Список рекомендованої літератури. Абстрагування уявне відокремлення істотних властивостей від неістотних та від предмета в цілому

АБСТРАГУВАННЯ	уявне відокремлення істотних властивостей від неістотних та від предмета в цілому, визначення спільної ознаки, що характеризує цей клас предметів.

АВТОРИТЕТ	(лат. autoritas – влада, вплив) – прояв престижу людини і її слів для інших (людини чи групи людей). Авторитет визначає ступінь впливу дії цієї людини і визначається ціннісною орієнтацією інших.

АГРЕСИВНІСТЬ	підвищена активність особистості, не зумовлена ситуацією.

АДАПТАЦІЯ	зниження чутливості аналізатора під впливом тривалої чи постійної дії.
АКТИВНЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ	забезпечує самостійне отримання студентами результатів, їх аналіз, доопрацювання, якщо цього вимагає недостатньо бездоганний результат.

АКТИВНИЙ СЕМІНАР	це участь всіх студентів як доповідачів чи виступаючих, самостійна підготовка їх, творче обговорення питань, що розглядаються.

АКЦЕНТУВАННЯ	створення нових образів шляхом виділення певних рис.

АЛГОРИТМ	процедура, в якій мислитель продумує усі можливі варіанти розв'язання проблеми, формула для її вирішення.

АМНЕЗІЯ	втрата пам'яті, яка супроводжується іншими розумовими відхиленнями.
АНАЛІЗ	уявне відокремлення властивостей від об'єкта, виділення окремих його частин, елементів.

АНАЛІЗ ПРОДУКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ	метод дослідження, що дає змогу вивчати особистість в умовах її трудової, творчої діяльності та в повсякденному житті.

АНАЛОГІЯ	створення нових образів в уяві за подібністю з іншими, наявними.

АНТИСОЦІАЛЬНІ ОСОБИСТІСНІ ВІДХИЛЕННЯ	неповага людини до моральних чи етичних норм інших людей.

АПЕРЦЕПЦІЯ	вплив попереднього досвіду, знань, актуальних потреб, стану особистості на її сприймання.

АСОЦІАЦІЇ	встановлення зв'язку між предметами та явищами за їх подібністю, суміжністю чи контрастом.

АФЕКТ	короткочасне бурхливе переживання людини (гнів, лють, жах, відчай, раптова радість).

Б
БЛОК-МОДУЛЬ	самостійна складова частина дисципліни, яка включає кілька споріднених тем, об'єднаних загальною ознакою логіки і змісту дисципліни, згідно з навчальною програмою.

В
ВІДЧУТТЯ	суб'єктивне відображення окремих властивостей предметів і явищ об'єктивного світу в корі головного мозку внаслідок їх безпосереднього впливу на наші органи чуття.
ВІКТОРИНА	пізнавальна гра, що складається з питань з різних галузей науки, техніки, літератури, мистецтва та відповідей на них. Має значення для розширення світогляду учнів.

ВІЛЬНІ АСОЦІАЦІЇ	терапевтична техніка, яка полягає у вільному висловлюванні пацієнтом своїх думок і є ключем до його підсвідомості. Запропонував З. Фрейд.


ВИСНАЖЕННЯ	третя фаза стресу, за вченням Г. Сельє, що виявляється в неспроможності особистості впоратися з фізичними, психологічними та емоційними проблемами.

ВИТРИМКА	вміння володіти собою, вчасно стримувати свій гнів, пристрасть, роздратування, лють тощо.

ВИХОВАННЯ	передача громадсько-історичного досвіду новим поколінням із метою підготовки їх до громадського життя та виробничої діяльності. Під впливом середовища і спеціально організованих умов розвиваються духовні іфізичні сили учнів, формується їх світогляд, вони здобувають знання, набувають вміння та навички. Організований процес виховання є планомірним цілеспрямованим впливом з метою формування особистості.

ВОЛЯ	одна з функцій людської психіки, що полягає, насамперед, у владі над собою, керуванні своїми діями, свідомому регулюванні своєї поведінки.

