Традиції літературної та пісенної творчості у формуванні духовного світу особи

Мовний аспект в формуванні світосприйняття

Культурні традиції в системі формування духовних цінностей особи

Щоб повніше і яскравіще відобразити вплив мовних традицій на формування особи звернемось до культури кардинально відмінної від знайомої нам, української культури, яка, загалом, відповідає тенденціям європейської мовної традиції – до культури Далекого Сходу.

Як зазначає дослідник східної культури Е.С. Штейнер «в основании западной традиции лежит индивидуальный контакт с личным, персонифицированным богом, устрояющим отдельные личности. межличностная коммуникация производна от этого и вторична. Здесь кроются истоки динамического экстравертного типа индивидуалистического способа экзистенции, приведшего западный мир к высотам гуманизма и глубинам отчуждения» [35].

В своїх міркуваннях він виходить з того, що «слова, обозначавшие в японском языке человека с точки зрения его природы или системных качеств, приобретенных в предметной деятельности или в общении, решительно не совпадают по обьему понятий с выработанными западной философско-богословской мыслью терминами».

Е.С.Штейнер стверджує, що в японській мові взагалі нема слова «я», яке використовують в усіх випадках означення своєї особи. японець використовує різноманітні іменники, що перекладають на європейські мови як «я».

Тип свідомості та склад мислення за Е.С.Штейнером знаходиться в зв’язку з природною мовою. «В японском, как и в китайском, языке нет различия между единственным и множественным числом, не существует категории рода, у глаголов отсутствует категория лица и числа»[8].

У наших пращурів було цілісне уявлення про оточуючий світ і себе в ньому. Художня творчість гармонізувала життя людини і становила значну частку практично — утилітарної діяльності (праця, звичаї та ін.). Творення суспільних відносин вимагало знаходження таких форм, заходів, механізмів, за допомогою яких можна було б регулювати поведінку кожного члена громади. Саме через почуття та свідомість сформувалась своєрідна система, яку прийнято називати первісним мистецтвом. Воно, крім інших, виконувало і виховні функції. Провідну роль у вихованні людини виконувала народна пісня, а пізніше, з розвитком суспільства, музичне мистецтво.

Народні пісні, музичне мистецтво було невід’ємним складником практично- пізнавальної діяльності людей. Особливу роль в цій діяльності мав ритм, який допомагав координувати зусилля людей як у праці, так і у відпочинку (групові зусилля у праці, танцювальні у відпочинку та ін.).

Життя людини було нерозривно пов’язано з природою і відображалось у пісні. Тому пісенна народна творчість охоплює усі сфери життя людини — від народження до смерті. Це пісні: трудові, зимового календаря, веснянки, весільні, купальські, жниварські, родинні, в той же час - думи, історичні, козацькі, стрілецькі, чумацькі, жартівливі, сатиричні та багато інших.

Пісня Таке органічне поєднання духовно-емоційного і раціонального, як ніщо інше впливає на людину, на виховання її духовності як відношення до людей, до того оточення, в якому вона живе, до природи та ін. Так під впливом народної пісні, в якій людина одночасно є суб’єкт і об’єкт, у неї формується стала система духовного багатства.

Окремо хочу зупинитись на значенні дитячого фольклору. Дитячий фольклор — це особлива частина фольклору тому що він відіграє найбільш важливу роль у вихованні і психічному розвитку майбутньої особистості. В ньому виключна роль належить колисковим пісням, в яких особливу роль відіграє “розуміння “ дитиною емоційної (музичної) інтонації. “Немовля, -пише дослідник емоцій В. Морозов, — чудово розуміє емоційну інтонацію дорослих навіть в той період, коли воно ще не навчилося розрізняти логічний зміст слів.

Завдяки дитячому фольклору (ігри, пісеньки, дражнили та ін.) діти отримують можливість задовольнити себе у спілкуванні, знайомитись із звичаями, поведінкою, працею дорослих — пізнавати життя, себе, оточуючий світ. Музичну основу дитячого фольклору складає ритм і спів на двох-трьох звуках.

А тепер звернемось до народних пісень про кохання та життя родини, побут. Через те, що в них на перший план виступає моральноетична оцінка людських почуттів і стосунків — ці пісні оповідальні, діалогічні і мають великий вплив на психічний стан людини. Вони на підсвідомому рівні виховують любов і повагу до жінки, до матері і до оточуючих людей. Такі пісні перживаються глибоко особисто. Вони виховують культуру почуттів, можливість співпереживання.

Незважаючи на не просте життя нашого народу жарти, гумор і сатира завжди існували в житті людини. Жартівливі та сатиричні пісні внесли вагомий внесок у формування духовності народу, допомагали йому виживати у важкі та безнадійні моменти життя. В цих піснях піддається сміху все те, що викликає громадський осуд, суперечить моралі народу. Сміятись може тільки духовно чиста і сильна особа. Мудрість, розум, вміння посміятися з себе є моральною основою людини.

Є почуття, переживання яких відбуваються в колективі, “на людях”. До таких можна віднести козацьку, стрілецьку пісню, а також історичні пісні, думи, балади. Це пісні, дії яких відбуваються серед людей і тому вони мають великий вплив на почуття людей, на формування у них любові та інтересу до своєї історії, до свого історичного та сучасного “ Я “, до своєї країни [13].

Дата добавления: 2015-05-22