Стан розробки проблеми

Не можна говорити, що укладання українських освітніх стандартів прово

диться в концептуальному вакуумі. В Україні розв'язання проблеми укладання

стандартів започатковано в низці статей та законодавчих документів, у проекті

Закону "Про Державний стандарт загальної середньої освіти"(так і не прийня

того), зокрема, у збірнику наукових праць АПН України (2002)326 відображено

стан цього пошуку. Аналітичний огляд зарубіжних досягнень у формуванні

стандартів навчання та їх використання на практиці містить "ASCD Curriculum

Handbook" (США, 2002)327. Цілісний огляд історії і проблем освітньої стандар

тології подано в експертному огляді німецького Інституту міжнародних педаго

гічних досліджень (ФРН, 2003)328. Певних знань і досвіду додає російська дис

кусія щодо укладання освітніх стандартів329.

філософія освіти в європейському контексті

Що таке освітній стандарт?

Основний освітній стандарт (тобто Державні стандарти базової і повної се

редньої освіти) – той кубик, який входить у всі інші стандарти освіти з кожно

го освітнього та освітньокваліфікаційного рівня.

Законодавство України визначає: "Державні стандарти освіти встановлюють

вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Во

ни є основою оцінювання освітнього та освітньокваліфікаційного рівня грома

дян незалежно від форм одержання освіти. Державні стандарти освіти розроб

ляються окремо з кожного освітнього та освітньокваліфікаційного рівня і зат

верджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та пе

резатвердженню не рідше одного разу на 10 років" (ст. 15. "Державні стандарти

освіти" Закону України "Про освіту").

Щодо початкової, базової і повної середньої школи, нагадаємо, стандарт ква

ліфікується як "зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до ос4

віченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної середньої

школи та гарантії держави у її досягненні" (ст. 30 Закону України "Про Загаль

ну середню освіту").

Погодимося з офіційними визначеннями стандартів. Система освітніх стан

дартів – важлива і необхідна умова для ефективного управління знаннями в

суспільстві. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD)

тлумачить стандарт як "рівень майстерності опанування та застосування зміс4

ту освіти". Під час розробки стандартів вищої освіти в Україні враховуються

започатковані в Європі процеси щодо створення єдиного європейського освіт

нього простору, рекомендації до нормативних вимог, сформульованих у Ліса

бонській та Болонській конвенціях, які головною умовою відповідності систем

освіти називають компетентність випускника вищого навчального закладу.

Проблемою є чітке визначення поняття кваліфікацій у державних стандартах і

оновлення їх переліку. МОН України вважає її як "одне із найскладніших зав4

дань", яке повинно бути виконане ним найближчим часом разом із Мінпраці і

соціальної політики330.

Отже, основна сутність освітнього стандарту – бути репрезентантом знань і

компетентностей, якими громадянин має оволодіти з метою ефективної участі в

культурі суспільства, надавати розгорнуту відповідь на питання: " Які освітні

потреби молоді потрібно задовольнити?". Тому проблема національних освітніх

стандартів вирішується на перетині трьох сфер суспільства – стану знання, люд

ських ресурсів та економіки освіти. У цих сферах потрібно розв'язати такі проб

леми:

Архітектоніка змісту освіти

1. У сфері стану знання: Які конкретно інформаційні одиниці потрібно ввес

ти в зміст освіти, щоб формувати особистість, релевантну сучасному світові?

2. У сфері людських ресурсів: Що суспільство може очікувати від учнів за

нинішнього стану та якості людських ресурсів?

3. В економіці освіти: Яким чином і в якому обсязі суспільство має витрача

ти гроші на освіту?

Ці проблеми розв'язуються встановленням таких трьох структурних компо

нентів стандартів:

1. Перелік і зміст освітніх галузей або обов'язковий мінімум змісту основних

освітніх програм (content standards).

2. Обов'язкові результати навчання (вимоги до рівня підготовки) або стан

дарти досягнень (performance standards).

