням багатовимірного підходу до дослідження Я -концепції, було отримано підтвердження відносного збільшення рівня Я -концепції відповідно з моделлю андрогінності. Згідно з цією моделлю, відносний вплив маскулінності і фемінінності виявлявся мінливим у різних сферах оцінювання Я -концепції. Фемінінність робила більш позитивний внесок в оцінку Я -концепції, ніж маскулінність, для тих сфер виявлення Я -концепції, які вважаються стереотипно фемінними.

Марш і Бірн знайшли також підтвердження тому, що модель адрогінного оцінювання Я -концепції виявляється більш послідовною при оцінюванні відповідей представників як чоловічої, так і жіночої статі, зокрема, коли їхні відповіді базуються на самооцінках, а не на оцінках інших. Дослідження продемонстрували, що відношення між Я -концепцією, маскулінністю і фемінінністю не можуть бути адекватно осмислені, якщо ігнорується багатовимірний підхід до оцінювання Я -концепції.

Деякі висновки відносно порівняльної ефективності різних підходів до вимірювання Я-концепції

У дослідженнях, розглянутих вище, поєднання одновимірного і багатовимірного підходів до оцінювання Я -концепції дозволило сформувати інтегровану ієрархічну модель Я -концепції. Проте адекватно вибрані специфічні сфери прояву Я -концепції, як було доведено, виявились більш ефективними, ніж самооцінювання, в більшості дослідницьких ситуацій. Звідси витікає розуміння того, що багатовимірна перспектива, яка включає специфічні компоненти Я -концепції і самооцінку, є більш придатною і інформативною, ніж одновимірна, яка спирається винятково на вимірювання самооцінки. Самооцінка є недостатньо надійною у тому аспекті, що на неї більшою мірою впливають короткотермінові зміни реагування, ситуаційно специфічні змістові ефекти, короткострокова мінливість настрою та інші специфічні фактори. Самооцінка, таким чином, не може адекватно відбивати різноманіття специфічних сфер Я -концепції. Як підкреслює у своєму огляді робіт з цієї проблеми Марш [40], викликає тривогу те, що на такий важливий для оцінювання Я конструкт можуть впливати тривіальні лабораторні маніпуляції – зворотний зв'язок, короткочасна мінливість настрою і таке інше. Фактично, відповідно із сучасними етичними вимогами, такі маніпуляції можна було б розглядати як неетичні, якби вони справляли довгостроковий ефект.

У різних галузях психології відчувається зацікавленість і зростання інтересу до багатовимірного підходу до дослідження Я -концепції. Що стосується досліджень із психології особистості, то вони все ще базуються скоріше на одновимірних моделях Я -концепції, ніж на багатовимірних, незважаючи на наявні емпіричні дані на підтримку багатовимірної моделі.

Основний висновок відносно сучасних зарубіжних досліджень Я -концепції полягає в тому, що адекватним чином відібрані специфічні сфери виявлення Я -концепції надають більш адекватну інформацію, ніж глобальна самооцінка, яку вимірювали у більш ранніх дослідженнях. Проте, незважаючи на переконливі переваги багатовимірного підходу до оцінки Я -концепції, сучасні зарубіжні дослідники, зокрема, Марш (2008), вважають, що неможливо відмовитись від урахування вимірювання самооцінки.

Справді, самооцінка є однією зі шкал, присутніх в усіх варіантах оцінки образу Я, тобто у стандартних методиках, які використовуються для вимірювання Я -концепції. Проте дослідники скоріше повинні враховувати багатовимірні підходи до оцінки Я -концепції як додаткові виміри до самооцінки. Аналогічні дебати ведуться навколо різних психологічних конструктів, які виокремлюються при застосуванні багатовимірного підходу. Наприклад, багатовимірна діагностика інтелекту дає інші результати, ніж характеристики профілю інтелектуальних здібностей людини. Що стосується загальної оцінки перспектив багатовимірних досліджень Я -концепції, то вона є, безумовно, позитивною, оскільки множинні вимірювання Я -концепції настільки відрізняються, що їх неможливо пояснити в термінах єдиного глобального компонента. Вони виявляють надзвичайно відмінні патерни взаємозв’язків із тими змінними, які лежать в основі експериментального маніпулювання. Особливо важливою є роль багатовимірної перспективи при оцінюванні зв’язку між Я -концепцією й академічними досягненнями.

