Канонічні назви і псевдоніми соціотипів 3 страница

Кожна модель поведінки, представлена в архетипах, є сценарієм поведінки, а значить і долі, тільки сама жінка може вибрати, випливати чи ні. Кожний архетип має свої сильні й слабкі сторони, їх необхідно знати, а не закривати на них очі й що ще гірше – намагатися скрити власну індивідуальність. У кожній жінці, як правило, три-чотири архетипи, які доповнюють одне одного, так само не слід забувати, що архетипи проявляють свої різні аспекти залежно від середовища й людей, які приймають або не приймають жінку як особистість. Жінка, що прислухається до своїх внутрішніх імпульсів, архетипів, розвивається в цілісну особистість і домагається саме своїх, а не чужих цілей. Навчитися почувати себе, означає навчитися бути собою, а значить бути щасливою в гармонії із собою, іншими й природою.

Методика «Неіснуюча тварина» Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: дійсним, минулим, майбутнім; дієвістю чи ідеально-мислительним планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і зліва від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою-уявленням, плануванням і його здійсненням). Права сторона, простір попереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і дійовістю. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з непевністю і пасивністю. Права сторона (відповідна домінантна правої руки) – з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

Показники і інтерпретації:

РОЗМІЩЕННЯ МАЛЮНКА НА АРКУШІ. У нормі малюнок міститься на середній лінії вертикально поставленого аркуша. Ближче верхнього краю аркуша (чим ближче, тим виразніше) трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм становищем в соціумі, недостатністю визнання з боку оточуючих, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження. У нижній частині – зворотна тенденція: невпевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість своєму становищі в соціумі, визнанні, відсутність тенденції до самоствердження.

ЦЕНТРАЛЬНА ЗМІСТОВА ЧАСТИНА ФИГУРИ (голова чи замінююча її деталь). Голова повернена праворуч – стійка тенденція до діяльності, дієвості: майже все, що обмірковується, планується – здійснюється чи принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця). Голова повернена ліворуч – тенденція до рефлексії, до міркувань. Це не людина дії: лише незначна частина задумів реалізується, або хоча б починає реалізуватися. Нерідко також страх перед активною дією та нерішучість. “Анфас”, тобто голова спрямована на людину, яка малює (на себе), трактується як егоцентризм. На голові розташовані деталі, відповідні органам почуттів – вуха, рот, очі. Значення деталі “вуха” – пряме: зацікавленість в інформації, значимість думки оточуючих. Додатково з інших показників та їх поєднання визначається, робить випробовуваний щось для завоювання позитивної оцінки, чи лише продукує на оцінки оточуючих відповідні емоційні реакції (радість, гордість, образа,) не змінюючи своєї поведінки. Відчинений рот у поєднанні з язиком при відсутності промальовування губів трактується як велика мовна активність (балакучість), у поєднанні з промальовкою губ – як чуттєвість; іноді й те й те разом. Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо – закреслений, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недовіри. Рот з зубами – вербальна агресія, в більшості випадків – захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звернення до нього). Для дітей і підлітків характерний малюнок закресленого рота округлої форми (боязкість, тривожність). Особливого значення надають очам. Це символ властивого людині переживання страху: підкреслюється різкою прорисовкою райдужної оболонки. Зверніть увагу на наявність чи відсутність вій. Вії – істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночні риси характеру з прорисовкою зіниці і райдужної оболонки збігаються рідко. Вії – також зацікавленість в захопленні оточуючих зовнішньої красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення. Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови свідчить про те, що досліджуваний цінує раціональне начало (можливо, і ерудицію) у собі і оточуючих. На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприклад, роги – захист, агресія. Визначити по поєднанню з іншими ознаками – кігтями, щетиною, голками – характер цієї агресії: спонтанна чи захистно-відповідальна. Пір’я – тенденція до самоприкрашання і самовиправдання, до демонстративності. Грива, вовна, подоба зачіски – чуттєвість, підкреслення свого статі, іноді, орієнтування на свою сексуальну роль.

