Ступінь розробки проблеми

ЦІННОСТІ БУТТЯ І ЦІННОСТІ ОСВІТИ

У цьому розділі аналізуються проблеми сучасної освіти в дихотомії "цінності

буття" і "цінності освіти". Також розглядається пошук нової аксіології освіти в

континуумі когнітивних, політичних і культурологічних цінностей. Визначаючи

"гарну" освіту як ціннісно4буттєву і креативну, досліджуються реальні блоки

цінностей освіти як системи координат, у якій освіта здійснює властивий їй по4

тяг до буттєвих цінностей.

"Читай лише своє життя, і з нього розумій

ієрогліфи життя загалом"

Ф.Ніцше. Шопенгауер як вихователь218

В останні роки проблема цінностей в освіті українськими дослідниками розгля

нута всебічно, зокрема у монографічних дослідженнях Н.О.Ткачової, В.О.Ог

нев'юка, В.В.Крижка.

Історії розвитку цінностей в освіті присвячена монографія Н.О.Ткачової219, ос

новним фокусом якої є дослідження ціннісних парадигм освіти в контексті євро

інтеграції. Н.О.Ткачовій вдалося подати системний погляд на сукупність освітніх

цінностей, який є необхідним для відбору освітніх пріоритетів в українській сис

темі освіти. Наукову цінність, насамперед, складає те, що вперше в педагогічній

науці зроблено ретельний аналіз розвитку освітніх цінностей протягом історії іс

нування людства, запропоновано їх переосмислення в контексті сучасних вимог

суспільства.

Принципово нову цілісну соціальнофілософську концепцію освіти як соціо

культурного феномена розроблено у працях В.О.Огнев'юка220. У них осмислено

ціннісний потенціал і процеси зміни парадигм сучасної української освіти на осно

ві цінностей сталого людського розвитку. До основних компонентів освіти як со

ціального інституту автор зараховує не тільки відповідні галузі освітянських

знань, а й властиві саме для освіти сукупність форм людської діяльності; певний

ансамбль відносин, що складаються між людьми в царині освіти; система ціннос

тей і норм у сфері освіти; специфічна для освіти мережа організацій, закладів і ус

танов. Здійснюючи філософськоаксіологічне осмислення освіти як однієї з най

важливіших людських цінностей, її місця та ролі в системі цінностей сталого соці

філософія освіти в європейському контексті

ального розвитку, на який зорієнтовані трансформаційні процеси в нашій країні,

з'ясовано, що поступ у царині освіти є лінійнопоступальним процесом, і умож

ливлюється завдяки постійному поверненню, кожного разу – вже за інших умов,

до певних наскрізних освітніх інваріантів – зразків, образів, моделей, установок

тощо, – особливе місце серед яких посідають самобутні неминущі духовні ціннос

ті української культури.

Аксіологічний підхід до організації педагогічного процесу в загальноосвітньо

му навчальному закладі концептуалізовано в іншій книзі Н.О.Ткачової221.

"Релігією ХХІ ст." В.В.Крижко проголошує аксіологію, основною цариною якої

є освітні системи. За відомою формулою "педагог – це експерт із запровадження

цінностей", на думку автора, особливого сенсу набуває необхідність здійснення ак

сіологічних корекцій стосовно управління освітою як соціальною інституцією. Са

ме тому аксіологічна парадигма розглядається в антологічній генезі та поліпара

дигмальному полі222.

Інший посібник цього автора присвячений дослідженню ціннісносмислового

змісту державного управління освітою України на основі використання контину

ального та історичного підходів до еволюції та трансформації державного управ

ління освітою223.

Проте і сьогодні оцінка М. Бердяєва щодо стану аксіології має силу: "Філософія

як наука про цінності завжди знаходиться в хибному колі і в дурній нескінченності…

Пізнання цінностей, тобто того, що знаходиться за межами світової даності,

нав'язаної дійсності, є справа філософії як творчого мистецтва, а не як науки і то4

му не вимагає логіки пізнання цінностей… Філософія цінностей пориває з науковіс4

тю"224.

Необхідність продовження обговорення проблем філософії цінностей, що по

риває з науковістю, виправдовує М.Хайдеггер: "У метафізиці ж, тобто в ядрі за4

хідної філософії, ціннісна ідея не випадково вийшла на передній план. У понятті цін4

ності таїться поняття буття, що містить у собі тлумачення сущого як такого

загалом. У ідеї цінності – непоміченим – мислиться сутність буття в одному пев4

ному і необхідному аспекті, а саме в його зриві"225.

"Зрив" суспільства і освіти, що спостерігаються, вимагає з'ясування: що може

сучасна теорія цінностей дати для розв'язання проблем освіти, окрім банальних

декларацій про ті цінності, які повинні бути в її основі?

Можна обмежитися переконанням, що "аксіологічний аспект філософії освіти

пов'язаний з обгрунтуванням пріоритетних ціннісних і цільових орієнтирів освіт4

ньої діяльності" і пропозицією "міняти саму філософію освіти, перейти від витрат4

ної філософії людини бажання – до філософії розвитку, побудованої на основі наро4

щування ресурсу мислення, саморозвитку" 226, у надії на те, що аксіологічний аспект

Цінності буття і цінності освіти

рефлексії теорії і практики сучасної освіти дозволить переосмислити сучасну ос4

вітню систему, перебудувати освіту з точки зору повернення їй її функцій227. Але в

цьому висловлюванні не враховується, що освітня політика сама є продуктом іс

нуючих систем цінностей, який однією аксіологічною рефлексією не подолати. Іс

нують і інші труднощі.