Реципрокні впливи Я-концепції і реальної поведінки: модель каузального підпорядкування

Зарубіжні дослідники останнім часом задаються запитанням, чи ведуть зміни Я -концепції до змін у рівні досягнень в тій чи іншій галузі? Ця проблема має важливі теоретичні і практичні наслідки, у зв’язку з чим вона привернула увагу багатьох дослідників, особливо при дослідженні академічної сфери діяльності людини. Великий інтерес до зв’язку академічної Я -концепції з реальними успіхами і досягненнями людини в даній сфері базується на впевненості, що високий рівень академічної Я -концепції, справді, викликає зміни у реальних академічних успіхах. Як показали дослідження Калсіна Кенні, на які посилається в огляді стану розробки проблеми Марш [40], Я -концепція зумовлює зростання академічних досягнень і розвиток навичок. З іншого боку, досягнення, у свою чергу, зумовлюють підвищення Я -концепції.

Такою є реципрокна модель взаємовпливу Я -концепції і діяльності, яка була запропонована при перевірці за допомогою вдосконалених статистичних методів емпіричних результатів дослідження теорії Я -концепції у працях Марша і Кравена [42; 44]. Останні обґрунтували гіпотезу, що найбільш реалістичним поясненням зв’язку між підвищенням самооцінки і більш ефективним формуванням навиків є феномен «реципрокних взаємовпливів»: первинний рівень Я -концепції впливає на наступні досягнення, а останні, у свою чергу, впливають, відповідно, на наступний рівень Я -концепції. Оскільки Я -концепція й академічні досягнення дуже важко піддаються експериментальному маніпулюванню, більша частина досліджень у цій галузі базувались на лонгітюдних даних, відповідно з якими як Я -концепція, так і академічні досягнення вимірювались принаймні у двох ситуаціях через певні проміжки часу.

Марш перевірив каузальне підпорядкування академічної Я -концепції й академічних досягнень на основі даних, отриманих на репрезентативній вибірці молоді в лонгітюдному дослідженні, в якому вимірювання проводилось починаючи з десятого року навчання і завершуючи одинадцятим. Після цього порівнювався, відповідно, початок дванадцятого року навчання з даними останнього вимірювання, що здійснювалось після закінчення учнями середньої школи. Враховувалися три латентні конструкти: академічні здібності (1), які виявлялись на основі стандартизованого тесту; академічна Я -концепція, що вимірювалась тричі; і досягнення у середній школі, які теж вимірювались тричі.

При другому вимірюванні на Я -концепцію впливали академічні здібності, а при першому – академічна Я -концепція впливала на реальні досягнення в школі. Аналогічним чином, на шкільні досягнення при третьому вимірюванні суттєво впливала як академічна Я -концепція, так і академічні досягнення при другому вимірюванні. Дослідження виявилось важливим, оскільки це була одна з перших спроб продемонструвати вплив попередньої академічної Я -концепції на наступні академічні досягнення, і навпаки. Вона базувалась на більш переконливому методологічному фундаменті.

Аналізуючи дані дослідження каузального порядку впливу Я -концепції на успішність, а успішності – на Я -концепцію, Марш зі співавторами [47] зробили спостереження, що у дітей початкової школи ці залежності не були настільки яскраво виражені. Проте інші дослідники перевірили висновок про наявність каузальної взаємозалежності між академічною Я -концепцією й академічними успіхами під час проведення мультикогортного дослідження, в якому було три вікові групи, що включали учнів 2, 3 і 4-го класів [40]. Автори встановили, що в міру того, як діти дорослішали, їхні самозвіти відносно їх академічної Я -концепції робились більш стабільними і більш значуще корелювали з академічними досягненнями. Проте розбіжності не були великими. Результат цього дослідження підтвердив, таким чином, первинну гіпотезу щодо реципрокної залежності, і наявності впливу впевненості в собі на наступні академічні досягнення.