Г
ГАЛЮЦИНАЦІЯ	неправильне слухове, зорове, дотикове, нюхове, смакове сприймання, зумовлене порушенням діяльності мозку або хворобливим станом організму.

ГЕН	частина хромосоми, дискретна одиниця спадковості, через яку передається й зберігається генетична інформація.

ГЕНІАЛЬНІСТЬ	найвищий ступінь обдарованості людини, вияв її творчих сил, що має для життя суспільства історичне значення.

ГЕНІЙ	обдарована особистість, творчість якої має історичне значення для життя суспільства.

ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ	перебільшення певної ознаки чи якості предмета або явища з метою підсилення художнього враження.

ГІПНОЗ	стан підвищеної схильності до навіювання впливу думок і суджень інших.

ГРА	основний вид діяльності дітей раннього та дошкільного віку, під час якої починається становлення майбутньої особистості.

ГРУПА	об'єднання індивідуальностей, які спілкуються між собою, мають спільну мету, норми.

ГУМАНІСТИЧНА ТЕОРІЯ	теорія, яка наголошує на цінності позитивних якостей кожної особистості та її прагненні досягнути високого рівня розвитку.
Д
ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА	тип стилю керівництва, що ґрунтується на урахуванні думок, а за потреби – і бажань студентів. Надмірний демократичний стиль може призвести до втрати авторитету керівника.

ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ	процес втрати особистістю власних якостей внаслідок антисоціальної поведінки.

ДІЯ	система рухів, спрямованих на певний об'єкт з метою володіння ним чи його удосконалення.

ДІЯЛЬНІСТЬ	сукупність цілеспрямованих, усві-домлених дій, що передбачають позитивний наслідок, задоволення власних і соціальних потреб та інтересів.

ДИДАКТИКА	частина педагогіки, що вивчає закономірності навчання і освіти. Вона розглядає питання про завдання і зміст освіти, про процес засвоєння та застосування знань, вмінь і навичок, про принципи, методи та форми організації навчання.

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ПОРІГ ЧУТЛИВОСТІ	мінімальна відмінність між дією двох подразників, яка спричиняє ледь помітну відмінність у відчуттях.

ДОВГОТРИВАЛА ПАМ'ЯТЬ	тривале збереження інформації в мозку.

ДОМІНУЮЧА РИСА ХАРАКТЕРУ	єдина риса характеру особистості, яка визначає здебільшого усі форми її поведінки та дій.

ДУША	згусток енергії, частина людської особистості, що є центром її духовного життя, внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями.
Е
ЕВРИСТИКА	швидка та інтуїтивна реакція розуму, що дає змогу прийняти рішення, розв'язати проблему.

ЕГО	частинка особистості, яка забезпечує зв'язок між підсвідомістю і зовнішнім світом (за З. Фрейдом).

ЕКОЛОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка вивчає вплив природи, навколишнього середовища, дизайну споруд на людину; зв'язок між психікою людини та її оточенням.

ЕКОНОМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка вивчає психологічні основи ведення економічної діяльності, психологію бізнесу, менеджменту.

ЕКСПЕРИМЕНТ	основний метод психології, який використовується для дослідження зв'язку між двома чи більшою кількістю факторів для встановлення причин і наслідків.

ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ	метод, який використовується для дослідження ступеня вираження тих чи інших психічних явищ у реципієнтів.

ЕКСПРЕСИВНА ФУНКЦІЯ МОВЛЕННЯ	функція вираження, завдяки їй та мові людина має змогу виражати своє ставлен ня до переданої інформації, свій душевний стан, цілу гаму емоцій та почуттів.

ЕКСТРАВЕРТ	за визначенням К. Юнга, особа, яка більше цікавиться зовнішнім світом і людьми.

ЕМОЦІЇ	переживання людини, які виявляються в змінах поведінки, ставленні до всього, що нас оточує, та внутрішнього стану особистості.

ЕТНІЧНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка вивчає особливості характеру різних націй та народностей.
І
ІД	вроджена (успадкована) частина особистості, підсвідомість, за З. Фрейдом.

ІНТРОВЕРТ	за визначенням К. Юнга, особа, яка більше цікавиться власними думками і почуттями.

ІНТРОСПЕКЦІЯ	самоаналіз власних почуттів, думок, досвіду.

ІНСАЙТ	можливість подивитися по-новому на стару проблему, побачити її в новому ракурсі.

ІНСТИНКТ	біологічно зумовлена вроджена тенденція чи імпульс до певної поведінки без участі мислення, навчання чи досвіду.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІСТЬ	можливість розуміти та усвідомлювати навколишній світ, думати раціонально, вміти використовувати свій досвід та можливості у змінних умовах.

ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ	перехід зовнішньої дії у внутрішню.

ІНТЕРЕС	прагнення людини пізнати глибше якийсь об'єкт, спрямованість діяльності на певні предмети та явища.

ІНТЕРЕС ДО НАВЧАННЯ	активне пізнавальне ставлення учня до навчання і праці.

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ	феномен, який виявляється в не-можливості відтворення певної інформації в зв'язку з негативним впливом (накладанням) на неї іншої інформації.

ІНТУЇЦІЯ	висновок без послідовного роздумування, здогад, чуття, безпосереднє розуміння. Інтуїтивне рішення може виникнути в результаті здобутого досвіду, знань і попередньої розумової роботи.

ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ	галузь психології, яка вивчає становлення і вдосконалення, розвиток психологічних знань, психології як науки.
З
ЗАВДАННЯ	мета, поставлена у конкретних умовах.

ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНІ	різноманітна за змістом і видами самостійна навчальна робота студентів, спрямована на виконання завдань викладача.

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка характеризуєпсихіку людини в її ідеальному, сформованому варіанті.

ЗВИЧКА	потреба людини виконувати певну дію, схильність до відносно стандартних дій.

ЗВОРОТНА РЕАКЦІЯ	закономірність сприймання, яка виявляється при сприйманні в неадекватній реакції особистості на сприйнятий факт чи явище.

ЗДІБНОСТІ	синтез індивідуально-типологічних особливостей особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності.

ЗМІНЕНИЙ СТАН СВІДОМОСТІ	стан, при якому наші відчуття, мислення відрізняються від нормального стану завдяки певним зовнішнім чинникам.

ЗНАННЯ	продукт пізнання людьми предметів та явищ навколишньої дійсності, законів природи і суспільства. Закріплені словесно або в письмовій формі знання передаються від покоління до покоління і засвоюються в процесі теоретичного або практичного навчання. Наявність міцних, системати-зованих, інформативних знань є базою для вироблення необхідних вмінь і навичок, тобто застосування знань на практиці.

К
КАТАРСИС	ідеальний вихід зі стресового стану, духовне очищення.

КОДУВАННЯ	процес, який забезпечує фіксування інформації в пам'яті у властивій їй формі (образній, словесній).

КОЕФІЦІЄНТ ІНТЕЛЕКТУ	міра рівня інтелекту людини з урахуванням індивідуального ментального та фізичного віку.

КОНТРОЛЬ	важливий компонент системи навчального процесу, який проводиться в різних формах (поточний, періодичний, підсумковий) для виявлення рівня знань, навичок і вмінь (якості навчання), для удосконалення організації навчального процесу.

КОМПЕНСАЦІЯ	регуляційний механізм, який дає людині змогу використати наявні можливості для заміни тимчасово чи постійно існуючих дефектів.

КОНФЛІКТ	критична психологічна ситуація, зіткнення складного внутрішнього світу особистості з умовами та вимогами життя.

КОНФОРМНІСТЬ	некритичне сприйняття чужої думки.
КОНЦЕНТРАЦІЯ	зосередження уваги на певному об'єкті.

