Механізм реалізації

Очікувані результати реалізації Комплексної програми

Комплексна програма реалізується в три етапи

На першому етапі (2005-2006 рр. ) передбачається стабілізувати поголів’я всіх видів худоби і птиці та розпочати нарощування виробництва м’яса, молока й іншої продукції.

На другому етапі (2007-2010 рр.) прогнозується збільшення виробництва продукції тваринного походження в обсягах, які забезпечують мінімальні норми споживання.

На період до 2015 року прогнозується досягнення таких обсягів виробництва продукції тваринного походження, які забезпечать фізіологічні потреби норм споживання жителями області основних продуктів харчування тваринного походження.

Реалізація Програми дасть можливість збільшити у 2010 р. обсяги виробництва в порівнянні з 2003 р. м’яса у живій вазі до 125,1 тис. тонн, молока – до 829,0 тис. тонн, яєць – до 327,8 млн. штук, вовни – до 980,0 тонн, або відповідно на 45 %, 46 %, 33 %, 63 % (додатки 1-4). Це забезпечить в розрахунку на одну особу споживання м’яса і м’ясопродуктів по 57 кг, молока і молокопродуктів 392 кг, яєць 237 штук, при мінімальних нормах відповідно 52 кг, 341 кг, 231 штук.

Зростання обсягів виробництва продукції тваринництва буде забезпечено за рахунок підвищення продуктивності та поступового нарощування чисельності худоби і птиці.

Зокрема, на кінець 2010 р. чисельність поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств області становитиме 373,0 тис. голів, в тому числі корів молочних і комбінованих порід 219,0 тис. голів, свиней 292,0 тис. голів, овець і кіз – 64,3 тис. голів, або збільшиться в порівнянні з 2003 р. відповідно на 13 %, 17 %, 49 %, і 44 %.

В результаті виконання програми буде досягнуто:

- підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності основних видів продукції тваринництва;

- збільшення рівня споживання м’яса і м’ясопродуктів з 30,3 до 57 кг, молока і молокопродуктів з 302 до 592 літри, яєць з 182 до 237 штук на одну особу забезпечить мінімальні норми їх споживання відповідно на 109 %, 173 %, і 103 %;

- створення додаткових робочих місць в сільській місцевості;

- зростання доходів населення.

Організаційне забезпечення покладається на Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та районні державні адміністрації, які здійснюють загальне керівництво за виконанням заходів і завдань, передбачених Комплексною програмою.

Нормативне забезпечення здійснюватиметься на основі виконання вимог, чинних нормативно-правових актів стосовно ведення галузей тваринництва, зокрема, законів України: “Про племінну справу у тваринництві”, “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві та птахівництві на період до 2010 року”, “Про бджільництво”, “Про молоко та молочні продукти”, “Про м’ясо і м’ясні продукти”, “Про державну підтримку сільського господарства України”.

Головним джерелом фінансування Комплексної програми будуть кошти Державного бюджету.

Державна підтримка виробників тваринницької продукції, починаючи з 1 січня 2005 року, буде здійснюватися відповідно до статті 15 “Бюджетна тваринницька дотація” від 24.06.2004 року № 1877-ІV Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, зокрема по таких напрямках:

а) бюджетна дотація на метричну одиницю продукції:

- вироблене і продане молокопереробним підприємствам молоко залежно від ґатунків;

- вироблені (вирощені) виключно для забою на м’ясо і продані на забій та переробку суб’єктам підприємницької діяльності, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забиті і перероблені у власних (орендованих) переробних цехах сільськогосподарських підприємств молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій свиней, коней, молодняк овець, кролів, птиці;

- вироблену і реалізовану вовну залежно від класу;

- вироблені і реалізовані яйця курячі харчові залежно від категорій;

б) спеціальна бюджетна дотація на одну голову маточного поголів’я сільськогосподарських тварин в т. ч., за утримання стабільної чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин з них:

- корів молочних порід, типів, помісей в залежності від рівня молочної продуктивності;

- корів м’ясних порід, типів, помісей;

- основних свиноматок;

- кобиломаток;

- вівцематок і ярок старше 1 року;

- кіз;

- бджолосімей;

- за придбане сільськогосподарськими підприємствами для вирощування і одержання молока і м’яса поголів’я телиць (нетелів, корів) за умови нарощування поголів’я.

Обсяги державних бюджетних коштів для сільгосптоваровиробників області проводяться Міністерством аґрарної політики України відповідно до методики визначення мінімально-допустимого рівня цін на продукцію тваринництва. Кошти обласного та місцевих бюджетів, а також інші джерела надходження, використовуватимуться для удосконалення селекційно-племінної роботи в усіх галузях тваринництва, будівництва і обладнання пунктів штучного осіменіння худоби, придбання кріогенного обладнання та спецтранспорту, здешевлення осіменіння корів і телиць в особистих селянських господарствах, розширення і удосконалення ринкової інфраструктури.

Державна підтримка племінної справи і селекції у тваринництві здійснюватиметься за напрямками та в обсягах визначених Законом України “Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року”.

Фінансово-економічне обґрунтування.

Фінансове забезпечення для реалізації Комплексної програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, інвестицій, інших джерел не заборонених законодавством.

