Поняття та структура малої групи

Поведінка окремої людини як особистості суттєво залежить від соціального середовища, що являє собою складне суспільство, в якому люди об’єднані в групи.

Первинним середовищем, в якому особистість здійснює свої перші кроки і продовжує дальше свій шлях розвитку є малі групи.

Мала група являє собою невелике об’єднання людей (від 2-3 до 20-30 чоловік), зайнятих якою-небудь загальною справою і які знаходяться в прямих взаємовідносинах один з одним. Отже, мала група це сукупність людей, що об’єднані в просторі і часі сумісною діяльністю і має безпосередні або опосередковані контакти.

Малі групи можуть бути різними за величиною, за характером і структурою відносин, що існують між членами, за індивідуальним складом, особливостями цінностей, норм і правил взаємовідносин, міжособистісними відносинами.

Розглянемо структуру малих груп. Умовні, або номінальні – це групи, які об’єднують людей, що не входять в склад жодної малої групи. Інколи виділення таких груп необхідно з дослідницькою метою, щоб порівняти результати, отримані в реальних групах, з тими, які характеризують випадкові об’єднання людей, що не мають ні постійних контактів один з одним, ні загальної мети. Протилежним умовним групам є реальні. Вони являють собою дійсно існуючі об’єднання людей, що повністю відповідають визначенню малої групи.

Природними називають групи, які складаються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора. Вони виникають і існують, виходячи із потреб суспільства, або людей.

На відміну від них лабораторні групи створюються експериментатором з метою проведення якого-небудь наукового дослідження. Вони такі ж дійові, як і інші групи, але існують тимчасово – лише в лабораторії.

Умовні або номінальні групи являють собою штучно виділені дослідником об’єднання людей. На відміну від них всі останні види груп реально існують в суспільстві серед людей різних професій, різних за віком, за соціальною приналежністю.

Природні групи діляться на формальні і неформальні. Вперше цей поділ був запропонований американським дослідником Е.Мейо при проведенні ним знаменитих Хоторнських експериментів. Згідно Мейо, формальна група відрізняється тим, що в ній чітко задані всі позиції членів, вони приписані груповими нормами. В групі – це певні правила, які вироблені групою, і яким підпорядковуються. Ці правила формуються на основі певних цінностей добра, зла, щастя. Але в оцінках інших понять – таких як праця, культура тощо в групах існують відмінності.

У формальній групі більш чітко розподілені ролі всіх членів групи, система підпорядкування, прикладом формальної групи є будь-яка група, що створена в умовах якоїсь конкретної діяльності: шкільний клас, спортивна команда тощо.

На відміну від формальних груп, Е.Мейо виявив всередині них ще і неформальні групи, такі, які складаються і виникають стихійно, де ні статус, ні ролі не приписані, де немає заданої системи взаємовідносин. Неформальна група може створюватися всередині формальної коли, наприклад, в студентській виникають більш дрібніші групування, що складаються із близьких друзів, що об’єднані якимись загальними інтересами. Але неформальна група може виникнути і “сама по собі”, не всередині певної формальної групи, а поза нею: люди, що випадково об’єдналися для гри у волейбол, або більш тісніша компанія друзів, що належать до зовсім різних формальним групам. Інколи в рамках таких груп, не дивлячись на її неформальний характер, виникає сумісна діяльність, і тоді група набуває деякі риси формальної групи: в ній виникають певні, хоч і короткочасові, позиції і ролі.

Виявлення таких двох структур в малих групах мало велике значення. Це дає можливість використовувати неформальну структуру відносин в інтересах фірми, компанії. Крім того, виявляється вплив певного співвідношення формальної і неформальної структури групи, наприклад, на її згуртованість, продуктивність тощо.

В міжнародному менеджменті проведені дослідження, в результаті яких сформульовано ряд положень і рекомендацій відносно управління неформальних груп:

1) Зокрема, відкинуто думку, що виникнення неформальних груп є показник неефективного управління;

2) В неформальних групах є тенденція до опору перемінам;

3) Лідери неформальних груп мають великий вплив і використовують при цьому свої індивідуальні особистісні якості;

4) Для неформальної групи характерним є постійна зміна лідерів: діловий лідер (той, хто краще інших розуміє суть справи і має досвід у вирішенні таких проблем), емоційний лідер, ситуативний лідер.

Як відноситись до неформальних груп:

1) визнати існування неформальної групи;

2) прагнути вислухати їх думку;

3) перед тим як приймати рішення необхідно передбачити їх вплив на неформальну групу;

4) щоб ослабити опір групи необхідно залучати членів неформальної групи до прийняття рішень;

5) швидко видавати точну інформацію.

Малі групи можуть бути групами членства і референтними групами. Референтна група вперше була введена в 1942 р. американським дослідником Хайменом, якому належить відкриття самого феномена “референтна група”. В експериментах Хаймена було показано, що частина членів певних малих груп дотримується норм поведінки тієї групи, на яку вони орієнтуються. Такі групи, в які індивіди не включені реально, але норми якої вони приймають, Хаймен назвав референтними групами.

Отже референтна – це реальна або уявна група, в якій індивід присутній психологічно, чиї норми і цінності використовуються індивідом як еталон для оцінки своїх вчинків. Референтна група важлива не в смислі її реального існування (її може не бути зовсім). Важливо, що певні норми, що приписуються цій групі стають орієнтиром для групи.

Еталонна група виявляє великий вплив на поведінку людини. Явища надзвичайного впливу референтної групи на людину називаються перфекталізмом. Перфекталізм – це конфлікт між роллю і Я, коли оцінка ролі значно перевищує оцінку власного Я. Зустрічається конфлікт з протилежним співвідношенням, коли оцінка Я перевищує оцінку ролі.

Для нормального функціонування групи велике значення має все, що зв’язане з прийняттям, передачею і переробкою інформації. Тому велике значення надається побудові комунікативній структурі групи.

Комунікативна структура – це сітка каналів або шляхів, за якими відбувається обмін інформацією. Виділяються формальні і неформальні канали зв’язку. Формальні – це такі, які встановлені адміністративно з посадовою організаційною структурою і зв’язують людей по вертикалі і горизонталі.

Неформальні – це такі, які виходять за межі організації. Зрозуміло, що формальні канали ніколи не задовольняють учасників трудового процесу, тому що соціальні контакти не обмежуються лише офіційними рамками. Часто неформальна інформація випереджує формальну. Інколи на рівні слухів.

Крім комунікативної структури є “структура впливу” – це взаємодія двох категорій людей однієї групи–тих хто заявляє про своє бажання і тих хто їх виконує.

В групі є люди, які завжди нав’язують свою волю.

Дата добавления: 2015-05-22