Можливість перенесення даних досліджень на фізичну сферу

У більш ранніх дослідженнях була перевірена можливість генералізації теоретичної гіпотези відносно зв’язку досягнень з Я -концепцією на фізичну сферу. Марш та інші продемонстрували цю залежність, спостерігаючи оцінку виступів гімнастів, основану на оцінках експертів та незалежному оцінюванні відеофрагментів їх виступів. Навіть після контролю можливих ефектів гендеру і віку вплив Я -концепції відносно власних досягнень у гімнастиці на реальні гімнастичні результати виявлявся значущим, так само як і вплив результатів на підищення рівня Я -концепції.

Рівень фізичної активності і образ життя, який призводить до поганого стану здоров’я, зайвої ваги і великої кількості інших, пов’язаних зі здоров’ям, проблем, становить всесвітньо важливу проблему, на вирішення якої традиційні превентивні медичні заходи мають обмежений вплив. Марш та інші застосували свою модель реципрокного впливу фізичної Я-концепції на поведінку, базуючись на великій вибірці учасників класів фізичної підготовки (2786 учнів двохсот класів), перевірили первинні і наступні результати виконання фізичних вправ у процесі навчального року. На підставі отриманих результатів вони встановили, що як первинна фізична Я-концепція, так і рівень успішності виконання фізичних вправ суттєво впливають на наступні показники фізичної Я -концепції і наступну успішність при виконанні фізичних вправ.

Марш і Перрі [46] розширили дослідження реципрокного впливу Я -концепції на наступну ефективність виконання фізичних вправ, залучивши до дослідження кращих плавців світу, які виступали на пан-тихоокеанському чемпіонаті плавців в Австралії та на чемпіонаті в Греції, в якому брали участь 270 елітних плавців із 30 країн світу. З’ясувалось, що наступна успішність виступів плавців на чемпіонатах статистично значуще додатно корелювала з попередніми персональними кращими досягненнями (коефіцієнт r = 90!). Отже, було продемонстровано, що первинна висока Я-концепція атлетів суттєво впливала і була надійним прогнозом для передбачення їх наступного успіху на чемпіонаті, пояснюючи близько 10 % залишкової мінливості після контролювання найкращих персональних досягнень.

Отже, вимірювання Я -концепції у конкретних галузях активності дає більш надійні результати для прогнозування успішності поведінки.

Взаємозв’язок між п’ятьма глобальними факторами особистості, благополуччям і Я-концепцією

Досліджуючи зв’язок особистісних рис з Я -концепцією, Марш зі співавторами [48] встановили, що більша частина дослідників все ще покладається головним чином на вимірювання загальної самооцінки скоріше, ніж на вимірювання багатовимірної Я -концепції. Дослідники у галузі особистості розрізняють глобальні особистісні риси, такі, що вимірюються «великою п’ятіркою»: нейротизм, екстраверсія, сумлінність, доброзичливість і відкритість досвіду, і такі характеристики ідентичності як Я -концепція. В літературі як з проблеми Я -концепції, так і з проблеми досліджень структури особистості можна знайти переконливі підтвердження необхідності оцінювати кожний із цих конструктів у багатовимірній перспективі. Проте кількість досліджень, у яких це здійснюється, дуже обмежена.

В огляді досліджень, у яких установлювалось співвідношення самооцінки з особистісними факторами, Марш та інші встановили, що самооцінка від’ємно співвідноситься з нейротизмом і має менш надійний від’ємний зв’язок з екстраверсією. Ватсон зі співавторами помітили, що тільки у декількох дослідженнях проводилось співвіднесення самооцінки з усіма факторами «великої п’ятірки». Проте ці дослідження базувались на обмежених вибірках, а самооцінка позитивно корелювала із сумлінністю (0,32), з відкритістю досвіду (0,16) і з доброзичливістю (0,19). У великому за обсягом Інтернет–дослідженні було встановлено, що набір великих факторів особистості пояснював 34 % варіативності в самооцінюванні. Співвіднесення факторів «великої п’ятірки» з глобальною самооцінкою і з оцінками Я -концепції у специфічних соціальних сферах, а також за шкалою прийняття однолітками дозволила встановити, що глобальна самооцінка найщільніше корелює з нейротизмом, у той час як соціальна Я-концепція найщільніше пов’язана з екстраверсією.