3. Максимальний обсяг навчального навантаження та кількість навчальних

годин на кожну галузь.

Вище вже згадувалося, що стандарт є частиною культури, яка покликана за

безпечити "соціалізацію", "інкультурацію" підростаючого покоління відповідно

до існуючої компетентності цієї культури. У силу практичної неосяжності всієї

культури необхідно відбирати зміст освіти за критеріями необхідності й достат

ності. Необхідності – щоб були вирішені завдання, які поставлені перед систе

мою освіти, достатності – щоб це був мінімум змісту, який уможливлював би

виконання цих завдань. Необхідні й достатні умови на одну й ту саму тему мо

жуть бути різних варіантів. Стандарт можна формулювати "від держави" і "від

особистості". Краще рухатися одночасно в цих напрямках. Вони мають збігати

ся, тоді актори швидше зустрінуться в точці консенсусу. Відбір змісту освіти за

критеріями необхідності й достатності не має однозначного вирішення, але роз

роблені ознаки його оптимізації вирішення.

Ознаки "гарних" стандартів

Стандарт як "кінцевий продукт" може мати різний вигляд. Проте за час хви

лі стандартизації освіти зарубіжними фахівцями встановлено ряд ознак (крите

ріїв), які освітні стандарти повинні задовольняти, щоб однозначно сприяти до

сягненню всіма учасниками освітнього процесу обов'язкових цілей та компе

тенцій. Німецькі фахівці уклали і детально роз'яснили свій перелік331. До нього

вони занесли такі ознаки "гарних стандартів":

1. Предметність (Fachlichkeit): стандарти формуються щодо певної галузі

навчання (Lernbereich) і чітко вказують основні принципи дисципліни

(предмета).

філософія освіти в європейському контексті

2. Сфокусованість (Fokussierung): стандарти не охоплюють всю широту нав

чальної галузі (предмета) в усіх розгалуженнях, а концентруються на зоні її

(його) ядра.

3. Кумулятивність (Kumulativitaut): стандарти опираються на компетенції,

які вже "сформовані" на певний час навчання, і націлюють учнів на система

тичне кумулятивне розгалуження цих компетенцій.

4. Обов'язковість для всіх: стандарти формулюють мінімальні передумови,

які очікуються від усіх учнів. Ці мінімальні стандарти повинні вважатися

зрозумілими для всіх учнів.

5. Диференційованість: стандарти не визначають лише "вимірювальні план

ки", диференціюють етапи компетенції, які знаходяться "перед" і "після" до

сягнення мінімального рівня. Вони роблять зрозумілим навчальний розви

ток і сприяють наступним градаціям та профілям освіти, презентуючи додат

кові вимоги країни, школи.

6. Зрозумілість: освітні стандарти формулюються чітко, коротко і доступно.

7. Здійсненність: вимоги становлять виклик для учнів і педагогів, але досяга

ються з реалістичними витратами332.

Розробники освітнього стандарту в Росії333 орієнтувалися на такі критерії йо

го оцінювання:

 Забезпечення в стандарті особистісного смислу, життєвої, практичної орі

єнтації освіти.

 Пізнавальносвітоглядний потенціал стандарту, що дає учневі можливість

пізнання дійсності, самопізнання, самовизначення особистості в навколиш

ньому світі.

 Виховний потенціал стандарту, його спрямованість на формування духов

ноетичної сфери особистості, позитивних суспільно значущих настанов і

орієнтирів.

 Розвиваючий потенціал стандарту, відображення в ньому досвіду продук

тивної, пошукової і творчої діяльності.

 Реальність розвантаження змісту освіти та забезпечення його доступності

для всіх учнів.

 Зрозумілість усім учасникам освітнього процесу (учень, учитель, батьки,

адміністрація та органи самоврядування школи, органи управління освітою),

а також працівникам професійної освіти, роботодавцям, громадськості.

"Німецькі" критерії стандартів конкретні та професійні, позбавлені ідеоло

гічності "російських" критеріїв, яку німецькі фахівці "зняли" при визначенні ос

вітніх цілей, які стандарт має детально трансформувати у свої "інформаційні

Архітектоніка змісту освіти

одиниці" та "вимоги". Отже, здавалося б, концептуальних засад для створення

"гарного" стандарту достатньо. Чому ж тоді не зникає сумнів у проекті генетич

ної програми майбутнього покоління?

Сумнів у проекті генетичної програми майбутнього

У якість проекту маємо повірити не лише через значність роботи та автори

тетність його розробників, а передусім через аргументовану доказовість відпо

відності українського стандарту потребам культури й економіки суспільства.

Проте сумніви щодо того, що запропонований проект є найкращим варіантом

для української школи, не зникають після ознайомлення як із ним, так і з педа

гогічною наукою про стандарти. Лише один приклад: із проблеми стандартиза

ції в освіті не написано жодної дисертаційної роботи в Україні і тільки чотири

дисертації опосередковано пов'язані з цією темою. Проблемі стандартизації чо

мусь не знайшлося місця і в ухвалених (29 травня 2003 р.) колегією Міністерс

тва освіти і науки України "Середньострокових пріоритетних напрямах іннова

ційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти".

Проект – це вираз об'єктивного становища не лише педагогічної науки, а й

культури суспільства в цілому. Стандарт – це консенсус, угода між державою,

освітою і суспільством. Тому жодний проект не зможе обійти зону критики.

Найкращою критикою проекту було б укладання нового. Деякі автори та колек

тиви так і роблять, пропонуючи альтернативні проекти. Одначе "кращість" но

вих проектів також виявлятиметься під питанням, оскільки укладання стандар

ту є перевіркою компетентності суспільства не лише в переліку знань, які по

винні здобуватися в школі, а й у процедурах, за якими стандарт створюється і

здобуває потенціал, що надихає суспільство. Авторам альтернативних проектів

ще важче буде дотримуватися демократичних процедур його укладання.

Це ніби дрібниця, але вона добре характеризує компетентність нашої куль

тури. Укладачі стандартів за кордоном намагаються зробити свій проект "чита

бельним", представити його в брошурах із привабливим поліграфічним дизай

ном, виставити в Інтернеті. Українські розробники цього не зробили. За раху

нок передплатників газет проект опубліковано в декількох з них, в Інтернеті йо

го не знайти. Текст не пристосовано для обговорення: рядки не пронумеровані,

(а це робиться в будьякому важливому документі), відсутні глосарій, тезаурус

тощо. Кошти на публікацію проекту знайти неважко: достатньо один товстий

підручник, надрукований за державні кошти, скоротити на 40 сторінок. Мабуть,

тут немає злої волі лідерів української освітньої галузі. Просто така наша ком

петентність – рахуватися з громадською думкою через раз і не ускладнювати

собі життя проблемами, як цій громадській думці потрафити.

філософія освіти в європейському контексті

Тому необачним кроком для суспільства було б погодження із запропонова

ним проектом без належної його професійної та громадської експертизи. Існує

досить висока ймовірність того, що школа і суспільство залишаться байдужими

до стандарту. У багатьох аспектах його проект наскільки загальний, що без нас

тупної (при цьому неоднозначної) інтерпретації в програмах і підручниках він

не становитиме цінності як практичний довідник квінтесенції освіти. За обста

вин функціональної непридатності стандарт залишиться для великого ком

плексу наукових дисциплін фактом мертвого самовідображення української

компетентності в компактному вигляді. Хотілося б, щоб цього не сталося і ос

новний український освітній стандарт за якістю підготовки було б не соромно

виставляти в Інтернеті не тільки українською мовою, а й англійською. У будь

якому випадку український освітній стандарт має бути не гіршим і не менш нат

хненним, ніж існуючі вже у світі національні стандарти. І для здійснення цього

виклику вже розроблені відповідні методи.

Дата добавления: 2015-05-22