КРУГЛИЙ СТІЛ	метод „круглого столу” ділиться на три групи за напрямом їх проведення: 1. Навчальні семінари (проблемні, тематичні, орієнтовані на нові аспекти відомих тем), системні, міждисциплінарні (тема в різних аспектах із запрошенням різних спеціалістів). 2. Навчальні дискусії. 3. Навчальні зустрічі зі спеціалістами.
Л
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА	форма навчання, пов'язана з проведенням із студентами за завданням викладача дослідів із використанням приладів, інструментів, обладнання. У процесі лабораторної роботи проводяться спостереження, аналіз та порівняння даних спостереження, робляться висновки.

ЛОГІЧНЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ	найбільш економічний і продуктивний спосіб запам'ятовування, що базується на розумінні матеріалу, на встановленні, смислових зв'язків між його окремими частинами.

ЛЮДИНА	найбільш досконала система, яка сама себе регулює, навчає, змінює, а також є найскладнішою і найзагадковішою з усіх систем, наявних у живому та неживому світі.

М
МАНІЯ	бурхливий стан сильної ейфорії, завищена самооцінка.

МАРЕННЯ	відхід людини у світ фантазій, уникнення різних труднощів, прози життя, необхідності приймати рішення й діяти.
МЕДИТАЦІЯ	набуті вміння внутрішньо зосереджувати увагу, змінювати стан свідомості.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ	засоби спільної роботи викладачів і студентів, з допомогою яких у студентів формуються знання, вміння і навички.

МЕТА ЖИТТЯ	перспектива самореалізації, самоак-тулізації особистості.

МИСЛЕННЯ	психічний процес пошуків і відкриття нового.

МОДУЛЬ	самостійний блок, розділ (чи тема) дисципліни, який розкриває це фундаментальне поняття, явище, закон, структурний план чи групу питань.

МОДУЛЬНЕ НАВЧАННЯ	пов'язане з міжнародним словом „модуль”(лат. modulus), одне із значень якого – „функціональний вузол”. Сутність модульного навчання полягає в тому, що учень більш самостійно може працювати з запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка включає в себе програму дій, банк інформацій і методичне керівництво щодо досягнення поставленої дидактичної мети. При цьому функціями педагога можуть бути інформаційно-контролююча або консультативно-координуюча.

МНЕМОНІКА	система різних способів (техніка), що полегшують запам'ятовування та збільшують обсяг пам'яті.

МОВА	людський засіб спілкування та взаєморозуміння, обміну досвідом, вираження думок і почуттів.

МОВЛЕННЯ	процес спілкування засобами мови, мова в дії.

МОЗКОВА АТАКА	творча техніка, в якій група людей шляхом вільних асоціацій створює щось нове, приймає рішення в умовах вільних від критики і висміювання, що стимулює думку кожного.

МОТИВ	сильні цілі, які спонукають особистість до певної поведінки чи діяльності.

МОТИВАЦІЯ	фактори, що спрямовують і підсилюють поведінку.
Н
НАВИЧКА	компонент діяльності, що забезпечує індивіду спроможність виконувати певний вид діяльності раціонально та кваліфіковано.

НАВЧАННЯ	процес оволодіння системою знань, понять, умінь і навичок, необхідних для орієнтації в сучасному світі.

НАПОЛЕГЛИВІСТЬ	завзятість, стійкість, несхитність у досягненні певної мети.

НАСТРІЙ	відносно слабкий тривалий емоційний стан, рівномірний за своїми виявами.

НАТХНЕННЯ	стан найвищого піднесення творчої уяви, її пік.

НЕГАТИВІЗМ	опір дитини авторитету дорослих, їх впливу.

НЕФОРМАЛЬНА ГРУПА	група людей, об'єднаних власними інтересами, цінностями та потребами.
О
ОБДАРОВАНІСТЬ	високий рівень задатків, схильностей особистості, сплав природженого і набутого індивідом.

ОБСЯГ УВАГИ	кількість об'єктів, які ми сприймаємо чітко.

ОПИТУВАННЯ	група методів дослідження (бесіда, інтерв'ю, анкетування), за допомогою яких вивчають особистість.

ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ	системний підхід в організації навчального процесу, який дає змогу викладачу раціонально встановити обсяг і глибину змісту дисципліни, послідовність і логічний зв'язок у вивченні матеріалу, обґрунтувати ефективні методи і засоби навчання, визначити шляхи інтенсивного і свідомого засвоєння наукових положень і необхідних знань, а також міцних навичок їх застосування на практиці.

ОСОБИСТІСТЬ	свідома людина, наділена особливим генетичним кодом, яка реалізує свої потенційні можливості в процесі активної творчої діяльності, що не суперечить інтересам інших людей, суспільним законам і заповідям Божим.

ОСЯЯННЯ	вища форма свідомості, що забезпечує вищий прояв творчого мислення і творчої діяльності.
П
ПАМ'ЯТЬ	коґнітивний процес збереження інформації для подальшого її використання.

ПАНІКА	дезорганізація поведінки, стан розгубленості, тривожності, відсутність контролю свідомості.

ПАРАПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, предметом вивчення якої є спонтанні невідомі явища чутливості живого організму, що виникають без участі органів чуття.

ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка вивчає закономірності психічної діяльності особистості під час навчання, здобуття соціального досвіду.

ПЕРЕКОНАННЯ	погляди особистості, які відповідають рівню її свідомості, життєвим домаганням.

ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ	становлення особистості.

ПІДСВІДОМІСТЬ	частина психіки особистості, про яку особа не знає (не усвідомлює), але яка має вплив на її поведінку.

ПОЗИЦІЯ	ставлення до навколишнього світу, ідеї, осіб чи груп людей; комплексна характеристика особистості, її діяльності, ставлень і вчинків.

ПОЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, яка вивчає психологічні закономірності політичної діяльності.

ПОРІВНЯННЯ	уявне зіставлення двох або кількох об'єктів із метою виявлення спільних чи відмінних ознак.

ПОТРЕБА	нестача чогось, що порушує наш спокій і рівновагу, спонукає нас до діяльності.

ПРАЦЯ	цілеспрямована діяльність людини на освоєння та перетворення предметів, об'єктів навколишнього світу чи створення нових, внаслідок чого задовольняються власні та суспільні потреби.

ПРИГАДУВАННЯ	відтворення інформації, яку ми запам'ятали, за участю вольових зусиль, напруження нервових сил.

ПРИСТРАСТЬ	сильне, глибоке й тривале почуття, яке ніби поглинає особистість.

ПРОБЛЕМНІ ЗАВДАННЯ	завдання, які формують підхід до ситуації, вибір позиції, а також: – містять дискусійні поняття; – мають пізнавальне значення; – ставлять дослідну задачу; – формують навички та вміння, пов'язані з вирішенням проблеми; – розвивають вміння використовувати теоретичні знання в практичній діяльності; – розвивають навички використання допоміжних матеріалів довідників, інструкцій.

ПРОВІДНИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ	Вид діяльності, який найкраще відповідає віковим можливостям людини, її фізичним силам, рівню розвитку психічних процесів.

ПСИХОАНАЛІЗ	психологічна школа, заснована З. Фрейдом у 1896 р., яка основну увагу приділяє підсвідомим ментальним процесам людини, як здорової, так і з відхиленнями у психічному розвитку.

ПСИХОЛОГІЯ	наука про душу.
Р
РЕЙТИНГ	(оцінка, ранг, шкала) – комплексний показник, який враховує досягнення студентів з усіх видів занять і самостійної роботи з дисциплін протягом навчального року і всього періоду навчання.

РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА	контроль знань на основі оцінювання рівня знань учнів сумою балів за період навчання (навчальний рейтинг). Ця система при переході до багатоступеневої освіти створює передумови для міцних знань, навичок, самостійної творчості, для повного розквіту здібностей особистості, дає змогу відмовитись від традиційної екзаменаційної сесії і врахувати специфіку підготовки спеціалістів в умовах ринку праці.

РЕПРОДУКТИВНА УЯВА	відтворення попереднього досвіду на основі описів чи зображень без трансформації.