Поперше, ущербність і випадковість наших знань про цінності. При занурен

ні в сучасний дискурс про цінності228 легко втратити, наприклад, значення тез

про "надсуб'єктний" і "надбуттєвий" характер цінностей, їх розуміння як прин

ципів, що задають фундаментальну артикуляцію буття, пізнання і людської ді

яльності (Г.Ріккерт). Далі стає нечітким їх функціональне розділення на ціннос

тінорми, цінностіустановки (У.Томас, Ф.Знанецький), цінністьзасіб, цінність

мета (Н.Чавчавадзе), "цінності творчі", "цінності переживання", "цінності відно

шення" (В.Франкл). Ми готові погодитися, що "світ цінностей має силу абсо

лютно незалежно від волі особистості" (Н.Гартман), але винахідливість особис

тості в конструюванні нових цінностей і фанатичної готовності їх здійснення пе

реконує у зворотному. Зрозумілі раніше цінності раптом стають незрозумілими

ієрогліфами артикуляції буття. Співвідношення між сучасним "ціннісноієрог

ліфічним мисленням" і світом наших відчуттів можна порівняти з тим, як спів

відносяться між собою різні стадії "збагнення" записів мертвої мови. Цінності –

це ємні ієрогліфи своєї і чужих культур, світу людини, деякі з них люди вже де

кодували, інші – мають намір прочитати, а треті – читають неправильно.

Подруге, людство ніби постійно нехтує "кращими" цінностями. Сьогодні прий

мається майже без обговорення як даність "аксіокатаклізм" та його форми – "цінніс

ну переоцінку", "ціннісну інверсію"229, "аксіологічну інфляцію" або "мутацію", "іс

терію", нігілізм як "знецінення вищих цінностей"230, "крах ціннісних систем" або їх

відсутність, "втрату глибинної ціннісної життєздатності суспільства"... Але "люди

як люди", говорив булгаківський Воланд, "їх тільки трохи зіпсувало квартирне пи

тання". Наскільки серйозніше в порівнянні з "житловою проблемою" для людини

"аксіологічне питання"? Можливо, в його загостренні винні не люди, а філософи

разом з іншими інтелектуалами, які неправильно ідентифікують людські ціннос

ті? Іншими словами, можливо, ідеальна поліархія цінностей, яка пропонується ін

телектуалами як необхідність "гарного суспільства", є утопією?

Потретє, понятійна і онтологічна невловимість цінностей ставлять під питан

ня взагалі всю аксіологію як галузь філософського знання. За Бодрійаром, сучас

не суспільство засноване на виробництві і обміні вільно плаваючих сигніфаєрів

(слів та іміджів), які не мають ніякого зв'язку з тим, що вони сигніфікують. Чи не

є тоді цінності сигніфаєрами, симулякрумами? Невідрізнення іміджу і реальності

філософія освіти в європейському контексті

знову з'єднує буття і цінності. А оскільки аксіологія, як самостійна галузь філо

софського дослідження, виникає при розщепленні поняття буття на реальність і

цінність, то реанімація нерозчленованості загострює головне завдання аксіології –

показати, чи залишається цінність можливою в загальній структурі буття і яке її

відношення до "фактів" реальності.

У світі зникаючих таким чином цінностей виникають питання, відповіді на які

мають безпосередній інтерес і для педагогіки, і для сучасної філософії, і для політи

ки у сфері освіти. Однак задовільних відповідей на питання про міру кардинальнос

ті зміни цінностей освіти (якщо ми їх відносимо до розряду "вічних", то чи варто вза

галі порушувати питання про зміну цінностей в освіті?) і про зміст нових цінностей,

які необхідно реалізувати в сучасній освіті, ми не знаходимо.

Такі в загальних рисах ціннісні проблеми сучасної освіти. Вони відносяться до

того роду завдань, для вирішення яких недостатньо тільки одного системного уяв

лення, одного розчленовування цілого на елементи. Завдання виконати можливо

тільки за умови використання різних системних уявлень, пов'язаних між собою.

Цінність, що безперервно змінює свій вигляд і роль, як у сукупності аксіологічних

концепцій, так і в людському бутті, може бути порівняна з трансформерами, меха

ноїдними системами, здатними до самоперетворень. Трансформер – це приклад

конфігуратора, "пристрою", що синтезує різні системні уявлення (В. Лефевр).

Цей підхід і пропонується використати у пізнанні ціннісної проблематики освіти.

При цьому, щоб зробити аналіз продуктивним, ми проведемо предметне обмеження

проблеми і зосередимося тільки на механізмі систематизації і співорганізації цінностей

з метою створення багатобічної теоретичної картини об'єкта, що вивчається. Погоджу

ючись з А.Маслоу про представлення "гарної" освіти як наближення до цінностей бут

тя, а потім експлікуючи систему цінностей, істотних для функціонування освіти, ми по

мітимо, що ці цінності немов в евклідових паралельних площинах. Аналізуючи далі

проекти "нових" аксіологій освіти та її контекст глобалізації, ми помічаємо, що мова в

усіх випадках іде про одне й теж – про необхідність орієнтації освітніх цінностей на най

глибший їх рівень, "перший екран освіти" – цінності буття. Як відомо, принцип В. Па

рето (всередині даної групи або множини окремі дрібні частини мають набагато біль

ше значення, ніж їх відносна частка в цій сукупності) перетворений сучасним менед

жментом в імператив: спочатку вирішуйте нечисленні, життєво важливі проблеми, а

вже потім – численні другорядні. Але як визначити найбільш цінні цінності з усього їх

різноманіття? Реальної процедури для цього немає. Існує тільки спосіб їх називання і

переліку, подібно таксономії тварин китайського імператора в Борхеса, що викликала

відомий сміх Фуко і книгу "Слова і речі". Проте, використаємо те, що є.

Дата добавления: 2015-05-22