Для створення сприятливих умов стабілізації та розвитку тваринництва на 2005-2010 рр. необхідні кошти обласного бюджету в сумі 8043,5 тис. грн.

Реалізація Комплексної програми дасть можливість підвищити ефективність виробництва та забезпечити конкурентоспроможність продукції тваринництва, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання м’ясних, молочних та інших продуктів на одного жителя, створити додаткові робочі місця на підприємствах аґропромислового комплексу та підвищити грошові доходи сільського населення.

Забезпечення раціонального харчування населення високоякісними екологічно чистими продуктами тваринного походження за доступними цінами є одним з пріоритетних.

6.3 Технічної політики

Аналіз ситуації. Основні напрямки технічної політики

у 2005-2010 рр. та на період до 2015 року

Наявний машинно-тракторний парк, механізми і обладнання в тваринництві і птахівництві переважної більшості господарств морально і фізично застаріли: фактично відсутні нові комбіновані високопродуктивні аґрегати і машини, сівалки точного висіву, машини для ефективного захисту рослин і механізації процесів виробництва продукції тваринництва. До повної технологічної потреби сільськогосподарським підприємствам області не вистачає 2670 тракторів, 350 зернозбиральних та інших машин.

Послуги ремонтно-обслуговуючої бази виявились фінансово–недоступними для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки виконувати ремонтно-обслуговуючі роботи на власній базі без належного дотримання технологічних вимог, що значно знижує показники надійності і технологічної відповідності відремонтованої техніки.

Значні зміни відбулися у структурі користувачів і власників сільськогосподарської техніки та розмірах землекористування.

Нова аґрарна політика дозволила розпаювати землі всіх колективних сільськогосподарських підприємств області і створити умови для діяльності різних за площею ріллі приватних господарств.

Створюється ринкова інфраструктура аґрарного сектору і розпочато активну роботу щодо налагодження системи матеріально-технічного постачання через аґроторгові доми та переробні підприємства. Діє Івано-Франківська філія НАК “Украґролізинг”. Все це призвело до позитивних зрушень зростання обсягів валової продукції сільського господарства.

Разом з тим ситуація у сільському господарстві залишається складною особливо з матеріально-технічним забезпеченням, так як новостворені структури не набрали достатньої сили для придбання нової техніки.

Високі ціни на технічні засоби (трактори, сільськогосподарські машини), а також матеріали (насіння, добрива, пестициди і паливно-мастильні матеріали) не дозволяють швидко обновити машинно-тракторний парк.

В результаті наявний машинно-тракторний парк переважної більшості господарств морально і фізично застарілий. Із кожним роком його кількість зменшується. Значна кількість наявної техніки вже відпрацювала свій амортизаційний термін і знаходиться на низькому рівні надійності і якості виконання технологічних операцій.

В той же час ринкові відносини сприяють випуску та імпорту сучасної сільськогосподарської техніки, яка дуже різноманітна, як за видами, призначенням, так і за технічним рівнем, якістю і надійністю. Маємо широкий діапазон марок зарубіжних сіль господарських машин, все більше розширюється кількість моделей вітчизняної техніки, заводів, які виготовляють сільськогосподарські машини.

Різнотипність сучасних господарств і значний асортимент сільськогосподарської техніки потребує особливих підходів з питань її придбання та застосування.

Ремонтно-обслуговуюча база, що була розрахована на планово-запобіжну систему управління надійністю техніки, виявилася фінансово-недосконалою для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки самотужки виконувати ремонтно-обслуговуючі операції без належного дотримання технічних вимог, що значно знижує показники надійності і технічної відповідності відремонтованої техніки.

На фоні диспаритету цін маємо складну, часто не прогнозовану, ситуацію у виробництві продукції рослинництва, яка значно ускладнює проведення відповідної науково обґрунтованої технічної політики в аґропромисловому комплексі.

У зв’язку з поступовим зменшенням поголів’я великої рогатої худоби зменшилась і наявність машин і обладнання, яке забезпечує його обслуговування.

За відсутністю коштів на придбання нових машин і механізмів для тваринництва використовуються старі.

Згідно з законом зниження енергетичної ефективності природокористування при отриманні продукції з природних систем з часом на виробництво її одиниці використовується все більша кількість енергії. Основним лімітуючим фактором, який обмежує реалізацію біопотенціалу сільськогосподарських культур, є енергоресурси (техніка, пальне, добрива, пестициди, насіння та інше). Це пов’язано не лише з обмеженням коштів, а й з довкіллям, яке при перевантажені в аґроекосистемі зазнає надмірного ущільнення, забруднення ґрунту втратами та надлишками технологічних речовин, тощо.

Таким чином в сучасних умовах оптимізації технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва необхідно користуватися показниками реалізації біопотенціалу сільгоспкультур, енерговитрат і збереження екосистеми.

Виходячи з названих груп показників, при яких лімітуючим фактором по реалізації біопотенціалу сільськогосподарських культур і збереженню довкілля є енергетика, можна визначити три основних етапи технічного забезпечення рослинництва області і запропоновувати відповідну систему машин.

Дата добавления: 2015-05-22