РЕФЕРЕНТНА ГРУПА	група, в якій кожна особистість знаходить себе, її приймають такою, яка вона є, дають їй можливість реалізувати весь свій потенціал, здібності, таланти.

РОЗПОДІЛ УВАГИ	вміння утримувати в колі уваги кілька об'єктів одночасно.

РУХ	фізіологічна функція живого організму.

С
САМОСТІЙНІСТЬ	вміння орієнтуватися на власний досвід, знання та переконання, а не на тиск чи прохання з боку інших.

СВІДОМІСТЬ	усвідомлення відчуттів, думок і почуттів особистості, які переживаються нею в цю мить.

СЕНСИТИВНІСТЬ	висока чутливість.

СИНТЕЗ	уявне поєднання окремих компонентів об'єкта в єдине ціле.

СИСТЕМА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ	важливий компонент структури особистості, комплексна характеристика ставлень, оцінок, вчинків, поведінки і діяльності.

СОЦІАЛЬНА ГРУПА	об'єднання особистостей, які мають спільні інтереси спільну мету і діяльність у просторі й часі.

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ	галузь психології, предметом вивчення якої є проблеми спілкування особистості з групами людей та колективом, її поведінка в групах, конфлікти; вплив інших людей на її поведінку, почуття, смаки, погляди.

СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ	вид психологічного клімату, зумовленого міжособистісними відносинами чи здійснюючого вплив на них. Короткочасний прояв соціально-психологічного клімату – психологічна сумісність членів групи.

СПАДКОВІСТЬ	передача генетичної інформації з покоління в покоління.

СПРИЙМАННЯ	вибір, інтерпретація, аналіз та інтеграція стимулів сенсорної інформації, що надходить в кору головного мозку через цілу систему органів чуття та надання їм суті та змісту.

СТІЙКІСТЬ УВАГИ	тривалість зосередження уваги на об'єкті.

СТРЕС	індивідуальна реакція організму людини на екстремальну ситуацію, яка потребує певної перебудови функцій організму, його адаптації.

СУГЕСТІЯ	вплив на людей зусиллям думки.

СУДЖЕННЯ	форма мислення, яка відображає зв'язки між предметами та явищами: ствердження чи заперечення чогось.

СУПЕРЕГО	частина свідомості особистості, яка являє собою мораль суспільства.

Т
ТАКТ ПЕДАГОГІЧНИЙ	почуття міри у здійсненні засобів педагогічного впливу на студентів. Проявляється у вмінні викладача тримати себе, просто і переконливо розмовляти з вихованцями, поважати їх гідність, висувати педагогічно обґрунтовані вимоги.

ТАЛАНТ	природний хист, високий рівень обдарованості людини до певного виду діяльності.

ТВОРЧА УЯВА	створення цілком оригінальних образів.

У
УВАГА	форма психічної діяльності людини, що виявляється у зосередженості її свідомості на об'єкті при одночасному абстрагуванні від інших.

УЗАГАЛЬНЕННЯ	уявне групування предметів за загальними та істотними ознаками.

УМІННЯ	вироблена на основі знань та навичок система психічних і практичних дій.
УЯВА	створення нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду.
Ф
ФОРМАЛЬНА ГРУПА	об'єднання людей, яке має спільні органи управління, цілі, організоване на основі певного офіційного документа.

ФРУСТРАЦІЯ	стан організму, почуття, які виникають при блокуванні цілей, які особистість намагалася досягти, почуття розчарування, крах надій.
X
ХАРАКТЕР	сукупність основних, найбільш стійких якостей особистості, що сформувалися впродовж життя і виявляються в діях, вчинках і поведінці.

Ц
ЦІКАВІСТЬ У НАВЧАННІ	забезпечується яскравим викладом навчального матеріалу, використанням цікавих фактів, ситуацій, використанням добре організованого демонстраційного та ілюстративного матеріалів, художньої літератури, музики, зображувального мистецтва.

ЦІННОСТІ	це те, що людина особливо цінує у житті, чому надає особливий, позитивний життєвий смисл.

