Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особистість керівника як предмет наукового дослідження





 


Інтелектуальне зрушення — це здатність і бажання керівника показати послідовникам нові можливості у вирішенні старих про­блем, продемонструвати реальність вирішення складних, заплу­таних питань раціональним шляхом. Інтелектуальний керівник спроможний генерувати ідеї і знаходити інноваційні рішення стан­дартних і нестандартних проблем. Такий керівник нібито розчищає перспективу, дає можливість оточуючим побачити нові можливос­ті, приховані від них донедавна, і формує напрям найбільш ефек­тивного досягнення поставлених цілей. Інтелектуальний керівник ініціює процес творчого пошуку оптимізації діяльності організації, ведучи за собою послідовників, які, у свою чергу, починають відчу­вати потребу в інтелектуальних зусиллях і творчості.

Отже, інтелектуальний керівник формує і культивує клімат ін­телектуального зрушення й заохочує суспільні зусилля організації.

Емоційний керівник (тобто той, хто уважний до емоційних потреб усіх своїх послідовників і, у свою чергу, відповідає їх ро­зумовим запитам), звертає увагу на здібності й навички своїх під­леглих. Він діє як наставник і керівник, спрямовуючи процес роз­витку своїх підлеглих. Такий керівник не шкодує часу на навчання персоналу, делегуючи підлеглим повноваження й відповідальність за конкретне завдання. Емоційний керівник здатний налагоджу­вати двосторонню комунікацію й керувати нею, використовуючи можливості зворотного зв'язку.

Керівник створює такі умови, за яких підлеглі задовольняють свої потреби в успіху, соціальному визнанні, зміцнюють впевне­ність у своїх силах, можуть забезпечити самоконтроль за своїм майбутнім та організувати життя відповідно до своїх ідей.

Д. Гоулмен (1998) на основі багаторічних досліджень ефек­тивності управлінської діяльності встановив, що емоційна інте­лігентність більшою мірою впливає на ефективність управління на всіх рівнях, ніж інтелект (наприклад, аналітичні здібності та встановлення причинно-наслідкових зв'язків) і технічна компе­тентність (наприклад, глибокі знання у фінансовому менеджмен­ті та в плануванні бізнесу). Емоційна інтелігентність визначає


ефективність управління як у реалізації перетворень, так і в ро­боті з людьми. Відповідно до порівняльних досліджень Гоулмена майже на 90% успіх та прибутковість управління визначаються емоційною інтелігентністю керівників вищого рівня, а не їхніми інтелектуальними здібностями.

Емоційна інтелігентність — це сукупність якостей і рис інди­віда, що охоплює самопоінформованість, саморегуляцію, мотива­цію до успіху, емпатію, соціальні навички.

Першим компонентом емоційної інтелігентності є самопоін­формованість. Вона передбачає глибоке самопізнання, розуміння емоційних станів, сильних і слабких сторін своєї особистості, осо­бливостей системи потреб і мотивів. Саме обізнані люди харак­теризуються чесністю в самосприйнятті та самопрезентації, їхні життєві запити, як правило, цілком раціональні. Люди з високим рівнем самопоінформованості швидко орієнтуються, яким чином їхні почуття впливають на результативність діяльності та на ото­чуючих, з розумінням ставляться до їхніх ціннісних установок та цілей і діють відповідно до них.

Цьому типу людей властиві впевненість у собі; реалістич­на та відкрита оцінка своїх якостей; готовність до зворотного зв'язку. Зважаючи на важливість самопоінформованості керів­ника для ефективного виконання завдань, керівники-управлінці завжди беруть до уваги цю якість, добираючи претендентів на керівні посади в організації.

Саморегуляція — це не ігнорування фізіологічних та психічних потреб, а вміння керувати своїм енергетичним потенціалом. Само­регуляція як компонент емоційної інтелігентності дозволяє індиві­ду ефективно здійснювати психофізичну адаптацію до середовища та не бути заручником власних емоційних переживань, що законо­мірно призводять до ірраціональних і малоефективних рішень.

Здатність до саморегуляції значно впливає на ефективність управління з таких причин: • контроль над власними емоційними переживаннями сприяє

виробленню раціонального підходу до прийняття рішень,


ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1099; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.