ОПОРНА ЧАСТИНА ФИГУРИ (ноги, лапи, іноді – постамент). Розглядається ґрунтовність цієї частини відносно розмірів всієї тварини і за формою: а) Ґрунтовність: обдуманість, раціональність ухвалення рішення, шляху до висновків, опора на значиму інформацію; б) Зменшені розміри: поверховість суджень, легкодумство в висновках і необґрунтованість суджень, іноді імпульсивність ухвалення рішення (особливо відсутності чи майже відсутності ніг). Зверніть увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точно, старанно чи недбало, слабо з'єднані, не з'єднані зовсім – це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини – конформність суджень у прийнятті рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїття у формі і положенні цих деталей – своєрідність установок і суджень, самостійність і неконформність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайність форми) чи інакомислення (ближче до патології).

ЧАСТИНИ, ЩО ЗДІЙМАЮТЬСЯ НАД РІВНЕМ ФИГУРИ. Функціональні: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі черепашки,, функціональні деталі – енергія охоплення різних областей людської діяльності, впевненість у собі, “саморозповсюдження” з неделікатним і нерозбірливим притисненням оточуючих, або допитливість, бажання приймати участь у якомога у більшому числі справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захопленість своєї діяльністю, сміливість дій (відповідно значенням деталі-символа – крила чи щупальці, тощо). Прикрашаючи деталі: пір’я, банти на завитушки – демонстративність, схильність звертати на себе увагу оточуючих, манерність.

ХВОСТИ. Виражають ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції. Хвости повернені праворуч – ставлення до своїх дій та поведінки. Ліворуч – ставлення до своїх думок, рішень; до пропущених можливостей, до власної нерішучості. Позитивне чи негативне забарвлення цих відносин виражена напрямом хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) чи падаючим рухом вниз (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, провина з з приводу зробленого, сказаного, каяття тощо.). Звернути увагу на хвости, з кількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, особливо довгі, іноді розгалужені.

КОНТУРИ ФИГУРИ. Аналізуються наявності чи відсутності виступів (типу щитів, панцирів, голок), промальовування і затемнення лінії контуру. Це захист від оточуючих, агресивна – якщо вона виконана в гострих перехрестях; зі страхом і тривогою – якщо має місце затемнення, “забруднення” контурів ліній; з побоюванням, підозрою – якщо поставлені щити, “заслони”, лінія подвоєна. Спрямованість такого захисту – відповідно просторовому розміщенню: верхній контур фігури – проти вищих, проти осіб, які мають можливість накласти заборони, обмеження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників; нижній контур – захист від глузувань, невизнання, відсутності авторитету у нижчестоящих підлеглих, молодших, страх осуду; бічні контури – недиференційоване побоювання і готовність до самозахисту будь-якого порядку і в різних ситуаціях; те саме – елементи “захисту”, розташовані не по контуру, а всередині контуру, на корпусі тварини. Праворуч – в процесі діяльності (реальної), зліва – більше захист своїх думок, переконань, смаків.

ЗАГАЛЬНА ЕНЕРГІЯ. - кількість зображених деталей – лише необхідна кількість, щоб дати уявлення про придуману неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо.): з заповненим контуром, без штрихування і додаткових ліній і частин, просто примітивний контур, – чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але «ускладнюючих конструкцію додаткових деталей». Відповідно, чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У протилежному випадку – заощадження енергії, астенічність організму, хронічні соматичне захворювання. (Те ж підтверджується характером лінії – слабка павутинноподібна лінія, “возить олівцем по паперу”, не натискаючи на нього.) Зворотний ж характер ліній – жирна із натиском – не є полярним: це не енергія, а тривожність. Слід звернути увагу на різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці аркуша (судорожний, високий тонус м'язів малюючої руки) – різка тривожність. Зверніть увагу також на те, яка деталь, який символ, виконано таким чином (тобто. до чого прив'язана тривога).