Щ
ЩАСТЯ	почуття найвищого задоволення своїм життям чи результатами своєї діяльності. Це і емоції задоволення, і радість творчості, і почуття задоволення від досягнутої мети.

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. для студ. вузов. – 3-е изд. – М.: Академический проект, 2001. – 704 с.

2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підр. для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

3. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для высших учебных заведений. – М.: Аспект-Пресс, 1998. – 376 с.

5. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – К., 2003.

6. Бех І.Д. Виховання особистості. Сходження до духовності: Наук. видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.

7. Будмаев Б.Ц. Психология: как ее изучить и усвоить: Учебно-методическое пособие для студентов вузов. – М.: Учеб. литература, 1997. – 256 с.

8. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 128 с.

9. Вагин И.О. Заяц, стань тигром!: Практическая психология. – М.: “РИПОЛ КЛАССИК”, 2000. – 268 с.

10. Введение в психологию: Учеб. пособие / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1995. – 496 с.

11. Власова А.Н. та ін. Організаційна поведінка: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1998. - 96 с.

12. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учеб. пособие. – М.: Издательство московского университета, 1995. – 160 с.

13. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. - 318 с.

14. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

15. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вузів. – К.: Лібра, 1998. – 270 с.

16. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Новая школа, 1996. – 352 с.

17. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учеб. пособие. – М.: Инфра-М, 1995. – 256 с.

18. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

19. Емельянов Е.Н., Поварницина С.Е. Психология бизнеса: Учеб. пособие. – М.: АРМАДА, 1998. – 511 с.

20. Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Кофліктологія: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - 298 с.

21. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: Навч. посібник. – К.: Український фінансовий інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.

22. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2001. − 752 с.

23. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 1996. – 190 с.

24. Кабаченко Т.С. Психология управления: Учеб. пособие: В 2 ч. – М.: Российское педагогическое агенство, 1997.

25. Климов Е.А. Основы психологии: Учеб. для вузов. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 295 с.

26. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2 ч. – К.: КНЕУ, 1999.

27. Козлов Н.И. Формула личности. – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.

28. Коновалова В.О. Правова психологія: Навч. посібник. – Харків: Основа, 1996. – 184 с.

29. Конфликтология: Учебник / Под ред. А.С. Кармина. – 2-е изд., испр. – СПб., 2000.

30. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К., 1995. – 304 с.

31. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учеб. для студентов по спец. “Психология”. – М.:Смысл, 1997. – 287 с.

32. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 248 с.

33. Мазоха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 232 с.

34. Майерс Д. Социальная психология: Учеб. пособие: Пер. с англ. – СПб.: М.: Х.: Минап: Питер, 1997. – 686 с.

35. Майерс Д. Психология / Пер. с англ. И.А. Карпиков, В.А. Старовойтова. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

36. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл−бук; К.: Веклер, 1999. – 528 с.

37. Максименко С.Д. Генетическая психология. – К., 2000.

38. Мілютіна К. Психологія поередження конфлікту. – К.: Главник, 2007. – 28 с.

39. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Вища школа, 2000. – 479 с.

40. Немов Р.С. Психология: Учебник: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 1997.

41. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 568 с.

42. Основи психології: Підручник / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1995. – 632 с.

43. Пашукова Т.І. та ін. Практикум із загальної психології. - К.: Знання, 2000. - 204 с.

44. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зазюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зазюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.

45. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / За ред. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид. перер. і доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

46. Пекелис В.Д. Твои возможности, человек! – М.: Знание, 1975.- 208 с.

47. Пекелис В.Д. Как найти себя. - М.: Дет. лит., 1985. - 252 с.

48. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 528 с.

49. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. – К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 616 с.

50. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.

51. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.

52. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студентов вузов: В 2 кн. – М., 2001.

53. Потерехин А.Л. Психология управления. Основы межличностного общения. – К.: ВИРА-Р, 1999. – 384 с.

54. Практическая психология для менеджеров / Под ред. М.К. Тутушкина. – М.: Информационно-издательский дом “Филинь”, 1996. – 368 с.