Проте Марш зі співавторами [44] не знайшли попередніх досліджень, в яких був би наявний добре визначений багатовимірний набір особистісних факторів. Для того, щоб почати дослідження цієї проблеми, вони перевірили взаємозв’язок між багатовимірними оцінками Я -концепції, факторами «великої п’ятірки» і балансом позитивних і негативних емоцій як ознакою задоволення життям, а також порівняли ці виміри з академічними успіхами – шкільними оцінками за тести, курсові роботи тощо на досить великій вибірці німецьких підлітків – 4475 осіб. На цій же вибірці був оцінений добре обґрунтований багатовимірний набір факторів Я -концепції у співвіднесенні з факторами особистості, і навпаки. При оцінюванні одновимірної і багатовимірної перспективи Я -концепції вони підрахували також, яку частину варіативності для глобальних особистісних факторів і показників благополуччя можна було б пояснити специфічними ознаками Я -концепції і глобальною самооцінкою. Відсоток варіативності у показниках благополуччя, який можна було б пояснити специфічними факторами Я-концепції, виявлявся завжди більш високим, і варіював від 23 до 68 %, у середньому – 39 %. Відсоток варіативності, що пояснювався факторами «великої п’ятірки», перебував у діапазоні між 14 і 19 %, у середньому – 17 %.

На відміну від цього, майже ніяку в показниках благополуччя варіативність неможливо було унікально пояснити глобальною самооцінкою в жодному із факторів «великої п’ятірки». В результаті цих досліджень було встановлено, що кожний з особистісних факторів «великої п’ятірки» виявляв навантаження тільки на одному із двох факторів вищого порядку, що підтверджувалось багатовимірною перспективою дослідження особистості. Ці два фактори високого порядку, які відбивають кількісні компоненти ака демічної Я-концепції і релігійної Я-концепції, залишались відносно не залежними від глобальних особистісних факторів. На підтримку багатовимірної перспективи дослідження Я -концепції свідчить те, що глобальна оцінка Я мала значуще навантаження лише на одному із семи факторів вищого порядку.

Марш зі співавторами також оцінили патерни взаємозв’язків між факторами Я -концепції, особистісними факторами і різноманітним набором із дев’яти показників академічних досягнень, що були надзвичайно важливими для учнів підліткового віку, які наближаються до завершення шкільного навчання і готуються до вступу в університет. Як виявилось, глобальна самооцінка практично майже не корелювала з жодним із дев’яти вимірювань академічних аспектів успіху – r варіювалось від 0,03 до 0,05. І, навпаки, було встановлено високодиференційований патерн значущих зв’язків між академічними результатами й академічними компонентами Я-концепції. Наприклад, Я -концепція у галузі математичних досягнень значуще додатно корелювала з оцінками, які мали підлітки наприкінці середньої школи (r = 0,71). Математичні стандартизовані тести досягнення мали кореляцію на рівні r = 0,59. «Математична» і «вербальна» Я -концепція від’ємно корелювали між собою, і ця специфічність оцінок образу Я відбивалась у систематичних зв’язках із критеріями академічних успіхів.

У той час як академічні компоненти Я -концепції суттєво співвідносилися з академічними результатами, неакадемічні компоненти Я -концепції виявились майже не співвіднесеними із цими результатами. Цікаво відзначити, що «велика п’ятірка» особистісних факторів і фактори благополуччя виявились помірно пов’язаними з академічними успіхами, і їх внесок у варіативність для прогнозування цих результатів не міг бути пояснений академічними компонентами Я -концепції. На підставі проведених досліджень визначено деякі цікаві перспективи відносно напрямів наступних досліджень у вибраній галузі.

Деякі дослідники у галузі психології особистості висловлюють точку зору, що особистість має залишатись відносно незмінною в контекстах конкретних життєвих подій (МакКрає і Коста, 1999). Екстремальна версія таких прогнозів навряд чи може бути підтримана. Хоча певні зовнішні фактори справді впливають на особистість, їх ефект, скоріш за все, суттєво опосередкований змінами у множинних вимірах Я-концепції. Більше того, висловлюється гіпотеза, що каузальний вплив факторів особистості на поведінку опосередкований, принаймні частково, Я-концепцією. Таким чином, вивчення глобальних особистісних факторів і факторів Я-концепції, для яких дослідження Марша зі співавторами вибудовує позитивну перспективу, може привести до більш переконливих висновків щодо опосередковувального впливу Я-концепції на особистісні досягнення.

Дата добавления: 2015-05-22