ОЦІНКА ХАРАКТЕРУ ЛИНІЇ (дубляж лінії, неакуратність сполучень, “острівці” із заходячих одна на одну ліній, зачернення частин малюнка, “запачкування”, відхилення від вертикальної осі, стереотипності ліній тощо.

ТЕМАТИЧНО тварини діляться на загрозливих, нейтральних та тих, яким погрожують (подоби лева, бегемота, вовка чи птиці, равлики, мурахи, або білки, собаки, кішки). Це ставлення до власної персони, до свого “Я”, уявлення про своє становище в світі, ніби ідентифікація себе за значимістю (з зайцем, комашкою, слоном, собакою тощо.). Уподібнення намальованої тварини людині, починаючи з постановки тварини в становище прямоходіння, на дві лапи, замість чотирьох або понад, і закінчуючи одяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояса, сукню), включаючи схожість морди на обличчя, ніг і лап на руки, – свідчить про інфантильність, емоційну незрілість, відповідно рівня вираження “підвищення людяності” тварини. Механізм схожий алегоричному значенню тварин та характерів в казках, притчах тощо. Рівень агресивності виражений кількістю, розташуванням і характером кутів в малюнку, незалежно від їхніх зв'язків з іншими деталями зображення. Особливо вагомі в цьому плані прямі символи агресії – пазурі, зуби, дзьоби.. Слід звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак – вимені, сосків, грудях при людиноподібній постаті та ін. Це ставлення до статі, аж до фіксації на проблемі сексу. Фігура кола (особливо – нічим не заповненого) символізує і висловлює тенденцію до скритності, замкнутість, закритість свого внутрішнього світу, небажання постачати дані про оточуючим, нарешті, небажання піддаватися тестування. Такі малюнки зазвичай дають дуже обмежене число даних для аналізу. Зверніть увагу на випадки монтування механічних частин в тіло “тварини” – постановка тварини на постамент, тракторні чи танкові гусениці, триноги; прикріплення до голови пропелера, гвинта; умонтування в очі електроламп, в тіло і кінцівки тварини – рукояток, клавіш і антен. Це спостерігається частіше у хворих на шизофренію і глибоких шизоїдів.

ТВОРЧІ МОЖЛИВОСТІ виражені зазвичай кількістю поєднуються у фігурі елементів: банальність, відсутність творчого початку приймають форму “готового”, існуючого тварини (люди, коні, собаки, свині, риби), яким лише прикріплюється “готова” існуюча деталь, щоб намальована тварина стало неіснуючим – кішка з крилами, риба з пір'ям, собака з ластами тощо. Оригінальність виражається у формі побудови фігури з елементів, а не з цілих заготовок. Назва може висловлювати раціональне поєднання значеннєвих частин (літаючий заєць, “бегекот”, “мухожер” тощо.). варіант – словотвір з книжно-науковим, іноді латинськім суфіксом чи закінченням (“ратолетиус” тощо.). Перше – раціональність, конкретна установка при орієнтуванні і адаптації; друге – демонстративність, спрямована головним чином на демонстрацію власного розуму, ерудиції, знань. Зустрічаються назви поверхнево-звукові, без будь-якого осмислення (“лялие”, “лиошана”, “гратекер” тощо.), які означають легковажне ставлення до оточуючих, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв основі мислення, перевага естетичних елементів в судженнях над раціональними. Спостерігаються іронічно-гумористичні назви (“риночурка”, “пузиреїд” тощо.) – при відповідно іронічному ставленні до оточуючих. Інфантильні назви мають зазвичай повторювані елементи (“тру-тру”, лю-лю”, “кускус” тощо.). Схильність до фантазування (частіше захисного характеру) виражена зазвичай подовженими назвами (“аберосинотиклирон”, “гулобарниклета ” тощо.).

ХУДОЖНІ ФІЛЬМИ

С первого взгляда, США, 1999.

Поллианна, Англия, 2003

Дата добавления: 2015-05-22