55. Проблеми освіти: Наук.-мет. посібник. – Вип. 22. – К., 2000.

56. Професійні здібності учня / Упор.: С. Максименко, О. Главник, М. Левтик. – К.: Главник, 2004. – 112 с.

57. Психология бизнеса: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. – Минск: Харвест, 1998. – 496 с.

58. Психология и педагогика: Учеб. пособие / В.М. Николаенко, Г.М. Залесов, Т.В. Андрушина и др. – М.: ИНФРА−М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. − 175 с.

59. Психология и этика делового общения: Учеб. для вузов / В.Ю. Дорошенко, Л.И. Зотова, В.Н. Лавриненко и др.; Под ред. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 279 с.

60. Психология менеджмента: Практические тесты руководителя. – Запорожье: Аурум, 1993. – 63 с.

61. Психология менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1997. – 272 с.

62. Психология управления: Курс лекций / Л. Аверченко, Г. Залесов, Р. Мокашанцев и др.; Отв. ред. М. Удальцова. – Новосибирск–М., 2001. - 132 с.

63. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь,1999. – 558 с.

64. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. − 320 с.

65. Психология: Учебник для экономических вузов / Под общ. ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – 672 с.

66. Психологія в менеджменті: Навч. посіб. / С. Комінко, Л. Курант, О. Самборська та ін. - Т.: Б.в., 1999. - 400 с.

67. Реан А.А., Коломинский Н.Л. Социальная педагогическая психология: Учеб. пособие. – СПб.: ЗАО “Издательство “Питер”, 1999. – 416 с.

68. Романець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ ст.: Навч. посібник. – К., 1998.

69. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 720 с.

70. Сабуров А.С. Психология: Курс лекций. – К.: Лекс, 1996.– 208 с.

71. Сазоненко Г.С. Мудрість учіння. Кроки до успіху / Ред. П.П. Кононенко. - К.: Магістр-S, 1999. - 104 с.

72. Сацков Н.Я. Кому люди завидуют, чего и кого боятся, кого ненавидят, на кого гневаются, как защищаются, как укрываются. - К.: Ин-т праксеологии, 2000. - 40 с.

73. Семиченко В.А. Психология личности. - К.: Изд. Эшке А.Н., 2001. - 421 с.

74. Серьожникова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковецька Л.С. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 243 с.

75. Станкин М.И. Общая психология: Функциональные явления человеческой психики. – М.: Изд. НПО “МОДЭК”, 2001. - 352 с.

76. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.

77. Старовойтенко Н.В.,Фоміна Н.М. Основи психології та педагогіки: теорія і практика. – Черкаси: «Вертикаль», вид.П П Кандич С.Г., 2010. – 336с

78. Стюарт-Гамильтон Я. Что такое психология? – СПб., 2002.

79. Сухарев В.А. Быть деловым человеком. - Симферополь: Бизнес-Информ, 1999.

80. Фадєєв М.Ю., Голушко О.О. Не хвилюйтесь - у вас екзамени. - К.: Магістр-S, 1996. - 104 с.

81. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1997. - 292 с.

82. Фолкэн Уак Т. Психология – это просто. – М.: Агенство “Фаир”, 1997. - 208 с.

83. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – Минск: Універсітэцкае, 1998. – 560 с.

84. Хилл Н. Думай и богатей / Пер. с англ. Г.П. Сосновский, И.А. Чабанов. - М.: Агенство “ФАИР”, 1996. - 272 с.

85. Цигульська Т.Ф. Лекції із загальної та прикладної психології: Навч. посіб. - К.: Наукова думка, 2000. - 190 с.

86. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 1996. – 320 с.

87. Щёкин Г.В. Как эффективно управлять людьми: Психология кадрового менеджмента: Науч.-практ. пособие. - К.: МАУП, 1999. - 400 с.

88. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика: Познание людей по их внешности и поведению: Монографія. – К.: МАУП, 1995. - 672 с.

Черкаський державний технологічний університет