КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Школи та особливості філософії неокантіанстваНеокантіанство – „слід повертатися до Канта”. 60-ті рр ХІХ ст. в Німеччині – основні школи: - Марбурзька – Коген, Натор, Кассірер. - Баденська – Віденбант, Рікер. Марбурська: критика матеріалізму, природників та ідеалізму метафізики. Критика протиставлення предмету (об’єкту) і суб’єкту. Ідеалізм проник навіть у фізикупереосм. кантіанства через викор. ідей Платона, які передуютьпізнанню. Осн. досягнення К. вв. його вчення про простір і час та категорії розсудку. Особл. критика: мат. існування „речей – в - собі”. „Річ – в – собі” – це граничне поняття, що окреслює ідеальну границю наших зусиль і є нашим горизонтом людських пізнавальних зусиль. Акцент на активності і конструктивній здатності людської свідомості. (вона – для Леніна – змінювалася в міру нашого пізнання). Мислення виступає одночасно як конструктор і об’єкт культури, опираючись на трансцендентальний логічний метод, в результаті якого людина отр. загальне і необх. знання. Критика субстанціалізму. Істинне пізнання – це пізнання відношень, які існують між явищами. (а не як пізн. Речі як такої). Реляціонізм – пізнання відношень. Ф. повинна займатися цінностями, що пов’язані з людським буттям і з людською культурою. (М. і Б. школи) Віндельбант, європ. культура знач. мірою пов'язана з накою. Перевага у К. практичного над теоретичним. Практ.: мораль (етичне), мист-во (естетичне). К. – засновник аксіології. Вінд.:Ф. як нормат. вчення, що баз. на оціночних судженнях наук, що спираються на теор. судження і емпіричні дані про суще. Коген: „Дорога є всім, а мета – нічим”. Ф. ХХ ст. неможл. без неокант. поділу на: * вч. про цінності; (Ф.) * досвідне знання (досвідні науки) Важл. значення – тлумачення. Баденська школа: аксіологія – це самоствердне царство норми належного світтрансцендентального смислу, що лежить по ту сторону об'єкта і суб'єкта. Тему Ф. як наука про цін. досл. апріорій, загальнозначимі трансценд. цінності. Вінд.: 4 осн. групи цінностей: - логіка (істина) - етика (мораль) - естетика (краса) - релігія (святість). Небезпека суб'єктивізму. Осн. орієнтир цих цінностей – Бог, Логос. Рікерт: поняття „буття” всеохопне, додає сфери містики і еротики (варіант платонівського посвячення). Не розглядає мораль, а щастя. Подолання дуалізму. Взаємозв. об'єктивного і суб'єктивного є завжди (об'єктивація свідомості через мову). Нове осмисл. проблема на ХХ ст. Підходи: Вінд. розділяє всі науки на науки про природу (ціль - встан. з-нів розуму, метод – узагальнюючий) або генералізуючий) та н. про культуру (осн. метод – індивідуалізуючий, який пов'яз. одночасно із описуванням різних явищ, пов'яз. з людиною, а цінності описовості надає віднесення до цінностей, т.т. метод ціннісного осмислення явищ). Культурний тип. Сфера гуманітарного, істор. Знання, Ф. зберігає загальність цінностей. Касірер – Ф. символічних форм”: зд. маршка перехід від” Ф. науки до філос. антропології Проти субст. трактування світу і інтелекту. Трансцендентальний метод К. застос. до мист-ва, моралі, міфу, реліг., які розглядаються як ідеальні світи, в яких людина об'єктивізує власні переживання. Розглядає людину як тварину, яка створює символи. Символ, як універ. спосіб людськ. діяльності, в яких вираж. людські враж., почуття і пережив. Ф-ції символів: - вираження (міф, напр.); - відображення (повсякд. мова); - позначення (наука). Осн. відмінність л. і культури – вони мають яскраво виражений символічний характер. Через них людина здатна об'єктивіз. свої переживання. Миств-во – найповніше вираж. символ. форми. Людина, як істота,здатна до творення символів.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 448; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |